Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №160/25609/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/25609/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №160/25609/25 (суддя Предник С.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.07.2025 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом процесуальних норм, відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за даними подання та розрахунку вислуги років для призначення пенсії вислуга років позивача станом на 21.10.2013 в календарному обчисленні становить 19 років 05 місяців 17 днів, загальний страховий стаж становить 25 років 00 місяців 01 день. Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Відповідач звертає увагу суду на те, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами. Крім того, в Законі № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Постанови № 393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпідставними, оскільки згідно з частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.

Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.10.2013 року на підставі наказу начальника Дніпродзержинського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України № 108 о/с від 17.10.2013 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України (за віком) з посади викладача-методиста з впровадження та використання технічних засобів навчання.

Вислуга років на день звільнення складає: військова служба 19 років 05 місяців 17 днів; загальний страховий стаж - 25 років 00 місяців 01 день.

У послужному списку особової справи не вказано вислугу років у пільговому обчисленні.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 22.10.2013 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту “б” частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ) у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням 25 років страхового стажу.

Пенітенціарною академією України для перерахунку пенсії було складено розрахунок вислуги років у календарному обчисленні 19 років 05 місяців 17 днів; у пільговому обчисленні 23 років 09 місяців 13 днів.

02.06.2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою до відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяців 13 днів у пільговому обчисленні; до заяви був доданий зазначений розрахунок вислуги років.

Листом від 30.06.2025 року за № 29173-20665/Т-01/8-0400/25 відповідач у перерахунку пенсії відмовив, посилаючись на відсутність календарної вислуги 21 календарний рік на день звільнення позивача.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з вислуги років - 23 років 09 місяць 13 днів, є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України (частина 4 статті 23 Закону № 2713-IV).

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

За змістом пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.

Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Питання пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби уже досліджувалось Верховним Судом.

Так, у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд у складі судової палати дійшов також таких висновків: «…право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №160/9410/24 за подібних обставин справи.

Суд першої інстанції встановив, що позивач – майор внутрішньої служби проходив службу у період з 06.06.2002 по 21.10.2013 на посадах начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його календарна вислуга в пільговому обчисленні становила 23 роки 09 місяців 13 днів, з урахуванням пільгового зарахування періоду військової служби з 10.09.1988 по 02.10.1989 у місцевості з важкими кліматичними умовами м. Каган Уз. СРСР один місяць за півтора (а.с.13-14, 21).

Право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною 4 статті 23 Закону № 2713-IV.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №520/14878/23 за подібних обставин справи.

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років у пільговому обчисленні становила більше 21 років та 6 місяців, а саме: 23 роки 09 місяців 13 днів, що є достатнім для перерахунку пенсії відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст. 315, ч.1 ст.316, ст. ст. 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 160/25609/25 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак