Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №580/11503/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11503/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.09.2025 №232730029374 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.03.1994 до 04.01.2000. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 22.09.2025 про призначення пенсії за віком по Списку № 2.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області рішенням від 30.09.2025 №232730029374 відмовило у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах.

В обґрунтування зазначено, що пільговий стаж позивача не підтверджений. При цьому, до уваги не взято уточнюючу довідку від 19.09.2025 № 801-58/230 про період роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 з 10.03.1994 по 04.01.2000, оскільки довідки не відповідають додатку № 5, передбаченим пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме: довідка повинна бути підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером, проте відсутня інформація (довіреність) про право підпису пільгових довідок директором департаменту з управління персоналом і соціальних питань. Отже, право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону у ОСОБА_1 відсутнє у зв`язку із відсутністю пільгового стажу. Страховий стаж становить 28 років 2 місяці 26 днів. Вік 55 років.

Позивачка, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць -після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі -Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

В даному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, у трудовій книжці позивачки містяться записи про роботу останньої, а саме:

- 10.03.1994 - прийнята лаборантом хімічного аналізу з обслуговування цехів ЦОС 4 розряду (ЦОТК) централізованого відділу технічного контролю, наказ №412-ОС від 09.03.1994;

- 01.11.1998 - переведено лаборантом хімічного аналізу (по обслуговуванню цехів ІОС) 5 розряду ЦВТК, наказ №981вк від 16.11.1998;

- 01.06.1999 переведена лаборантом хімічного аналізу 5 розряду лабораторії контроля цехів ІОС ЦВТК, наказ №527к від 19.04.1999;

- 04.01.2000 звільнена в зв`язку з скороченням штату працівників ст.40 КЗПП України, наказ №4-вк від 04.01.1999.

В трудовій книжці містяться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.

Згідно з довідкою Приватного акціонерного товариства “Азот” про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.09.2025 №801-58/230 позивач працювала повний робочий день з 10.03.1994 до 04.01.2000 лаборантом хімічного аналізу Централізованого відділу технічного контролю, лабораторії контролю цехів виробництва іонообмінних смол та виконувала роботи передбачені Списком № 2 розділ Х підрозділ А пункт 3 позиція 2110А030-1754б.

Доводи апелянта про те, що довідка від 19.09.2025 № 801-58/230 не відповідає додатку №5, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки пільговий стаж роботи позивачки на ПрАТ “Азот” у період з 10.03.1994 до 04.01.2000 підтверджується записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 , яка є основним документом про стаж роботи і повністю співпадає із періодом зазначеним у довідці від 19.09.2025 №801-58/230.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, у довідці від 19.09.2025 №801-58/230 зазначено, що підпис директора департаменту з управління персоналом і соціальних питань здійснено на підставі довіреності Голови Правління ПрАТ «АЗОТ» від 03.01.2025 №500-08/22.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

У періоди роботи позивача діяли:

- список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173;

- список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджений постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення»;

- список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Так, Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 2003 року, - застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Більше того, до пільгового стажу позивачки зараховується весь період роботи на посадах, передбачених Списками №2 незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивачки оформлена належним чином, оскільки в ній містяться записи про періоди роботи позивача на посадах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував періоди роботи з 10.03.1994 до 04.01.2000 до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Переглядаючи справу в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2 відповідно до частини пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні, колегія суддів зазначає наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2000 (заява №38722/02)). "Ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Як встановлено вище, відповідач в оскаржуваній відмові не зарахував пільговий стаж позивачки в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивачки, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, правильно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 10.03.1994 до 04.01.2000. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

В частині відмовлених позовних вимог апеляційна скарга жодних доводів не містить, а тому в цій частині колегія суддів не вважає за потрібне надавати оцінку доводам суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких