Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №340/7976/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7976/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року (суддя В.В. Науменко)

у справі № 340/7976/25

за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 272187,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідачу надсилалась податкова вимога, проте податковий борг залишився не сплаченим. Відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку; наявність податкового боргу підтверджено копією інтегрованої картки платника податків; податковим органом надсилалась відповідачу податкова вимога про сплату податкового боргу, однак відповідач не виконав її належним чином та не сплатив узгоджені грошові зобов`язання зі сплати податку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що контролюючим органом допущено порушення процедури проведення перевірки, результати якої в свою чергу стали підставою для складання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату податкового боргу. Зауважує, що жодних листів від контролюючого органу скаржник за адресою своєї реєстрації не отримував.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за даними контролюючого органу станом на дату звернення до суду за фізичною особою - відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 272187,50 грн., а саме:

по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500), в сумі 251450,00 грн., який виник за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (акт №3625/11-28-24-05/2395617579 від 28.03.2025). На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №00004458/2405 від 21.04.2025, яким нараховано основний платіж на суму 252450,00 грн., з яких сплачено 1000,00 грн.;

по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11011001), в сумі 20737,50 грн., який виник за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (акт №3625/11-28-24-05/ 2395617579 від 28.03.2025). На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №00004457/2405 від 21.04.2025.

Акт перевірки №3625/11-28-24-05/2395617579 від 28.03.2025 та податкові повідомлення-рішення №00004458/2405 від 21.04.2025, №00004457/2405 від 21.04.2025 направлялись на адресу відповідача, отримані ним 01.04.2025 та 26.04.2025, відповідно, про зо свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, позивачем сформовано податкову вимогу від 06.06.2025 №0007297-1303-1128 на суму 272187,50 грн., яка надіслана відповідачу та вручена йому 12.06.2025.

В добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити розраховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до абз.1, 4 п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Положеннями ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Приписами ст. 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Як з`ясовано судом вище, за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 272187,50 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, які отримані відповідачем і не оскаржувались в у встановленому порядку.

Оскільки у цій справі вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 у справі №380/783/21.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії (податкове повідомлення-рішення), має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 ПК України.

В свою чергу, у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Відтак, суд апеляційної інстанції не приймає аргументи скаржника стосовно того, що контролюючим органом допущено порушення процедури проведення перевірки, результати якої стали підставою для складання контролюючим органом вищезгаданих податкових повідомлень-рішень від 21.04.2025.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган надіслав відповідачу на його податкову адресу Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Сергія Котового, буд. 1 податкові повідомлення-рішення №00004458/2405 від 21.04.2025 та №00004457/2405 від 21.04.2025 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення 2501101210452, яке вручено відповідачу, що підтверджено у повідомленні про вручення відправлення.

Отже, ці податкові повідомлення-рішення згідно приписів ПК України вважаються врученими. Разом з тим, доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень надано не було, а тому несплачена сума визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання у податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Також, суд апеляційної інстанції з`ясував, що податкову вимогу від 06.06.2025 №0007297-1303-1128 на суму 272187,50 грн. надіслано на податкову адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням (листом) з повідомленням про вручення 0601154882220, яке вручено відповідачу 12.06.2025, що підтверджено у повідомленні про вручення відправлення. Таким чином, ця податкова вимога згідно положень ПК України вважається врученою.

Згідно із пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з наведених норм, контролюючий орган може звернутися до суду з позовом про стягнення коштів платника податків не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За наведеного правового регулювання юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Встановлені у справі обставини свідчать, що контролюючий орган дотримався законодавчо встановленої процедури направлення відповідачу означених вище податкових повідомлень-рішень і оскільки ці податкові повідомлення-рішення відповідачем в установленому порядку не оскаржені, визначені в них суми грошових зобов`язань є узгодженими, що створює для відповідача певні правові наслідки. Після направлення відповідачу і отримання ним податкової вимоги від 12.06.2024 №0003462-1305-0801 податковий борг не погашений.

Отже, враховуючи, що після направлення відповідачу податкової вимоги податковий борг не був погашений, передбачені ПК України заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені контролюючим органом позовні вимоги в повній мірі узгоджуються з приписами податкового законодавства, та є обґрунтованим.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 340/7976/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров