Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №580/12540/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12540/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, суддя Руденко А.В., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 25981,48 грн.

Згідно з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 223 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і має непогашений податковий борг на загальну суму 25 981,48 грн по таких податках:

1) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 25 716,24 грн, що виник на підставі:

- податкової декларації про майновий стан і доходи № 2136 від 06.09.2019 по строку сплати 21.02.2019 на суму 3 921,67 грн;

- податкової декларації про майновий стан і доходи № 1290 від 27.01.2020 по строку сплати 20.02.2020 на суму 3 921,67 грн;

- податкової декларації про майновий стан і доходи № 2455 від 08.02.2021 по строку сплати 19.02.2021 на суму 4 953,60 грн;

- податкової декларації про майновий стан і доходи № 9383832801 від 20.02.2024 по строку сплати 10.05.2024 на суму 5 760,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ПК України, по строку сплати 28.01.2020, 17.03.2021, 08.05.2024 - контролюючим органом була нарахована пеня, розмір якої становить 7 159,30 грн;

2) зі сплати військового збору в сумі 265,24 грн, що виник на підставі:

- податкової декларації про майновий стан і доходи № 9383832801 від 20.02.2024 по строку сплати 10.05.2024 на суму 480,00 грн (з урахуванням сплати 4,76 грн та сплати 210,00 грн на підставі платіжного доручення № 72942893 від 01.05.2025 недоїмка становить 475,24 грн).

08.11.2018 контролюючим органом було сформувано податкову вимогу форми "Ф" № 1-51 на суму 296 323,98 грн, яка була направлена відповідачу рекомендованим листом № 20702 0111120 5 та вручена їй 21.11.2018 (а. с. 7).

Згідно інтегрованих карток та розрахунку суми заборгованості загальна сума заборгованості відповідача становить 25 981,48 грн.

Оскільки самостійно відповідач не погасила заборгованість, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 14.1.39 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

У пункті 14.1.175 статті 14 ПК України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не здійснила сплату в повному розмірі та у встановлений податковим законом строк узгоджених нею самостійно грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 25 716,24 грн та зі сплати військового збору в сумі 265,24 грн.

08.11.2018 контролюючим органом було винесено податкову вимогу форми "Ф" № 1-51 на суму 296 323,98 грн, яка була вручена відповідачу 21.11.2018 (а. с. 7).

З моменту виставлення податкової вимоги форми "Ф" від 08.11.2018 № 1-51 податковий борг відповідачем в повній мірі не погашений.

Заперечуючи наявність податкового боргу, позивач надала до суду квитанції про сплачу боргу, а тому вважає, що податки нею були сплачені, а тому податковий борг відсутній.

Судом першої інстанції було досліджено надані відповідачем квитанції про сплату податку, зокрема: № 38821720 від 08.02.2019 на суму 3 921,67 грн, № 47454742 від 28.01.2020 на суму 3 921,67 грн, № 69406869 від 08.05.2024 на суму 5 760,00 грн, № 69406909 від 08.05.2024 на суму 480,00 грн та квитанції про сплату військового боргу № 16422458 від 17.05.2016 на суму 204,00 грн, № 29759843 від 09.02.2018 на суму 326,81 грн, № 38821650 від 08.02.2019 на суму 326,81 грн, № 47454677 від 28.01.2020 на суму 326,81 грн, № 54851427 від 17.03.2021 на суму 412,80 грн, № 59840265 від 13.12.2021 на суму 2 570,00 грн.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, зокрема з інтегрованої картки відповідача, грошові кошти, що були сплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 16422458 від 17.05.2016 в сумі 204,00 грн; № 29759843 від 09.02.2018 в сумі 326,81 грн; № 38821650 від 08.02.2019 в сумі 326,81 грн; № 38821720 від 08.02.2019 в сумі 3 921,67 грн; № 47454742 від 28.01.2020 в сумі 3 921,67 грн; № 47454677 від 28.01.2020 в сумі 326,81 грн; № 69406909 від 08.05.2024 в сумі 480,00 грн; № 69406869 від 08.05.2024 в сумі 5 760,00 грн зараховані в рахунок погашення боргу за попередній період та були враховані контролюючим органом.

Водночас, грошові кошти згідно платіжного доручення № 54851427 від 17.03.2021 в сумі 412,80 грн на рахунок сплати військового збору (код платежу 11011001) не надходили, докази на противагу цьому в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, відповідно до квитанції № 59840265 від 13.12.2021 на суму 2 570,00 грн відповідач сплатила борг по ЄСВ згідно виконавчого провадження (№ 67091533). Відповідно зазначений платіж не є платежем в рахунок сплати податкового боргу у цій справі.

З матеріалів справи убачається, що після подання адміністративного позову відповідач сплатила 210,00 грн на підставі платіжного доручення № 72942893 від 01.05.2025 й зазначена сума була врахована в часткове погашення податкового боргу.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Позивач дотримався строку для стягнення коштів з відповідача, передбачений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості відповідача загальна заборгованість відповідача складає 25 981,48 коп.

В апеляційній скарзі скаржник зазначила, що вона повністю сплатила податкові зобов`язання про що свідчать подані нею до суду квитанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України (у редакції на час виникнення парвовідносин) у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як вже зазначено колегією суддів вище, з інтегрованої картки відповідача убачається, що грошові кошти, що були сплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 16422458 від 17.05.2016 в сумі 204,00 грн; № 29759843 від 09.02.2018 в сумі 326,81 грн; № 38821650 від 08.02.2019 в сумі 326,81 грн; № 38821720 від 08.02.2019 в сумі 3 921,67 грн; № 47454742 від 28.01.2020 в сумі 3 921,67 грн; № 47454677 від 28.01.2020 в сумі 326,81 грн; № 69406909 від 08.05.2024 в сумі 480,00 грн; № 69406869 від 08.05.2024 в сумі 5 760,00 грн, зараховані в рахунок погашення боргу за попередній період та були враховані контролюючим органом.

На спростування доводів позивача відповідач не надала доказів відсутності боргових зобов`язань у неї на час зарахування контролюючим органом сплачених сум податкових зобов`язань за минулі роки.

Щодо питання неузгодженої суми податкового боргу, як на те послалась скаржник в апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає такі доводи помилковими.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Подаючи податкову звітність відповідач фактично самостійно узгодила суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 25 716,24 грн та зі сплати військового збору в сумі 265,24 грн та мала сплатити податкові зобовязання у строк, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

08.11.2018 контролюючим органом було винесено податкову вимогу форми "Ф" № 1-51 на суму 296 323,98 грн, яка була вручена відповідачу 21.11.2018.

Зазначена податкова вимоги відповідачем оскаржена не була.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 25 981,48 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.