Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №336/836/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 336/836/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17.02.2026 року в адміністративній справі №336/836/26 (головуючий суддя першої інстанції – Звєздова Н.С.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просив суд скасувати постанову серії ЕНА №6500955 від 12.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, 12.01.2026 року старшим інспектором Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Агарковим Андрієм Володимировичем було складено постанову ЕНА №6500955 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, підставою притягнення до відповідальності було порушення п. 2.1 а ПДР, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі -ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У статті 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Враховуючи наведене, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

З урахуванням наведеного під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 року, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із постанови серії ЕНА №6500955 від 12.01.2026 року, позивач зазначив відповідачем по даному позову Департамент патрульної поліції Національної поліції, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції.

У даному випадку, постанова була винесена інспектором Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Агарковим Андрієм Володимировичем, який не є співробітником та не проходить службу в зазначених органах.

Відповідно до офіційної сторінки ГУНП в Запорізькій області Васильківське районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області входить до його складу, як структурний підрозділ, а тому лише Головне управління національної поліції в Запорізькій області, як юридична особа – є належним відповідачем у даній справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а зауважив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач має право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача - Головне управління національної поліції в Запорізькій області.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються зібраними у справі доказами, та не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №336/836/26 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №336/836/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко