Додаткове рішення від 28 червня 2026 р. у справі №420/1406/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1406/26

Суддя першої інстанції - Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №420/1406/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова компенсацію щорічної відпустки учасника бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова компенсацію щорічної відпустки учасника бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні) за період з 29 січня 2020 року по 01 серпня 2021 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року (з урахуванням виплачених сум);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової компенсації щорічної відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року;

- зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 серпня 2020 року, грошової компенсації щорічної відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

16 червня 2026 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розподіл судових витрат, пов`язаних з отриманням правничої допомоги адвоката, в якій просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №420/1406/26 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний суд встановив, що 06 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною укладено договір про надання правничої допомоги №24/25, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, в тому числі, щодо оскарження підстав звільнення з військової служби, стягнення в судовому порядку за період проходження військової служби заборгованості з виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди тощо, а клієнт зобов`язується оплатити надані юридичні послуги.

Пунктом 4.3 Договору №24/25 визначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Додаткової угодою б/н від 17 квітня 2026 року до Договору від 06 жовтня 2025 року №24/25 визначено, що гонорар адвоката за надані юридичні послуги у справі №420/1406/26 складає 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Згідно акту наданих послуг б/н від 16 червня 2026 року до Договору від 06 жовтня 2025 року №24/25 надані наступні послуги:

- усне консультування документів з вивченням документів клієнта – 1000,00 грн;

- ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення клієнта – 1000,00 грн;

- ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження – 2000,00 грн;

- складання та направлення апеляційної скарги у справі №420/1406/26 – 11000,00 грн;

- складання та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №420/1406/26 – 5000,00 грн;

Всього – 20000,00 грн.

Так, відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із положеннями частин шостої, сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

До таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 грудня 2025 року у справі №640/20355/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат відповідно до критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 03 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі №640/9792/20.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.10, 7.14 додаткової постанови від 20 травня 2026 року у справі №911/969/24 (провадження №12-38гс25) вкотре нагадала, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19).

За принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок довести їх неспівмірність. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Колегією суддів встановлено, що відповідач не подавав будь-яких заяв/клопотань про зменшення суми відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням йому професійної правничої допомоги. Відтак, відповідач не заперечував щодо співмірності заявлених стороною позивача судових витрат.

Варто також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23).

Надаючи оцінку заявленим стороною позивача доказам на підтвердження суми понесених судових витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що з акту наданих послуг вбачається, що до складу заявлених витрат включено, зокрема, усне консультування з вивченням документів клієнта вартістю 1000,00 грн, ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення клієнта вартістю 1000,00 грн та ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження вартістю 2000,00 грн.

На думку колегії суддів, зазначені дії мають підготовчий характер та не є самостійними процесуальними послугами, спрямованими на представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції, а охоплюються виконанням основних робіт з підготовки апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вартість яких заявником визначена окремо.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат підлягає частковому задоволенню. Із загального розміру витрат у сумі 20000,00 грн підлягають виключенню витрати на усне консультування з вивченням документів клієнта (1000 грн), ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення клієнта (1000,00 грн) та ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження (2000,00 грн), оскільки вони охоплюються підготовкою апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Решта заявлених стороною позивача судових витрат є підтвердженими, реальними та обґрунтованими, неспівмірність яких залишилася недоведеною з боку відповідача.

Керуючись статтями 139, 242-244, 308, 311, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову в апеляційному провадженні з розгляду П`ятим апеляційним адміністративним судом заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат по справі №420/1406/26, якою здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв