Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №946/9897/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 946/9897/25

перша інстанція: суддя Присакар О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 30.04.2026, м. Ізмаїл

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської областівід 30 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перший відділ поліції (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перший відділ поліції (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції Одеської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати скасувати звернення Е2841909 від 12.07.2025 р., зареєстроване 13.07.2025 року за №15850, направлене до органів Національної поліції про розшук та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та про оголошення у розшук ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв +) відомості про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку та про оголошення його у розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абз. З п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 12.07.2025 року позивачу стало відомо, що його персональні данні було незаконно внесено до ІПНП з поміткою Розшукує ТЦК та СП; порушення військового обліку, причина розшуку: не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. При цьому, жодних порушень правил військового обліку позивач не допускав. На адвокатський запит надійшла відповідь від відповідача № 1/2169 від 24.09.2025 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою у визначений строк до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив правила військового обліку. Однак, жодної повістки позивачу не надходило. Крім цього, жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення щодо позивача складено не було. До Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку. Станом на час звернення до суду з даним позовом, позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності. 12.07.2025 року відповідачем було направлене електронне звернення до відділу поліції для доставлення позивача як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП. На час звернення до органів поліції у відповідача не було доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про вручення повістки з необхідністю прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 чином, дії відповідача щодо направлення до поліції звернення про розшук, доставлення позивача як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП є протиправними. На сьогодні сплили строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП. Враховуючи відсутність інформації щодо адміністративних правопорушень стосовно позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, тому дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації стосовно порушення позивачем правил військового обліку та його розшуку є протиправними.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської областівід 30 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перший відділ поліції (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про оголошення у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв +) відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку та про оголошення його у розшук.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абз. 3 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп., за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, як слідує з відзиву на позов та доданої повістки № 4035628 на ім`я ОСОБА_1 , у спірних правовідносинах наділення позивача статусом особи, яка вчинила порушення правил військового обліку, пов`язується з не прибуттям позивача до ТЦК за повісткою № НОМЕР_1 на 02.07.2025 р., тому, у відповідності до ч.6, ч.8 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, не мав складатися та орган ТЦК та СП наділений повноваженнями винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього КУпАП.

Суд першої інстанції також зазначив у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави для застосування положень абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 шляхом звернення в установленому законом порядку до органів Національної поліції для доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, яка надійшла за підсудністю саме у зв`язку з її віднесенням до категорії справ, передбачених ст. 286 КАС України, фактично ухвалив рішення, яким зобов`язав відповідача виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення, що не відповідає положенням визначеним ч.3 ст.286 КАС України, та свідчить про вихід суду першої інстанції за межі повноважень судового контролю у справах цієї категорії.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності свідчить про безпідставність відображення в Реєстрі інформації про порушення правил військового обліку.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування абз.16 п.79 Порядку №1487, є помилковим, оскільки саме відсутність умов для винесення постанови без складання протоколу обумовлювала необхідність використання механізму доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Також апелянт звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не є районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а є лише структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_7 , а не його структурний підрозділ, визначений законом як орган ведення Реєстру.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

24 червня 2026 року до апеляційного суду надійшла адміністративна справа.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що згідно з військово-обліковим документом позивача, сформованим 13.10.2025 року через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), з відміткою «Порушення правил військового обліку», дані уточнені 18.07.2024 року.

З військово – облікового документу ОСОБА_1 , сформованого через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», якій відповідач долучив до заперечень на відповідь від 02.03.2026 року, вбачається, що причина звернення до Національної поліції: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення: « 12.07.2025р.».

З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) від 24.09.2025 року № 1/2169 на звернення адвоката Бурикіної О.Д. вбачається, що відповідно до наявних облікових даних АІТС «Оберіг» системою зафіксовано порушення, яке полягало у не прибутті за викликом у визначений строк. У зв`язку з чим, сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення з урахуванням вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП.

Згідно відповіді Управління інформаційно – аналітичної підтримки ГУНП в Одеській області № 212384-2025 від 09.10.2025 на звернення адвоката Бурикіної О.Д., за даними системи ІПНП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку з категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП», ініціатор звернення – 1–й відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Електронне звернення від 12.07.2025 № Е28441909, зареєстроване 13.07.2025 за № 15850 та внесене в автоматизованому режимі до інформаційного ресурсу в відділі поліції № 1 (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.11.2025 року звернувся із даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

12 листопада 2025 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду справу №420/38187/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії надіслано до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за територіальною підсудністю.

Матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії надійшли до Ізмаїльського міськрайонного суду 08.12.2025 року.

10.12.2025 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Направляючи адміністративну справу за підсудністю до місцевого загального адміністративного суду, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) даних про порушення правил військового обліку, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення і не пов`язані із здійсненням публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, наявність протиправних дій відповідача є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

23.02.2022р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом другим пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

На виконання ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (п.19 Порядку №1487).

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведені у Додатку 2 до Порядку №1487 (далі - Правила).

Відповідно до п.2 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

Пунктами 3 та 4 Правил встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).

Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Зокрема, ст.ст. 210 та 210-1 КУпАП регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

- повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19);

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Отже, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, належить: розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), визначає Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від №1951-VIII.

Відповідно до вимог ст.1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Одним із основних завдань Реєстру є інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (п.3 ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру»), передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2025 року засобами Реєстру було сформовано повістку №4035628 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 14:00 годин 02.07.2025 р., яка була централізовано надрукована та надіслана засобами поштового зв`язку на адресу позивача, яка була особисто ним зазначені під час уточнення персональних даних.

В подальшому, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 з відділення поштового оператора Укрпошта надійшло відправлення №0610262399500 на ім`я ОСОБА_1 із написом «Повістка ТЦК вручити особисто» із зазначенням причини повернення – адресат не проживає, дата 03.07.2025 р.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.

На думку колегії суддів, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та оголошення у розшук не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, який виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо порушення правил військового обліку.

Саме ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

В рамках даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки Порушення правил військового обліку не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП.

Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окремо слід також зауважити, що управління відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, повідомлення про зміни відбувається через органи державної влади та місцеві органи влади, а не через суд, адже судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому обраний апелянтом спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача виключити інформацію з реєстру, на думку колегії суддів, втручатиметься в дискреційні повноваження, покладені на органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Висновок суду першої інстанції про те, що виключно наявність протоколу про адміністративне правопорушення є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення військового обліку, є безпідставним та не свідчить про протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.

Колегія суддів акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто, правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-XII та Порядком №1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за належним чином надісланою повісткою. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка в реєстрі «Оберіг» або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.

Колегія суддів наголошує, що процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.

Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260, 263 КУпАП.

Отже, колегія суддів наголошує на тому, що адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постановлене Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області рішення від 18.02.2026 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Враховуючи, що дана справа в розумінні положень статті 12 КАС України належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської областівід 30 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Перший відділ поліції (м. Чорноморськ) Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко