Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №400/2853/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2853/26

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Дата і місце ухвалення: 27 квітня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №400/2853/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

– визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 березня 2021 року індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; з 01 березня 2022 року — індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; з 01 березня 2023 року — індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197; з 01 березня 2024 року — індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; та з 13 липня 2025 року — індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення: 1,11 у 2021 році, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році);

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, а саме з 20.10.2025 року, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) і у зв`язку з цим провести з 20.10.2025 року перерахунок та виплату пенсії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалося на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, неправильно застосував положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не врахував вимоги підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють механізм проведення індексації пенсій.

Зокрема, апелянт вказує, що щорічна індексація пенсій здійснюється шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного станом на 01 жовтня 2017 року, який у подальшому щорічно збільшується на відповідні коефіцієнти, а не до показника середньої заробітної плати (доходу), який був застосований під час призначення пенсії конкретній особі.

Посилаючись на наведене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 20 липня 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач здійснив перерахунок (індексацію) пенсії позивача з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року, однак під час проведення такого перерахунку фактично обмежився встановленням доплат до пенсії у розмірі 135 грн та по 100 грн відповідно.

Позивач, вважаючи, що під час проведення індексації пенсії відповідачем не було застосовано передбачені законодавством коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, не застосував коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні до того показника, який був врахований під час призначення пенсії позивачу.

Натомість відповідач фактично обмежився встановленням доплат до пенсії, що не відповідає визначеному законом механізму індексації пенсій, який передбачає послідовне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), використаного при обчисленні пенсії.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача та наявність правових підстав для зобов`язання останнього здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, умови призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на такі правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розміру пенсійних виплат.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія – це щомісячна пенсійна виплата у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є визначеним законодавством механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що з метою забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається з урахуванням 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, у якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року проведення такого збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України розмір щорічного збільшення зазначеного показника може бути підвищений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідний період.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі – Порядок №124).

Відповідно до пункту 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 2 Порядку №124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV.

Оскільки позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, така пенсія підлягає щорічному перерахунку (індексації) у порядку, визначеному статтею 42 цього Закону та Порядком №124, що сторонами не заперечується.

Пунктом 4 Порядку №124 передбачено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначається за формулою:

К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) Ч 50 % / 100 %) + 1,

де:

ЗСЦ – показник зростання споживчих цін за попередній рік;

ЗСЗ – показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Показник зростання середньої заробітної плати (ЗСЗ) визначається за формулою:

ЗСЗ = (Псзп(1) / Псзп(2)) Ч 100 % – 100 %,

де:

Псзп(1) – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року проведення збільшення;

Псзп(2) – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року проведення такого збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення щороку визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться щороку з 1 березня.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводився шляхом збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт.

Кожен наступний перерахунок здійснюється з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку №124 під час проведення перерахунку пенсій застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону №1058-IV, чинна на дату проведення такого перерахунку. При цьому враховуються суми доплат, підвищень, індексації та інших виплат до пенсії, установлених законодавством.

Водночас у 2019– 2025 роках під час проведення перерахунку пенсій застосовувався підхід, відповідно до якого базовим показником для індексації визначався показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався станом на 01 жовтня 2017 року та щороку збільшувався на відповідний коефіцієнт.

З урахуванням положень пункту 5 Порядку №124, відповідно до яких кожен наступний перерахунок проводиться із застосуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу), розрахунковий показник середньої заробітної плати для проведення індексації становив: у 2022 році – 6186,32 грн; у 2023 році – 7405,03 грн; у 2024 році – 7994,47 грн; у 2025 році – 8913,83 грн.

Разом із тим частиною другою статті 42 Закону №1058-IV встановлено, що з метою забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії. При цьому зазначена норма Закону, як і положення Порядку №124, не містять застережень щодо застосування виключно показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного станом на 01 жовтня 2017 року, до осіб, яким пенсію призначено після цієї дати.

Отже, під час проведення індексації пенсії позивача відповідач був зобов`язаний здійснити її перерахунок шляхом застосування до показника середньої заробітної плати (доходу), який був врахований під час призначення пенсії позивачу, коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185 та від 25 лютого 2025 року №209, а саме: 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно, оскільки саме такий механізм відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується при обчисленні пенсії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у непроведенні індексації пенсії позивача у спосіб, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, оскільки замість застосування передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при обчисленні пенсії, фактично обмежився встановленням доплат до пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, відповідно до якої під час проведення індексації застосуванню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу), який був врахований при призначенні конкретної пенсії.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не містять доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами, з наданням оцінки всім доводам учасників справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

За таких обставин, відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та віднесена до категорії справ незначної складності, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених зазначеною нормою.

Керуючись статтями 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук