Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №420/42776/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42776/25

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 13.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУДПС) та просив:

- визнати протиправними дії ГУДПС щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму 12009,39 грн. по ППР №1286542-24/15-04;

- стягнути за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправними діями, а саме: безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму 12009,39 грн. по ППР №1286542-24/15-04, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату ухвалення рішення про визнання протиправними дій контролюючого органу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУДПС щодо внесення посадовими особами даних про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 на суму 12009,39 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №1286542-24/15-04 від 30.06.2025.

Стягнуто ГУДПС за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 шкоду в порядку, визначеному статтею 114 Податкового кодексу України, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка складає 8647,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУДПС було визначено та сформоване в автоматичному режимі мінімальне податкове зобов`язання платнику, податкове повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2024 рік від 30.06.2025 №1286542-24/15-04 на суму 12009,39 гривень.

Не погоджуючись з визначеною сумою податку, позивачем було подано до ДПС скаргу (вх. ДПС від 26.09.2025 за №4586/С/6 (вх. ГУДПС від 26.09.2025 № 4530/8)) щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1286542-24/15-04.

За результатами розгляду даної скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 24.11.2025 року №33656/6/99-00-06-01-02-06, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ГУДПС від 30.06.2025 №1286542-24/15-04, а скаргу частково задоволено.

У даному рішенні вказано, що у зв`язку з закінченням строку дії договорів оренди з ПСП “ПЕРЕМОГА” ОСОБА_1 є платником мінімального податкового зобов`язання з лютого 2024 року за земельні ділянки площею 3,6308 га, кадастровим номером 5120683200:01:001:0311 та площею 2,8424 га, кадастровим номером 5120683200:01:001:0312. Разом з тим, при формуванні ППР по мінімальному податковому зобов`язанню по земельній ділянці площею 3,6308 га невірно відображено нормативну грошову оцінку, а тому сума мінімального податкового зобов`язання, нарахована скаржнику, підлягає перерахунку.

Даним рішенням також визначено, що ГУДПС необхідно забезпечити здійснення перерахування податку, формування та направлення ППР з визначення суми мінімального податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, відповідно до норм чинного законодавства.

25.12.2025 відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу №0024671-1308-1532 від 25.12.2025 відповідно до якої станом на 23.12.2025 у ОСОБА_1 наявний податковий борг у сумі 12009,39 грн.

Разом із позовом позивачем надано до суду інформацію з його податкового кабінету, відповідно до якої станом на 28.12.2025, на 29.12.2025, на 30.12.2025 у нього наявний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами в ДПС у сумі 12009,39 грн.

Також, з наданого листа від 01.01.2026 №2/6/15-32-13-08-06, який складено ГУДПС у відповідь на заяву позивача від 25.12.2025, судом встановлено, що відповідач повідомив позивача, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС у платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 25.12.2025 обліковувався податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами (ккб 11011300) у сумі 12009,39 грн, який виник на підставі податкового повідомлення рішення (далі - ППР) від 30.06.2025 №1286542-24/15-04. Однак, 26.12.2025 ППР від 30.06.2025 № 1286542-24/15-04 скасовано та виведено з обліку.

Таким чином, у листі вказано, що відповідно до даних ІКС ДПС станом на 31.12.2025 у ОСОБА_1 податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами (ккб 11011300), відсутній.

Судом встановлено, що на виконання рішення ДПС від 24.11.2025 №33656/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги платника у зв`язку з виявленими розбіжностями ГУДПС податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 30.06.2025 №1286542-24/15-04 на суму 12009,39 грн скасовано.

В подальшому, керуючись абзацом сьомим підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України ГУДПС обчислено мінімальне податкове зобов`язання з урахуванням закінчення терміну дії договору оренди земельних ділянок та проведеної нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2024 рік та платнику сформовано нове податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 13.03.2026 №1670168-24/15-04 на суму 9513,30 грн.

Вважаючи протиправними дії ГУДПС щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу на суму 12009,39 грн по ППР №1286542-24/15-04, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не дивлячись на скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №1286542- 24/15-04, 25.12.2025 відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу №0024671-1308-1532 від 25.12.2025, відповідно до якої станом на 23.12.2025 у ОСОБА_1 наявний податковий борг у сумі 12009,39 грн. Вказане, на переконання суду, є свідченням того, що дії ГУДПС щодо внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у позивача на суму 12009,39 грн, який виник на підставі ППР №1286542-24/15-04 від 30.06.2025, є протиправними.

Суд також зазначив, що підпункт 128.2.6. пункту 128.2. статті 128 Податкового кодексу України визначає як податкове правопорушення безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків і не вказує, що таке внесення має бути саме в ІКП.

Крім того, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача шкоди в порядку, визначеному статтею 114 Податкового кодексу України, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до п.114.1 ст.114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Згідно п.114.1 ст.114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до п.114.3 ст.114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:

114.3.1. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;

114.3.2. додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);

114.3.3. документально підтверджені витрати, пов`язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.

Пунктом 114.4 статті 114 ПК України визначено, що шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду.

Пунктом 114.5 статті 114 ПК України визначено, що положення цієї статті не застосовуються у разі, якщо шкода, заподіяна бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, зумовлена дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Згідно п.128.1 ст.128 ПК України податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.

Відповідно до п.128.2 ст.128 ПК України податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:

128.2.1. прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;

128.2.2. невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;

128.2.3. прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків;

128.2.4. перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;

128.2.5. незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;

128.2.6. безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.

Таким чином, наявність передбачених пунктом 128.2 статті 128 ПК обставин дає платнику податків право заявити вимоги про відшкодування шкоди виключно з підстав протиправності відповідного рішення, дії чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у фіксованому розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, та при цьому він не зобов`язаний доводити наявність (розмір) шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між податковим правопорушенням контролюючого органу та заподіяною платнику шкодою.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законом прямо передбачена можливість стягнути фіксовану суму збитків, та у цьому випадку підлягає доведенню тільки протиправність рішень, дій чи бездіяльності фіскального органу.

За змістом підпункту14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивача до суду в інформаційних системах податкового органу містилась інформація про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 12009,39 грн, який виник на підставі ППР №1286542-24/15-04 від 30.06.2025.

Водночас, судом було встановлено, що 24.11.2025 ДПСУ прийнято рішення від 24.11.2025 №33656/6/99-00-06-01-02-06, яким скасовано ППР від 30.06.2025 №1286542- 24/15-04, а скаргу частково задоволено.

Незважаючи на скасування вказаного ППР, відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу №0024671-1308-1532 від 25.12.2025, відповідно до якої станом на 23.12.2025 у ОСОБА_1 наявний податковий борг у сумі 12009,39 грн.

Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, вказане є свідченням протиправності дій відповідача щодо безпідставного внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу у позивача на суму 12009,39 грн, який виник на підставі скасованого ППР № 1286542-24/15-04 від 30.06.2025.

Згідно з ст.8 Закону України “Про державний бюджет на 2026 рік” установлено з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8647 гривень; у погодинному розмірі - 52 гривні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача шкоди в порядку, визначеному статтею 114 ПКУ, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка складає 8647,00 грн.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк