Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №280/6729/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6729/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/6729/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови їй у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці такі періоди: 3 роки стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007); 2 роки 10 місяців 8 днів на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області (період роботи з 12.07.1999 по 20.05.2002) та щодо відмови їй у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до розміру 58 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 3 роки стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007); 2 роки 10 місяців 8 днів на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області (період роботи з 12.07.1999 по 20.05.2002) та здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% суддівської винагороди з 16 травня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено, а саме, суд:

- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці такі періоди роботи: - 3 роки (з 25.01.2004 по 25.01.2007) стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області; - 2 роки 10 місяців 8 днів (з 12.07.1999 по 20.05.2002) на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області та щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до розміру 58 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 3 роки стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007); 2 роки 10 місяців 8 днів на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області (період роботи з 12.07.1999 по 20.05.2002) та зобов`язати здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 58 % суддівської винагороди з 16 травня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 16.05.2025 року позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). За наданими документами стаж судді позивача складає 18 років 03 місяці 21 день. Законодавством передбачена можливість зарахування до стажу судді лише того періоду, який вимагається законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді. Тобто, передбачено лише зарахування до стажу суді роботи в мінімальному обчисленні, тобто у такому, який не перевищує вимоги закону. Питання щодо зарахування періодів роботи до стажу роботи на посаді судді для обчислення призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ст. 137 Закону № 1402-VIII, в якому наведено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді, та може бути врахований при здійсненні перерахунку згідно з цим законом. Тобто, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж зазначений у ст. 137 Закону № 1402-VIII. Ця позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 по справі №127/147/17-а. При вирішенні спірного питання, потрібно керуватися нормами закону, який діяв під час виникнення правовідносин пов`язаних з призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме Законом № 1402. Також, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні Закони при визначенні окремих складових, з яких перераховується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Управління вважає безпідставними висновки суду про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи, визначених в Законі України “Про статус суддів” від 15.12.1992 №2862-ХІІ. При визначенні періодів роботи на посаді суддів, які враховуються при обчисленні відсоткового відношення для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці потрібно керуватися одними вимогами законодавства, а саме чинного Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року № 1402-VIII. Суд І інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що у переліку посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, визначених у ст. 137 Закону № 1402-VIII робота на посаді завідувача юридичного відділу, заступника начальника управління з правових питань, головного спеціаліста (юриста) не зазначена та не може бути врахована до стажу роботи на посаді судді позивачу. Такі висновки узгоджуються з рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 в якому зазначено: “Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.” Отже, підстав для зарахування до стажу роботи період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007 на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області та з 12.07.1999 по 20.05.2002 на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області немає, оскільки це суперечить вимогам ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. На підставі викладеного, періоди роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області; на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області, не є стажем роботи на посаді судді, а отже не можуть враховуватись при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 розраховано згідно до вимог чинного законодавства. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, відповідач вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції. Відзив мотивовано тим, що абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до частини першої статті 43 Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Указом Президента України від 30 грудня 1997 року №1396/97 (зі змінами) було затверджено положення про Міністерство юстиції України, згідно із яким основним завданням Міністерства юстиції України є, зокрема, організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції, організація виконання судових рішень, роботи з кадрами, експертне забезпечення правосуддя. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про управління юстиції Міністерства юстиції України» від 18 травня 1994 року №236/94 ( із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21.05.1998 року №493/98) установлено, що управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій є органами Міністерства юстиції України і йому безпосередньо підпорядковуються. Зі змісту відповіді Міністерства юстиції України №80306/80801-33-25/11.2.1 від 05.06.2025р., наданої на звернення позивача ОСОБА_1 вбачається, що згідно з листом-роз`ясненням Міністерства юстиції України від 25.03.1996 №102 та відповідно до статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» до судового стажу, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується час роботи державних службовців, що працюють в управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. З трудової книжки позивача ОСОБА_1 встановлено, що вона з 12.07.1999 року по 19.05.2002 року (2 роки 10 місяців 8 днів) працювала в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах: виконуючого обов`язки начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 12.07.1999 по 10.07.2000); спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 11.07.2000 по 23.10.2002); головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 24.10.2002 по 19.05.2002). Таким чином, на переконання позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи, що дає право отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, стаж її роботи (2 роки 10 місяців 8 днів) у відділі організаційного забезпечення діяльності судів в управлінні юстиції в Запорізькій області. Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 травня 2019 року у справі №592/2569/17, 27 січня 2021 року у справі № 591/2397/17, від 06 липня 2022 у справі № 500/2873/21, у яких Верховний Суд дійшов висновку, що стаж роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях ( обласних управліннях юстиції), зараховується до стажу роботи судді, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, відповідно приписів статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів». З огляду на встановлені обставини, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що загальний стаж ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді станом на день виходу у відставку становить 24 роки 1 місяць 29 днів ( 18р. 3 міс. 21 дн. + 3р. + 2р.10 міс. 8 дн) та про наявність підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 58% суддівської винагороди з 16 травня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до Указу Президента України № 12/2007 від 12.01.2007 ОСОБА_1 було призначено суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України № 4322-VI від 12.01.2012 ОСОБА_1 було обрано суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області безстроково.

Рішенням голови Верховного Суду від 29.04.2022 № 61/0/149-22 “Про відрядження судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області до Самарського районного суду м. Дніпропетровська” позивача було відряджено безстроково до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Наказом голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 13-ОС від з 06.05.2022 (з внесенням змін на підставі наказу № 16-ОС від 11.05.2022) позивача було прикріплено до штату Самарського районного суду, з посадовим окладом згідно штатного розпису, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 % до посадового окладу.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 935/0/15-25 від 06.05.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відряджена до Самарського районного суду міста Дніпра) у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Також, рішенням Вищої ради правосуддя № 935/0/15-25 від 06.05.2025 встановлено наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 3 роки стажу роботи в галузі права.

Водночас, рішенням Вищої ради правосуддя № 935/0/15-25 від 06.05.2025 визначено, що оскільки періоди роботи ОСОБА_1 на посадах в органах юстиції до набрання чинності Указом № 1233/2002, передували здобуттю нею вищої юридичної освіти, відсутні підстави для зарахування їх додатково до стажу роботи, що дає позивачу право на відставку згідно з вимогами частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ.

Наказом голови Самарського районного суду міста Дніпра № 39-ос від 14.05.2025 ОСОБА_1 було відраховано зі штату Самарського районного суду міста Дніпра з 15.05.2025.

Після звільнення з посади позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці з 16 травня 2025 року.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області (орган ПФУ - 8325 Бердянське об`єднане управління ПФУ) № 083250008279 від 17.06.2025 ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 % від щомісячної суддівської винагороди, з 16 травня 2025 року довічно, із розрахунку стажу на посаді судді - 18 років 3 місяця 21 день.

17.06.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді і призначення довічного грошового утримання судді у відставці: - період роботи з 12.07.1999 по 19.05.2002 (2 роки 10 місяців 8 днів) в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах: виконуючого обов`язки начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 12.07.1999 по 10.07.2000); спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 11.07.2000 по 23.10.2002); головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 24.10.2002 по 19.05.2002); - період роботи з 12.01.2004 по 11.01.2007 (3 роки) на посадах головного спеціаліста, начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області. Просила призначити довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди із розрахунку загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці понад 24 роки.

Листом від 07.07.2025 № 11492-11069/П-02/8-0800/25 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що розрахунок стажу на посаді судді здійснено з урахуванням 18 років 3 місяців 21 дня роботи на посаді судді, за період з 26.01.2007 по 15.05.2025, відповідно до п. 3 ст. 142 Закону № 1402, у розмірі 50 % суддівської винагороди судді. І у разі незгоди з викладеним рекомендовано звернутися до суду.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а також стажу роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів в управлінні юстиції в Запорізькій області, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що до трудового стажу позивача, який дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно зарахувати 3 роки стажу роботи у територіальному управлінні державної судової адміністрації в Запорізькій області, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення (період роботи з 12.01.2004 по 11.01.2007), а також 2 роки 10 місяців 8 днів стажу роботи позивача в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах виконуючого обов`язки начальника відділу, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIІІ) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 137 Закону № 1402-VIІІ (у редакції до 05 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом № 1798-VIII (набрав чинності з 05 січня 2017 року) пункт 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

З огляду на прийняття Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII “Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (набрав чинності 05 серпня 2018 року) статтю 137 Закону № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Аналіз наведеної норми чинного законодавства дає підстави для висновку, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується апелянтом, ОСОБА_1 . Указом Президента України № 12/2007 від 12.01.2007 було призначено суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області строком на п`ять років.

На момент призначення позивача на посаду судді вона з 03.01.2003 працювала на посадах головного спеціаліста, начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області.

Додатково колегія суддів звертає увагу на висновки Рішення Вищої ради правосуддя № 935/0/15-25 від 06.05.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відряджена до Самарського районного суду міста Дніпра) у зв`язку з поданням зави про відставку», згідно з якими, підтверджено право позивача на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 3 років стажу роботи в галузі права.

За наведених обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді і отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, стаж роботи судді у сфері права, а саме 3 роки стажу роботи у територіальному управлінні державної судової адміністрації в Запорізькій області, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення (період роботи з 12.01.2004 по 11.01.2007).

Щодо вимог позивача стосовно зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку, періоду з 12.07.1999 року по 19.05.2002 — час проходження позивачкою служби в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах: виконуючого обов`язки начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів; спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення діяльності судів; головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XI (далі - Закон № 2862-ХІІ)у період призначення позивача на посаду судді, визначав статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачалось, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, наведена норма абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ встановлює розширене розуміння категорій посад, час роботи на яких підлягає зарахуванню до суддівського стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Зокрема, законодавець прямо передбачив, що крім роботи на посадах суддів, арбітрів та державних арбітрів, до відповідного стажу зараховується також період роботи на посадах, що були безпосередньо пов`язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів. Це стосується, серед іншого, і посад у структурі Міністерства юстиції України та його територіальних підрозділів на місцях, у тому числі обласних управлінь юстиції, за умови, що характер обов`язків, покладених на таких посадових осіб, передбачав функціональний зв`язок із діяльністю, що стосувалася контролю за належним функціонуванням судів.

Зазначена норма діяла у період з 06 квітня 1994 року по 01 січня 2012 року з метою створення додаткових гарантій правового та соціального захисту осіб, які здійснювали професійну діяльність, безпосередньо пов`язану з функціонуванням судової системи, до набрання чинності новим законодавством про судоустрій.

Протягом дії зазначеної норми законодавець, визначаючи склад суддівського стажу, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання, не обмежив його лише періодами роботи на суддівських чи арбітражних посадах, а передбачив можливість зарахування також часу роботи на інших посадах у правничих інституціях, якщо така діяльність була безпосередньо пов`язана з організацією, керівництвом або контролем за діяльністю судів. Такий підхід забезпечує об`єктивний і повний облік професійного досвіду суддів, у тому числі того, який був здобутий у межах функціонального сприяння здійсненню правосуддя, що повністю відповідає меті врегулювання порядку реалізації права судді на відставку як одного з ключових елементів гарантії незалежності суддів та їх належного соціального захисту.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що правова мета зарахування до суддівського стажу періодів роботи, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, полягає виключно у забезпеченні реалізації права судді на відставку та визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання, гарантованого державою. Такий порядок обчислення суддівського стажу є особливим за своєю природою та не може бути ототожнений із правилами обрахунку стажу кандидата на посаду судді у контексті кваліфікаційних вимог для призначення (обрання) на посаду.

Отже, диференціація підходів до обчислення стажу осіб, які претендують на посаду судді, та суддів, які реалізують право на відставку, обумовлюється різною правовою природою відповідних інститутів та ґрунтується на системному тлумаченні законодавства про судоустрій. Порядок обчислення стажу для цілей відставки регламентує окремий аспект правового статусу судді, пов`язаний із завершенням його повноважень, і має на меті забезпечення гарантій суддівської незалежності та належного соціального захисту.

Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97 (зі змінами) було затверджено положення про Міністерство юстиції України, згідно із яким основним завданням Міністерства юстиції України є, зокрема, організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції, організація виконання судових рішень, роботи з кадрами, експертне забезпечення правосуддя.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про управління юстиції Міністерства юстиції України» від 18 травня 1994 року № 236/94 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21.05.1998 № 493/98) установлено, що управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій є органами Міністерства юстиції України і йому безпосередньо підпорядковуються.

Зі змісту відповіді Міністерства юстиції України № 80306/80801-33-25/11.2.1 від 05.06.2025, наданої на звернення позивача ОСОБА_1 вбачається, що згідно з листом-роз`ясненням Міністерства юстиції України від 25.03.1996 № 102 та відповідно до статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» до судового стажу, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується час роботи державних службовців, що працюють в управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Отже, компетенція Міністерства, а відповідно і його обласних управлінь, у спірний період охоплювала ключові аспекти управління та контролю за діяльністю судів. Посади, які обіймала позивачка, передбачали безпосереднє забезпечення організаційного функціонування судів на регіональному рівні, що, за своїм змістом, відповідає критеріям, встановленим абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ.

Крім того, колегія суддів враховує практику Верховного Суду, що відображена у постановах від 27 листопада 2025 року у справі № 990/139/25, від 16 квітня 2026 року у справі № 990/29/26, згідно з якими, виключення з суддівського стажу періодів роботи у підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях є неправомірним.

За сукупністю встановлених обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для зарахування до трудового стажу позивача, який дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки 10 місяців 8 днів стажу роботи позивача в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах виконуючого обов`язки начальника відділу, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи, що стаж роботи позивача, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді станом на день виходу у відставку становить 24 роки 1 місяць 29 днів (18 р. 3 міс. 21 дн. + 3 р. + 2 р.10 міс. 8 дн), розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 58% грошового утримання судді.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, пенсійним органом не зазначено. Апелянтом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заяву, були предметом розгляду судом першої інстанцій та спростовані ним.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Термін ухвалення постанови обумовлений відпусткою колегії суддів.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/6729/25 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/6729/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак