Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №420/38212/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38212/25

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати незаконними (неправомірними) дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови (рішення про відмову) у призначенні пенсійного забезпечення (пенсії) за вислугою років, яке передбачене статтею 86 Закону України “Про прокуратуру”, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №155250037302 від 28.10.2025, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відмовлено в призначенні та виплаті пенсійного забезпечення (пенсії) за вислугою років, яке передбачене статтею 86 Закону України “Про прокуратуру”.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 20.10.2025 №3082 (вебпортал) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсійного забезпечення (пенсії) за вислугу років, на підставі статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, із урахуванням висновків суду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до загальної вислуги років повний строк навчання 4 роки, 10 місяців в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та з них 2 роки, 5 місяців, як половина строку навчання, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на підставі статті 86 Закону України “Про прокуратуру”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2025 No 21-190зп про розмір грошового забезпечення, що враховується для призначення (перерахунку) пенсій, та довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2025 №21-189зп про складові грошового забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням чи перерахунком пенсії), починаючи з 20.10.2025 (дата звернення до ПФУ), у розмірі 60 % від суми його місячного грошового забезпечення, без обмеження граничного розміру пенсії за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.10.2025 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років згідно статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, додавши до неї необхідний перелік документів, зокрема і документи на підтвердження його стажу в органах прокуратури та інших органах, що дає право на пенсію, згідно з ч.6 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”. Рішенням відповідача від 28.10.2025 року №155250037302 позивачу відмовлено в призначенні та виплаті вказаної пенсії з мотивів відсутності на день звернення, вислуги років, передбаченої ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”.

При цьому, позивач вважає, що відповідачем безпідставно не враховано період його навчання, оскільки відмітку у дипломі “з відривом від виробництва” свідчить про його навчання на денній формі навчання. Позивач також вказує, що безпідставною є відмова у зарахуванні стажу його роботи в Службі зовнішньої розвідки України з 18.01.2019 по 07.11.2019, а також періоду роботи в органах прокуратури з 15.08.2012 по 02.09.2014, оскільки такий стаж підтверджується доданими до заяви про призначення пенсії документами. Щодо зауважень відповідача відносно довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення від 01.10.2025 №21-189зп, позивач вказав, що у тому ж документі є довідка (друга сторінка), на якій відображено розмір заробітної плати (грошове забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, та сторінка четверта цього ж документу, де відображені суми за будь-які 60 календарних місяців, що є правом позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №155250037302 від 28 жовтня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до загальної вислуги років повний строк навчання 4 роки 10 місяців в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, з яких 2 роки 5 місяців, як половина строку навчання, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на підставі статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2025 №3082 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що згідно наданих документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, копія диплому, копія послужного списку) стаж роботи на посадах прокурорів складає 12 років 2 місяці 23 дні, за вислугу років - 20 років 18 днів. Не враховано до стажу за вислугу років: половина періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, оскільки надано копію диплому, що є порушенням вимоги п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із змінами), та відсутня інформація про навчання на денній формі на юридичному факультеті; - період служби в Службі зовнішньої розвідки України з 18.01.2019 по 07.11.2019 (відсутній документ про проходження служби).

Не враховано до спеціального стажу період роботи в органах прокуратури з 15.08.2012 по 02.09.2014 (відсутня інформація про займані посади).

Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року.

Згідно диплому спеціаліста НОМЕР_3 від 27.06.2002 року та додатку до вказаного диплома серії НОМЕР_4 , у період з 01.09.1997 року до 27.06.2002 року, ОСОБА_1 отримав у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, офіцера військового управління тактичного рівня ; термін навчання – 4 роки 10 місяців, форма навчання: “з відривом від виробництва”.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 , позивач призваний на військову службу 01.08.2001 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військову присягу прийняв 12.09.2001 року, та проходив військову службу з 27.06.2002 (наказ Міністерства оборони України від 27.06.2002 № 308) до 08.08.2003 (наказ Міністерства оборони України від 08.08.2003 № 09.

Згідно послужного списку позивача (особовий номер НОМЕР_1 ), стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури складає 14 років 4 місяці 29 днів; у тому числі військова служба в органах прокуратури з 08.08.2003 (наказ Міністерства оборони України від 08.08.2003 № 09) до 14.08.2012 (наказ військового прокурора Західного регіону України від 10.08.2012 № 10-к), з 03.09.2014 (наказ Генеральної прокуратури України від 03.09.2014 № 10-вк) до 05.01.2018 (наказ військового прокурора Південного регіону України від 05.01.2018 № 20-к); робота в органах прокуратури з 15.08.2012 (наказ військового прокурора Західного регіону України від 10.08.2012 № 10-к) до 02.09.2014 (наказ військового прокурора Західного регіону України від 02.09.2014 №793к).

В подальшому, позивач проходив військову службу в Службі зовнішньої розвідки України з 18.01.2019 (наказ Голови СЗР України від 18.01.2019 № 46-ос) до 07.11.2019 (наказ Голови СЗР України від 11.11.2019 № 1196-oc).

З 08.11.2019 року позивач проходить військову службу в Службі безпеки України (наказ Голови Служби безпеки України від 11.11.2019 № 1540-ос), що підтверджується довідкою СБУ в Одеській області від 21.07.2025 №65/14/сп-446 та указами Президента України №822/2019, №462/2020, №497/2020, №631/2022).

20.10.2025 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із про призначення пенсії за вислугою років згідно статті 86 Закону України “Про прокуратуру”.

До вказаної заяви було додано: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, копію військового квитка, копію трудової книжки, копії свідоцтв про народження дітей, копію свідоцтва про шлюб, копії дипломів про вищу освіту, посвідчення УБД, послужний список, витяг з протоколу обрахування стажу за вислугою років (до 2017 року), довідку Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошове забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, довідку про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), що враховується для перерахунку пенсій, Довідку Служби зовнішньої розвідки та Служби безпеки України в Одеській області про вислугу років.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №155250037302 від 28 жовтня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив наступне:

“Згідно наданих документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, копія диплому, копія послужного списку) стаж роботи на посадах прокурорів складає 12 років 2 місяці 23 дні, за вислугу років – 20 років 18 днів.

Не враховано до стажу за вислугу років:

- половина періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, оскільки надано копію диплому, що є порушенням вимоги п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із змінами), та відсутня інформація про навчання на денній формі на юридичному факультеті;

- період служби в Службі зовнішньої розвідки України з 18.01.2019 по 07.11.2019 (відсутній документ про проходження служби).

Не враховано до спеціального стажу період роботи в органах прокуратури з 15.08.2012 по 02.09.2014 (відсутня інформація про займані посади).

Довідка про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) від 01.10.2025 № 21-189зп надана в копії, що є порушенням вимоги п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із змінами), та видана станом на червень 2017 року, що не відповідає вимогам частини 2 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” (не за останньою займаною прокурорською посадою)”.

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно додатку до диплома позивача серії НОМЕР_4 , термін навчання – 4 роки 10 місяців, форма навчання: “з відривом від виробництва”, що фактично відповідає денній формі навчання, суд зазначає, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, підлягає врахуванню половина строку навчання позивача у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого а саме 2 роки і 5 місяців.

Крім того вказав, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років мав стаж роботи на прокурорських та прирівняних посадах, з урахуванням половини строку його навчання, щонайменше 15 років, що свідчить про його право на призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону №1697-VII.

Також прийшов до висновку, що рішення Головного відповідача №155250037302 від 28 жовтня 2025 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому вказав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, та вирішити питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

У зв`язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

У свою чергу, ст.86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років, зокрема, не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною другою статті 86 Закону №1697-VI передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч.6 ст.86 Закону №1697-VI до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

При зверненні з даним позовом до суду позивач стверджує, що його вислуга років складає 28 років 0 місяців 14 днів, з яких 24 роки 8 місяці 16 днів - в органах прокуратури на посадах прокурора та на посадах, які відповідно до частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховуються до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею.

За позицією пенсійного органу, відповідна вислуга позивача складає: стаж роботи на посадах прокурорів складає 12 років 2 місяці 23 дні, за вислугу років - 20 років 18 днів, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваному рішенні.

Так, згідно прохальної частини позову, спірним у даній справі зокрема є наявність підстав для зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст.86 Закону №1697-VI, половини строку навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого:

з 01.09.1997 до 29.06.2002, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста НОМЕР_6 від 29.06.2002); у додатку до вказаного диплома зазначено період навчання – 4 роки 10 місяців, а також міститься відмітка: «з відривом від виробництва»

з 01.09.1997 до 27.06.2002 (з 01.08.2001 до 27.06.2002 був курсантом військово-юридичного факультету академії), отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, офіцера військового управління тактичного рівня (диплом спеціаліста НОМЕР_3 від 27.06.2002); у додатку до вказаного диплома зазначено період навчання – 4 роки 10 місяців, а також міститься відмітка: «з відривом від виробництва»

Проте, в оскаржуваному рішенні однією з підстав відмови вказано про незарахування до стажу за вислугу років половина періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, оскільки надано копію диплому, що є порушенням вимоги п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із змінами), та відсутня інформація про навчання на денній формі на юридичному факультеті.

Так, колегія суддів з даного приводу зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач з заявою від 20.10.2025 за №3082 звернувся через портал електронних послуг Пенсійного фонду України (вебпортал).

Так, відповідно до абзаців пункту 2.23 Порядку № 22-1, у разі подання заяви через вебпортал, до неї додаються скановані копії документів, зроблені з оригіналів, які завіряються кваліфікованим електронним підписом (КЕП) заявника.

Сканована копія, підписана КЕП, прирівнюється до оригіналу. Таким чином, зауваження ПФУ у наданні «копії» суперечить самій природі електронного документообігу, затвердженого Кабінетом Міністрів та самим ПФУ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про освіту» та Кодекс законів про працю (КЗпП) завжди чітко розділяли навчання на дві категорії: з відривом від виробництва (денна/очна) та без відриву від виробництва (заочна/вечірня).

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України від 23 травня 1991 № 1060-ХІІ "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Відповідно до п. 6.2. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 року №161 (у редакції, що діяла станом на момент початку та завершення навчання позивачем ) денна (стаціонарна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва.

Згідно із п. 6.3. цього ж Положення вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Так, у додатках до дипломів чітко зазначено період навчання (4 роки 10 місяців) та міститься офіційне формулювання «з відривом від виробництва». Відповідно до Кодексу законів про працю та нормативно-правових актів у сфері освіти, навчання «з відривом від виробництва» є повним тотожним синонімом поняття «денна (очна) форма». Воно вказує на повну зайнятість студента і неможливість паралельної праці.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, підлягає врахуванню половина строку навчання позивача у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого а саме 2 роки і 5 місяців, а доводи апелянта в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо незарахування періоду служби позивача в Службі зовнішньої розвідки України з 18.01.2019 по 07.11.2019 року, про що зазначено в оскаржуваному рішенні пенсійного органу та в доводах позивача, хоча не вказано у прохальній частині позову про їх зарахування, то колегія суддів зазначає, що у пакеті документів (який подавався через Електронний суд та вебпортал ПФУ) наявна копія послужного списку, а відповідно до чинного законодавства, послужний список, завірений у встановленому порядку, є належним та достатнім письмовим доказом факту проходження військової служби.

Відповідно до Закону України «Про розвідку» та Постанови КМУ № 393, служба в кадровому складі розвідувальних органів України є військовою службою і в обов`язковому порядку зараховується до вислуги років (загального стажу) для призначення пенсії. ПФУ не має дискреційних повноважень (права на власний розсуд) вирішувати, зараховувати цей період чи ні, якщо факт служби підтверджено обліковими документами.

Крім того, якщо у ПФУ виникли сумніви щодо записів у послужному списку, вони, відповідно до Порядку № 22-1, мали право та обов`язок зробити офіційний зустрічний запит до СЗР України для підтвердження цього періоду.

Щодо не врахування до спеціального стажу період роботи в органах прокуратури з 15.08.2012 по 02.09.2014 року з огляду на відсутність займаних посад, то колегія суддів зазначає, що до заяви було надано довідку про стаж роботи на посадах прокурора, видана кадровим підрозділом прокуратури (або Офісом Генерального прокурора)

Крім того, суд першої інстанції правомірно вказав, що з 15.08.2012 до 02.09.2014 позивач працював в органах прокуратури на посадах старшого прокурора відділу захисту прав свобод громадян та інтересів прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та начальника слідчого відділу слідчого управління прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Оскільки вказані посади віднесені до прокурорсько-слідчих посад, що підтверджується зокрема витягом з протоколу засідання комісії по встановленню трудового стажу №539/в, який надавався разом із заявою про призначення пенсії, неврахування вказаного періоду роботи позивача в органах прокуратури до спеціального стажу є неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років мав стаж роботи на прокурорських та прирівняних посадах, з урахуванням половини строку його навчання, щонайменше 15 років, що свідчить про його право на призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону №1697-VII.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом було надано належну правову оцінку, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 30 червня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова