Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №340/1722/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1722/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Виконувача обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №340/1722/26 за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової (державної) адміністрації (ЄДРПОУ: 02228747, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006) щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - «Колишній будинок поміщика» №56/1-кв, розташований по вул. Володимира Панченка, 4 в м. Кропивницькому Кіровоградської області та зобов`язати Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної військової (державної) адміністрації (ЄДРПОУ 02228747, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006) вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - «Колишній будинок поміщика», №56/1-кв, розташований по вул. Володимира Панченка, 4, в м. Кропивницькому Кіровоградської області;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (ЄДРПОУ 45215157, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006) щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - «Колишній будинок поміщика» №56/1-кв, розташований по вул. Володимира Панченка, 4 в м. Кропивницькому Кіровоградської області та зобов`язати Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (ЄДРПОУ 45215157, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006) вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - «Колишній будинок поміщика», №56/1-кв, розташований по вул. Володимира Панченка, 4, в м. Кропивницькому Кіровоградської області.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позовну заяву Керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації, Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, а саме: позивачу необхідно визначитись із складом відповідачів та вказати відповідача, яким порушені права та інтереси держави і викласти зміст позовних вимог до нього.

На виконання вимог ухвали від 27 березня 2026 року, позивачем надано пояснення щодо змісту заявлених позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачеві, виходив з того, що останнім не виконано вимоги ухвали суду від 27 березня 2026 року, а саме, формулювання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів у позовній заяві, не відповідає вимогам частини першої статті 5 та пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху та, відповідно, повернення позовної заяви, з огляду на таке.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто (який саме суб`єкт владних повноважень) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень.

Позивач в позовній заяві виклав зміст своїх вимог, описав, у чому полягало порушення прав та пояснив, яким чином і чому бездіяльність відповідачів зачіпають права держави.

Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого цілком можливо визначити характер спірних правовідносин і з дотриманням установленого процесуальним законом порядку ухвалити одне із рішень, продиктованих їхнім змістом.

Так, зі змісту позовної заяви цілком зрозуміло вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - «Колишній будинок поміщика» №56/1-кв, тому в даному випадку суд першої інстанції виключно з формальних підстав дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху і в подальшому про її повернення через неконкретизовані позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що нечітке формулювання позовних вимог не є підставою в будь-якому випадку для повернення позовної заяви позивачеві, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість обов`язком суду є подальше встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову, що має місце вже під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, що потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Не долучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті, покладання на позивача на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі обов`язку щодо надання конкретних доказів є передчасним та необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №420/3952/20.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконувача обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області - задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №340/1722/26 - скасувати.

Справу № 340/1722/26 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак