Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №420/482/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/482/26

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення: 01.06.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Аркадія», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Аркадія», в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не здійснення демонтажу технічних засобів примусового обмеження руху за адресою: АДРЕСА_1 , з боку вулиці Генуезької та з боку вулиці Тінистої;

- зобов`язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради здійснити демонтаж технічних засобів примусового обмеження руху за адресою: АДРЕСА_1 , з боку вулиці Генуезької та з боку вулиці Тінистої у строк до 10 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . Протягом тривалого часу ОСОБА_1 звертався в усному та письмовому вигляді до ОСББ «Нова Аркадія» з приводу обмеження права вільного користування спільною територією, а саме: проїзною частиною подвір`я, доступ до якого здійснюється через ворота та електричний шлагбаум, що унеможливлює повноцінне користування та проживання у власній квартирі. При цьому, земельна ділянка, на якій розташовані такі ворота, у власність або користування третій особі не передавалася і наразі знаходиться у комунальній власності. Згідно листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/2/713/1 вих. від 19.09.2025р., відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.10.2019р. №389, перешкода за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12, визнана такою, що підлягає демонтажу, оскільки відсутні дозвільні документи на встановлення такого обмеження. Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення демонтажу технічних засобів примусового обмеження руху за адресою: АДРЕСА_1 , з боку вулиці Генуезької та з боку вулиці Тінистої.

18.03.2026р. від представника третьої особи ОСББ «Нова Аркадія» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що позивач, оскаржуючи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, фактично обґрунтував позовні вимоги порушенням його прав, як власника квартири, на вільне користуватися спільним майном багатоквартирного будинку. З огляду на зміст позовної заяви, позивач фактично звернувся до суду за захистом свого порушеного права протиправними діями ОСББ «Нова Аркадія» на вільне користування прибудинковою територією.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 01.06.2026р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не здійснення демонтажу технічних засобів примусового обмеження руху за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12, з боку вулиці Генуезької та з боку вулиці Тінистої, з огляду на невиконання ОСББ «Нова Аркадія» у встановлений строк вимоги відповідача про демонтаж та приведення об`єкту благоустрою в первісний стан або надання до райадміністрації дозвільних та правовстановлюючих документів. Лист Приморської районної адміністрації ОМР №01-11/2/713/1 вих. від 19.09.2025р. відображає офіційну позицію органу місцевого самоврядування щодо ситуації, яка виникла, та її вирішення шляхом демонтажу та приведення об`єкту благоустрою в первісний стан. До того ж, позивачем надано до суду докази щодо встановлення воріт та шлагбауму за вказаною адресою на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності. А відтак, за твердженнями апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим, а є цивільним спором про користування прибудинковою територію.

Апелянт стверджує, що для розмежування юрисдикції у даному випадку необхідно виходити з характеру спірних правовідносин: якщо особа оскаржує бездіяльність виконкому, департаменту благоустрою, районної адміністрації щодо невиконання власного рішення про демонтаж, то такий спір має розглядатися за правилами саме адміністративного судочинства. У постанові Верховного Суду від 07.07.2022р. у справі №200/4397/19-а прямо зазначено, що дії з демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту, здійснення яких належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не здійснення демонтажу технічних засобів примусового обмеження руху за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12, з боку вулиці Генуезької та з боку вулиці Тінистої.

При цьому, вимоги позову позивач, передусім, обґрунтовує тим, що листом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/2/713/1 вих від 19.09.2025р. його було повідомлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.10.2019р. №389 «Про заходи з демонтажу юніпаркерів, технічних засобів регулювання дорожнього руху, засобів примусового обмеження швидкості («лежачі поліцейські») бетонних блоків, шлагбаумів, спеціального обладнання, що погіршують експлуатаційні характеристики вулично-дорожньої мережі та обмежують вільний рух пішоходів і транспорту на території міста Одеси» елемент благоустрою - технічні засоби примусового обмеження руху за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12, з боку вулиці Генуезької та з боку вулиці Тінистої є таким, що перешкоджає вільному руху транспорту і підлягає демонтажу. Цим листом було встановлено 10-денний строк для усунення третьою особою порушень шляхом демонтажу та приведення об`єкту благоустрою в первісний стан або надання до райадміністрації дозвільних та правоустановчих документів. Незважаючи на ненадання ОСББ «Нова Аркадія» дозвільних та правоустановчих документів, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради допустила бездіяльність щодо демонтажу та приведення об`єкту благоустрою в первісний стан.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в поряду адміністративного судочинства.

Зокрема, суд зазначив, що позивач не знаходиться з Приморською рай адміністрацією у відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а правові наслідки, до яких може призвести задоволення позову, виникають для третьої особи в справі, якою встановлено обмеження щодо доступу до прибудинкової території. Також, суд звернув увагу, що лист Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/2/713/1 вих від 19.09.2025р. не є приписом, який є актом індивідуальної дії. Отже, враховуючи наведені обставини, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права – фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.

Також, суд здійснив посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16, та Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі №420/288/20, де зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 ч. 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

З аналізу вищевикладеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Верховний Суд у постанові від 1.09.2022р. у справі №640/3165/22 зазначив, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 22 березня 2019 року у справі № 2040/7500/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 2а-11449/11/2670, від 15 січня 2020 року у справі № №813/4060/17, від 2 листопада 2021 року у справі №420/2719/20 та від 5 травня 2022 року у справі № 640/6855/19.

У справі, що розглядається, спір виник стосовно неналежного виконання відповідачем своїх повноважень щодо здійснення контролю у сфері благоустрою.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради здійснює свою діяльність на підставі Конституції України, Законів України, зокрема Закону України «Про місцеве самоврядування» та Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 № 3148-VIII.

Пунктом 1.1 Положення передбачено, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, створеним з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Приморського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що райадміністрація виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством; вживає заходи щодо недопущення самочинного будівництва, псування жилих будинків та об`єктів благоустрою.

Пунктом 2.8 Положення №1934-VII на райадміністрацію покладено повноваження щодо здійснення заходів щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішення питання щодо знесення самочинно побудованих об`єктів або приведення самочинно реконструйованих об`єктів у первинний стан.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 4 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно п.3.1.3 Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011р. №1631-VI, до об`єктів благоустрою населеного пункту належать: 1) території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Відповідно до п.3.1.6 Правил благоустрою території міста Одеси елементами благоустрою є: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; технічні засоби регулювання дорожнього руху; малі архітектурні форми (альтанки, павільйони і навіси, палатки, намети, паркові арки (аркади), колони (колонади), вуличні вази, вазони і амфори, декоративні та ігрові скульптури, вуличні меблі (лавки, лави, столи), сходи, балюстради, паркові містки, огорожі, ворота, грати, Інформаційні стенди, дошки, перголи, грибки, гардероби, декоративні скульптури, кабіни для роздягання, бювети, урни, паркани, контейнери для квітів, вивіски); технічні засоби примусового обмеження руху транспортних засобів, («юніпаркери», «лежачі поліцейські», інші стаціонарні та пересувні конструкції); інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Рішенням Одеської міської ради від 31.10.2019р. №389 доручено районним адміністраціям Одеської міської ради:

- постійно проводити перевірку території районів міста на предмет виявлення самовільно встановлених юніпаркерів, бетонних блоків, шлагбаумів, стаціонарного спеціального обладнання, засобів примусового обмеження швидкості («лежачі поліцейські»), стовпчиків, ланцюгів та інших елементів благоустрою, що погіршують експлуатаційні характеристики об`єктів благоустрою та/або обмежують вільний рух пішоходів і транспорту на території міста Одеси (крім огорож).

- направляти або вручати власникам, користувачам, балансоутримувачам, особам, що встановили чи розмістили зазначені у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення елементи, приписи щодо самостійного усунення порушень шляхом їх демонтажу та приведення об`єктів благоустрою в первісний стан у строк до десяти календарних днів.

- у разі невиконання приписів або неможливості встановити власника, користувача, балансоутримувача або особу, що встановила чи розмістила зазначені у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення елементи, направляти розпорядження голови відповідної районної адміністрації Одеської міської ради щодо їх демонтажу до комунального підприємства «Міські дороги» (для всіх елементів, розташованих на території міста).

Таким чином, контроль щодо встановлення, зокрема, шлагбауму, який обмежує вільний рух пішоходів і транспорту віднесено до повноважень Приморської районної адміністрації, яка уповноважена на винесення припису щодо самостійного усунення порушень шляхом їх демонтажу та приведення об`єктів благоустрою в первісний стан.

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

Спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведені положення колегія суддів доходить висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки позов подано до Приморської районної адміністрації, яка є суб`єктом владних повноважень та на яку чинним законодавством покладено вчинення дій щодо виявлення самовільно встановлених технічних засобів примусового обмеження руху та вирішення питання щодо знесення самочинно побудованих об`єктів або приведення самочинно реконструйованих об`єктів у первинний стан (зокрема, шляхом вручення власникам, користувачам, балансоутримувачам, особам, що встановили чи розмістили відповідні елементи, приписи щодо самостійного усунення порушень шляхом їх демонтажу; направлення розпорядження голови відповідної районної адміністрації Одеської міської ради щодо їх демонтажу до відповідного виконавця).

Спір у даній справі виник не між двома приватними особами щодо права власності чи користування майном, а щодо здійснення органом влади своїх владних управлінських функцій у сфері благоустрою, що охоплюється положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 1.09.2022р. у справі №640/3165/22.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі судом першої інстанції допущено не правильне застосування норм матеріального права, що, у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нова Аркадія», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук