Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №400/8581/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8581/25

Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Л. Дата і місце ухвалення: 30.04.2026р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправним здійснення ІНФОРМАЦІЯ_2 загального обліку військовозобов`язаних відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого 01 червня 2005 року виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматись від здійснення загального обліку військовозобов`язаних відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого 01 червня 2005 року виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- визнати протиправним надсилання ІНФОРМАЦІЯ_2 до Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області звернення від 04.04.2025р. №Е1848377, що зареєстровано в Інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» 04.04.2025р. за №4282, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- визнати протиправним внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (шифр ОБЕРІГ) відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 знищити внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (шифр ОБЕРІГ) відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правил військового обліку;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 350000,00 грн., завдану незаконними діями ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: протиправним здійсненням загального обліку військовозобов`язаних відносно ОСОБА_1 як особи, яку 01.06.2005р. виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 ; протиправним надсиланням до органу поліції звернення щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (шифр ОБЕРІГ) відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Визнано протиправним внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (шифр ОБЕРІГ) відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правил військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (шифр ОБЕРІГ) відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правил військового обліку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1453,44 грн.

21.04.2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_5 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 126 000,00 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В іншій частині вимог заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення від 30.04.2026р. та відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі судом першої інстанції залишено поза увагою, що Указом Президента України 24 лютого 2022 року на всій території України оголошено воєнний стан у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації. З метою виконання вимог законів України «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України» є необхідність у збереженні фінансових ресурсів, виділених Урядом, для матеріально-технічного забезпечення діяльності підрозділів Збройних Сил України, забезпечення збалансованого підходу до використання фінансових та матеріальних ресурсів. Всі фінансові ресурси Міністерства оборони України першочергово спрямовані на фінансування потреб діяльності підрозділів ЗСУ та ССО. А відтак, надмірне стягнення суми судових витрат може потягнути за собою несприятливі наслідки для ІНФОРМАЦІЯ_5 , сил та засобів, що задіяні в обороні України.

За твердженнями апелянта, стягнутий з ІНФОРМАЦІЯ_5 розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним обсягу послуг, наданих адвокатом, та є непропорційним до предмету спору.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 63000,00 грн., а також судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції.

В своїй скарзі позивач зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі судом першої інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у додатковій постанові від 19.02.2020р. по справі №755/9215/15-ц, згідно яких саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, відсутність клопотання ІНФОРМАЦІЯ_5 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу свідчить про відсутність передбачених законом підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 .

Апелянт стверджує про помилковість висновків суду щодо не дотримання заявником критеріїв співмірності, що визначені ч.5 ст.134 КАС України, та пропорційності, що визначені ч.9 ст.139 КАС України. Зазначає, що дана справа є складною, оскільки розглядалась в загальному позовному провадженні з 15.08.2025р. по 16.04.2026р. (вісім місяців), де відбулось одинадцять судових засідань, в яких судом неодноразово вживались заходи до витребування доказів та процесуального примусу до відповідача щодо надання витребуваних доказів. Також, судом досліджувалась значна кількість доказів, дослідження яких двічі переносилось на наступне судове засідання. Справа має суттєве значення для позивача, зокрема її вирішення впливає на репутацію позивача, якого звільнено від виконання військового обов`язку шляхом виключення з військового обліку у зв`язку з вчиненням особливо тяжкого злочину. Поновлення позивача на військовому обліку без передбачених законом підстав, оголошення позивача в так званий «адміністративний розшук» та вчинення інших мобілізаційних заходів без передбачених законом підстав має для позивача очевидно суттєве значення, оскільки протиправні дії відповідача посягають на основоположні конституційні права і свободи позивача (право на життя і здоров`я, право на повагу до честі і гідності, право на свободу та особисту недоторканість, право на свободу пересування, право на повагу до особистого і сімейного життя, зокрема щодо заборони здійснювати оброку конфіденційної інформації про особу позивача тощо).

Посилається апелянт і на некоректність (неповноту) висновку суду про те, що адвокат не брав участі в судових засіданням, які відбувались 08.01.2026р., 15.01.2026р., 16.02.2026р., оскільки згідно акту надання-приймання послуг від 20.04.2026р. адвокат готувався до вказаних судових засідань, проте не зміг взяти в них участь з незалежних від нього причин. Судом не обґрунтовано належним чином, чому на думку суду правнича допомога з підготовки і подання заяв про відвід судді, витребування доказів, подання доказів, додаткових пояснень тощо не була обов`язковою. Висновок суду про те, що підготовка таких документів була обумовлена бажанням позивача, а не процесуальною необхідністю, є безпідставним, оскільки подання таких документів є правом позивача та охоплюється стратегією захисту, щодо якої суд позбавлений можливості давати об`єктивну оцінку.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що в заяві про розрахунок судових витрат та їх стягнення від 20.04.2026р. зазначено, що згідно пункту 3.2. Договору про надання правничої допомоги від 16.10.2024р. гонорар Адвоката за цим Договором обчислюється погодинно, розмір якого становить 4200 грн. за одну годину робочого часу в межах наданих послуг, а згідно акту надання-приймання послуг від 20.04.2026р. загально витрачений час (фактичний) за переліком послуг складає 75 годин. Якщо виходити із розрахунку 75 годин фактично витраченого часу адвоката у цій справі, то з урахуванням стягнутих з відповідача 8000 грн. одна година робочого часу адвоката з дев`ятирічним досвідом роботи в межах наданих послуг виходить майже 106 грн., що явно не відповідає (занижено) критеріям співмірності, пропорційності та обґрунтованості для даної справи в умовах реальних ринкових цін на адвокатські послуги для даної категорії справ з урахуванням визначених державою розмірів штрафів у сфері військового обліку та мобілізації.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а виходячи зі змісту ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У постанові від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025р. по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

При цьому, усталеною є й практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №380/25725/21, від 07 січня 2025 року у справі №120/19027/23, від 13 березня 2025 року у справі №260/3131/24, від 01 травня 2025 року по справі №260/2819/23).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.01.2021р. у справі №280/2635/20, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України).

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Слід зазначити, що обчислення гонорару може здійснюватися як у фіксованому розмірі, так у погодинній оплата. При цьому, порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 126 000 грн.

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав до суду договір про надання правової допомоги від 16 жовтня 2024 року, укладений між адвокатом Кермач А.І. та ОСОБА_1 , за умовами якого Клієнт замовляє комплекс послуг з захисту, представництва, інших видів правничої (професійної правничої) допомоги, які зобов`язується сплатити на умовах та в порядку, визначених цим Договором, а Адвокат зобов`язуються надати Клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених Договором. Правнича допомога надається з питань захисту прав, свобод і інтересів Клієнта, представництво інтересів Клієнта з будь-яких питань відповідно до умов Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що гонорар адвоката обчислюється погодинно і становить 4200,00 грн. за одну годину робочого часу в межах наданих послуг за винятком часу на відрядження. Оплата витрат на відрядження узгоджується Сторонами окремо у кожному випадку шляхом укладення додаткової угоди.

Додатковою угодою від 22.01.2025р. до договору про надання правничої допомоги від 16.10.2024р. встановлено фіксований розмір гонорару в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 - 126000,00 грн.

Відповідно до актів надання-приймання послуг від 17.04.2026р. та від 20.04.2026р. адвокат передав, а позивач прийняв послуги з правничої допомоги в розмірі 126000,00 грн.

Акт від 20.04.2026р. містить деталізований перелік наданих послуг з зазначенням витраченого адвокатом часу і їх вартості: складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про відвід судді, заява про обмеження доступу до інформації, клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення доказів, додаткові пояснення, підготовка та участь у судових засіданнях.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд першої інстанції в додатковому рішення від 30.04.2026р. зазначив, що задоволені вимоги складають одну четверту частину від вимог, які були первісно заявлені, а тому, з урахуванням приписів ст.139 КАС України, розподілу може підлягати лише фіксований гонорар в розмірі 31500,00 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам). Водночас, надаючи оцінку співмірності цієї суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд зазначив, що дана справа не відноситься до справ значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не є резонансною, чи такою, що може мати значне репутаційне значення для позивача, не пов`язана з необхідністю досліджувати значний обсяг доказів. Суд враховує, що розгляд справи відбувався в судових засіданнях, що проводились у режимі відеоконференції.

Також, суд звернув увагу, що заявами по суті позивача у справах, які розглядаються в порядку загального провадження, є позов і відповідь на відзив. Отже, правнича допомога з підготовки і подання заяв про відвід судді, витребування доказів, подання доказів, додаткових пояснень тощо не була обов`язковою, оскільки підготовка таких документів була обумовлена бажанням позивача, а не процесуальною необхідністю.

Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, а відтак судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом даної справи, підлягають відшкодуванню у розмірі 8000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №440/7120/20.

У пунктах 134-135 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Із змісту додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, оцінив їх реальність, необхідність та співмірність із урахуванням критеріїв, визначених статтями 132, 134 та 139 КАС України, а також складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і значення спору для сторони. Зменшуючи заявлений до відшкодування розмір витрат до 8 000 грн, суд першої інстанції навів мотиви такого зменшення і дотримався принципів розумності та справедливості.

Як вже зазначалося, при вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, зокрема, витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано враховано положення ч.3 ст.139 КАС України, якою передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином обґрунтував наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на неприбуття адвокатом у всі судові засідання, про які йдеться в акті надання-приймання послуг від 20.04.2026р. (зокрема, судові засідання 08.01.2026р., 15.01.2026р., 16.02.2026р.), як і з огляду на те, що правнича допомога з підготовки і подання заяв про відвід судді, витребування доказів, подання доказів, додаткових пояснень тощо не була обов`язковою, оскільки підготовка таких документів була обумовлена бажанням позивача, а не процесуальною необхідністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи критерії співмірності, визначені ст.134 КАС України, справедливим і обґрунтованим до відшкодування на користь позивача витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою буде 8 000,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що за відсутності клопотання ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування критеріїв співмірності, визначених ст.134 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2026р. по справі №160/32215/24 констатував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені законодавством України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені законодавством України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові 28 січня 2025 року у справі № 910/173/23.

Що ж до апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_5 , то фактично доводи відповідача зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Однак, за змістом положень частини 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що і було зроблено судом першої інстанції.

На підставі викладеного у сукупності, враховуючи останню практику Верховного Суду, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильний розподіл у даній справі судом першої інстанції витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарг ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 і скасування додаткового рішення від 30.04.2026р. немає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук