Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №620/11958/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11958/25 суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Безименної Н.В., Файдюка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 620/11958/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Головного управління ДСНС у Чернігівській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДСНС), у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача перерахувати та доплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, визначивши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з виплатою компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, а також зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Підставою для задоволення позову, суд першої інстанції визначив те, що пункт 6 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 623 від 20.07.2018 (далі - Інструкція № 623) не містить заборони на врахування винагород у складі місячного грошового забезпечення для цілей розрахунку компенсації, і оскільки додаткова винагорода фактично виплачувалась позивачу регулярно, вона входить до розрахункової бази.

При цьому постанови Верховного Суду, на які посилався відповідач, суд першої інстанції визнав нерелевантними, оскільки вони стосуються інших видів виплат, зокрема, одноразової допомоги при звільненні та пенсії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДСНС звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим, просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 є одноразовим, а не щомісячним видом грошового забезпечення, оскільки встановлена лише на період воєнного стану, виплачується у різних розмірах залежно від конкретних виконуваних завдань, визначається індивідуальними наказами керівників.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що пункт 14 Порядку та умов виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 26.01.2023 (далі - Порядок № 35), прямо закріплює одноразовий характер згаданої додаткової винагороди.

Відтак, оскільки до бази розрахунку компенсації за відпустки включаються лише виплати постійного характеру, ГУ ДСНС вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Чернігівського окружного адміністративного суду.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подала, свою позицію щодо вимог апеляційної скарги ГУ ДСНС не висловила.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні ДСНС у Чернігівській області на посаді провідного фахівця юридичного сектору у званні капітана служби цивільного захисту. Наказом № 496 від 11.09.2025 позивач звільнена зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Під час звільнення зі служби, ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за 70 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 59 979,50 грн. При цьому, розрахунок компенсації здійснено без урахування додаткової винагороди, виплаченої відповідно до постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, яка виплачувалась регулярно з квітня 2023 року.

Після звільнення позивач зверталась до ГУ ДСНС із заявою про роз`яснення розрахунку компенсації, у відповідь на яку листом № 702-5674/7005 від 03.10.2025 відповідач повідомив, що чинне законодавство не передбачає врахування додаткової винагороди виплаченої згідно з постановою № 168 від 28.02.2022 при розрахунку компенсації за відпустки.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини щодо виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюються Кодексом цивільного захисту України, постановами Кабінету Міністрів України та відомчими нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.

Зокрема, статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує особам рядового і начальницького складу достатнє грошове забезпечення, а розміри, порядок та умови його виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Цією ж постановою Міністерству внутрішніх справ України надано повноваження затверджувати порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

На виконання цих повноважень наказом Міністерства внутрішніх справ України № 623 від 20.07.2018 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Пункт 3 розділу I цієї Інструкції визначає структуру грошового забезпечення, розмежовуючи щомісячні виплати постійного характеру та одноразові додаткові види.

Згідно з пунктом 6 розділу XXVII Інструкції № 623, при виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпусток до розрахунку береться грошове забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення, а одноденний розмір визначається діленням місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу ДСНС запроваджено виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим, хто безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує заходи оборони в районах їх ведення, до 100 000 гривень пропорційно часу участі.

Порядок та умови виплати згаданої винагороди для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту конкретизовано наказом Міністерства внутрішніх справ України № 35 від 26.01.2023.

Пунктом 2 цього Порядку визначено розміри виплати залежно від характеру та місця виконання завдань, а пунктом 9 встановлено, що розмір винагороди визначається наказами керівників органів (підрозділів) ДСНС.

При цьому, пунктом 14 згаданого Порядку прямо встановлено, що додаткова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Колегія суддів враховує, що практика Верховного Суду з питання правової природи додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 змінювалася.

Якщо у постановах КАС ВС 2024-2025 років (зокрема, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 30.10.2025 у справі № 240/33499/23) ця виплата кваліфікувалась як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення і визнавалась такою, що входить до розрахункової бази компенсації за відпустки, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі № 280/8933/24 сформувала загальнообов`язковий висновок про те, що додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення, тобто доходом, що має разовий характер.

Цей висновок повністю узгоджується з пунктом 14 Порядку № 35, яким Міністерство внутрішніх справ у межах делегованих Кабінетом Міністрів України повноважень прямо закріпило одноразову природу цієї виплати.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів робить висновок про те, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за своєю правовою природою належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому не входить до складу місячного грошового забезпечення, яке відповідно до пункту 6 розділу XXVII Інструкції № 623 є розрахунковою базою для визначення розміру компенсації за невикористані дні відпусток.

У зв`язку з цим, висновок суду першої інстанції про необхідність включення зазначеної винагороди до розрахунку компенсації ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, не узгоджується з положеннями пункту 14 Порядку № 35 та суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судами під час вирішення аналогічних правовідносин.

З огляду на відсутність правових підстав для включення додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки, колегія суддів вважає відсутні і підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Оскільки вимога про виплату компенсації сум податку на доходи фізичних осіб є похідною від вимоги про здійснення відповідного перерахунку та виплати компенсації за невикористані дні відпустки, вона також не підлягає задоволенню.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, однак неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 620/11958/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 620/11958/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Н.В. Безименна

В.В. Файдюк