Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №340/4383/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4383/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (суддя Науменко В.В.)

у справі № 340/4383/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.

Також просив стягнути на його користь судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та обмеження розміру пенсії максимальним розміром, при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Суд першої інстанції, застосовуючи правову позицію Верховного Суду, виходив з того, що застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону №4059-IX та пункту 1 Постанови № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону №4059-IX та Постанови №1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України №2262-XII, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92. Зміни до спеціального закону, а саме: Закону №2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою № 1), не вносилися.

Також, суд, оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 5000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що він має виконувати чинні акти Кабінету Міністрів України, дотримуватись встановлених норм законодавства. Зауважує, що позивач правомірно отримує пенсію, яку обчислено з урахуванням коефіцієнтів згідно Закону №4059-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України №1. Звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України №1 є чинною та підлягає застосуванню у спірному випадку. Зазначає, що в бюджеті Головного управління відсутні видатки на виплату коштів.

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не підлягають компенсації за рахунок відповідача з огляду на те, що вони не знаходять свого підтвердження їх складу, а також не підтверджуються жодним документом (договором про надання правової допомоги; актом приймання-передачі наданих послуг правової допомоги тощо). Враховуючи викладене, не можливо встановити, які послуги були надані та їх безпосередній зв`язок з розглядом справи № 340/4383/25 за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління. Також враховуючи предмет спору і те, що дана справа є справою незначної складності, вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу є неспівмірною зі складністю даної справи, а, отже, такі витрати не підлягають задоволенню.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін через безпідставність доводів відповідача.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, отримує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства надзвичайних ситуацій України, згідно з Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З метою встановлення правомірності дій відповідача щодо зменшення розміру виплати пенсії з 01.03.2025 та відновлення свого порушеного права на соціальний захист позивач 18.03.2025 звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати інформацію щодо обмеження розміру пенсії.

Не отримавши відповіді, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 18.04.2025 (а.с.16).

Листом від 24.04.2025 №1100-0308-8/24553 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії з огляду на те, що згідно з Постановою КМУ №1 від 03.01.2025 року до розміру пенсії позивача застосовано відповідні обмежуючі коефіцієнти.

Як зазначає пенсійний орган, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 справі № 340/7605/24, яке набрало законної сили 28.01.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії з 29.06.2024 без обмеження максимальним розміром та нараховано доплату в розмірі 9991,14 грн за період з 29.06.2024 по 28.02.2025.

Розмір пенсії на виконання вказаного рішення суду визначений без обмеження його максимального розміру (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги) станом на 29.06.2024 – 25023,84 грн.

Розмір пенсії позивача станом на 01.01.2025 склав 25023,84 грн, де: 23551,34 грн – основний розмір пенсії (33644,77 грн (грошове забезпечення) х 70%); 292,00 грн – підвищення до пенсії особі, нагородженої знаком почесного донора України; 1180,50 грн – надбавка за непрацездатну дитину (віком до 18-ти років).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 209 з 01.03.2025 позивачу проведено індексацію пенсії в розмірі 1500,00 грн.

Розмір пенсії позивача станом на 01.03.2025 склав 26523,84 грн, де: 23551,34 грн – основний розмір пенсії (33644,77 грн (грошове забезпечення) х 70%); 1500,00 грн – індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209;292,00 грн – підвищення до пенсії особі, нагородженої знаком почесного донора України; 1180,50 грн – надбавка за непрацездатну дитину (віком до 18-ти років).

Оскільки розмір пенсії позивача (26523,84 грн) перевищує максимальний розмір (23610,00 грн) та розмір визначений на виконання рішення суду від 26.12.2024 у справі № 340/7605/24 (25023,84 грн), пенсія становить 25023,84 грн (розмір визначений рішенням суду).

З урахуванням статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1 пенсія позивачу з 01.01.2025 виплачується в розмірі 24316,92 грн із застосуванням коефіцієнтів.

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 №379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, положеннями ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що в свою чергу суперечить приписам статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Приймаючи до уваги вказані висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми Закону №2262-ХІІ.

Отже, оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України № 1.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №120/1081/25 (постанова від 11.09.2025).

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу.

З приводу вимог апеляційної скарги щодо витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, яка визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

За змістом ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В даному випадку, як з`ясовано судом, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду ордер, договір про надання правничої (правової) допомоги №1103 від 25.09.2024 та акт наданих послуг від 27.06.2025 року №3 до договору від 25.09.2024 №1103.

Договір про надання правничої (правової) допомоги №1103 від 25.09.2024 укладений між Адвокатом Цехмістер Є. В. (Виконавець) та ОСОБА_1 (Клієнт), за змістом якого Виконавець за дорученням Клієнта зобов`язується надавати йому професійну правничу (правову) допомогу відповідно до умов даного Договору, а Клієнт в свою чергу зобов`язується сплатити (внести) Виконавцю гонорар. Метою даного Договору є представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.1.1, 1.2 Статті 1 Договору).

Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.4 Статті 3 Договору розмір гонорару та порядок його внесення погоджується між Сторонами окремо та викладається в додатковій угоді до даного Договору або безпосередньо в акті наданих послуг та/або рахунку-фактурі. На визначення розміру оплати професійної правничої (правової) допомоги, винагороди (гонорару) Виконавця впливають кількість витраченого спеціалістом часу, ступінь важкості справи/послуги, обсяг правових послуг. Клієнт зобов`язаний підписати наданий Виконавцем акт наданих послуг або відмовитись від його підписання висунувши обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі якщо Клієнт не підпише акту наданих послуг протягом 3-х робочих днів, послуги вважаються прийнятими ним без зауважень та відповідно у Клієнта виникає грошове зобов`язання сплатити Виконавцю суму зазначену в такому акті.

27.06.2025 складено Акт про надання професійної правничої (правової) допомоги про наступне:

-зустріч із Клієнтом, попереднє ознайомлення з матеріалами та усна консультація, визначення документації необхідної для підготовки позову - 1 год.;

-проведення аналізу всіх наданих клієнтом документів - 3 год.;

-підготовка та направлення адвокатського запиту - 1 год.;

-аналіз існуючої судової практики в подібних правовідносинах: рішення Другого апеляційний адміністративний суд від 07 травня 2025 р. по справі № 440/373/25; Ухвала Верховного Суду від 23.06.2025 по справі №440/373/25 - 1 год.;

-аналіз існуючої судової практики в подібних правовідносинах Кіровоградського окружного адміністративного суду (рішення від 09.05.2025 по справі № 340/2012/25, рішення від 06.06.2025 по справі № 340/2211/25, рішення від 06.06.2025 року по праві № 340/1793/25, рішення від 22.05.2025 по справі № 340/1916/25, рішення від 09.05.2025 року по справі № 340/2377/25 - 3 год.

-написання позовної заяви, формування позову з додатками, подання позову до суду – 5 год.

Всього витрачено часу 14 годин, розмір гонорару складає 10 000,00 грн. без ПДВ.

Висновок суду першої інстанції, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню в розмірі 5000 грн. мотивований тим, що ознайомлення з матеріалами справи, усна консультація, проведення аналізу наданих клієнтом документів, аналіз існуючої судової практики, а також підготовка позову з додатками та направлення позову до суду охоплюється поняттям "підготовка та складання позовної заяви", а відтак виокремлення таких складових правничої допомоги у окремі послуги із зазначенням їх вартості є безпідставним та свідчить про штучне завищення витрат на правову допомогу, а також тим, що вказані витрати у розмірі 10000 грн. не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

З огляду на вказані вище документи, якими позивач обґрунтовує вимоги про відшкодування понесених ним витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що вони підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги, разом з тим щодо розміру таких витрат суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що виходячи з категорії цієї справи, обсягу та характеру наданих адвокатом послуг, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, визначена позивачем до відшкодування сума 10000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. В той же час, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Таким чином, оцінивши складність справи, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на подані документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи критерії розумності та співмірності до заявленої суми понесених витрат, значенням справи для сторони, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань скаржника витрат на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн., адже такий розмір відповідає принципам співмірності та розумності.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 340/4383/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров