Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №520/8317/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. Справа № 520/8317/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/8317/26

за позовом ОСОБА_1

до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу не розгляду заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у виді надання грошової компенсації для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 за категорією пошкодження будинку ІІІ, на підставі складеного Акту комісійного обстеження будинку №3-102 від 25.11.2024року, висновку про знищення майна/знесення майна реєстраційний номер документу DT01:6532-7378-1947-7047, технічного звіту №23-10.24-ВОБ від 25.10.2024 року ТОВ «ОРІЄНТИР-ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 42525021), атестована особа: ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат: АЕ 006601, АЕ001677,АЕ002642) та не винесення рішення за результатами їх розгляду;

- зобов`язати відповідача внести відомості про зруйноване майно за адресою: АДРЕСА_1 до Реєстру пошкодженого та знищеного майна;

- зобов`язати відповідача забезпечити розгляд заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у виді надання грошової компенсації для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 за категорією пошкодження будинку ІІІ, на підставі складеного Акту комісійного обстеження будинку №3-102 від 25.11.2024року, висновку про знищення майна/знесення майна реєстраційний номер документу DT01:6532-7378-1947-7047, технічного звіту №23-10.24-ВОБ від 25.10.2024року ТОВ «ОРІЄНТИР-ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 42525021), атестована особа: ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат: АЕ 006601, АЕ001677,АЕ002642) та винести рішення за результатами їх розгляду про надання позивачу компенсації за Осинівська, будинок 40.».

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що внаслідок ворожого обстрілу 25.08.2024 було пошкоджено його житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня представниками робочої групи та комісії з надання компенсації за пошкодження об`єктів нерухомого майна було здійснено обстеження житла, здійснено фіксацію пошкоджень та встановлено перелік робіт, які необхідно виконати з метою відновлення експлуатації придатності об`єкта. Надалі 11.11.2024 позивач подала заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна №3В-11.11.2024-151050 у вигляді надання грошової компенсації для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку, та отримала повідомлення про реєстрацію поданої заяви. Разом з тим, жодного рішення про надання компенсації за зруйноване майно не прийнято, що свідчить про триваюче порушення прав позивача з боку відповідача.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з 30.06.2025 позивач була повідомлена про остаточні результати розгляду її позову в межах справи №520/35857/24, а також про належного відповідача, до кого має право заявити відповідні позовні вимоги. Після звернення до суду позовну заяву було повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків заяви. Звернувшись з позовом повторно, позивачу було повернуто позовну заяву з підстав зловживання своїми правами та необґрунтоване перевантаження роботи суду. Вже втретє позивач звернулась до суду 08.04.2026, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Суд першої інстанції зазначив, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом. Водночас у поясненнях позивачем не вказано, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили її звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк, а також не наведено доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказували б на бажання позивача реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку у найкоротший строк. За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, а тому позовна заява відповідно до частини другої статті 123 КАС України підлягає поверненню.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного від 01.05.2026 року у справі № 520/8317/26 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем було усунуто недоліки в повному обсязі. Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом вказано, що позивач, починаючи з 30.12.2024 по квітень 2026 року постійно зверталась до Харківського окружного адміністративного суду, з тими ж самими позовними вимогами, які нею заявлені у справі №520/8317/26, тим самим демонструючи власну зацікавленість у вирішенні даного спору в судовому порядку, але з різних причин досягнути відновлення порушених прав, шляхом розгляду позовних вимог по суті до належного відповідача досі не зміг. Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції про пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі. Зауважено, що бездіяльність відповідача з приводу нерозгляду заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна – є триваючим порушенням, а тому строки звернення до суду з позовом, передбачені КАС України, на такі вимоги на розповсюджуються. У справі, яка розглядається, станом на час звернення її до суду за позивачем зберігалося право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна , а за відповідачем обов`язок розглянути заяву позивача про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Крім того. Позивач клопотав про поновлення строку звернення до суду в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав вважати, що строк звернення з позовом є пропущеним, проте оскаржувана ухвала суду від 01.05.2026 відомостей про розгляд вказаного клопотання позивача не містить.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

15.06.2026 судом отримано відзив Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що в період з грудня 2024 року по квітень 2026 року позивачем через проміжки часу у декілька місяців подано 5 позовних заяв (2 до міської ради та 3 до військової адміністрації), з тотожними позовними вимогами та з однакових підстав (визнання незаконною бездіяльності щодо не розгляду заяви про надання компенсації за знищене майно та зобов`язання вчинити певні дії). Вважаючи строки звернення до суду необмеженими, позивач допустив зловживання правом на звернення до суду, що полягає у систематичному неодноразовому зверненні до суду з позовними заявами, які не були розглянуті через дії самого позивача (подання заяви про повернення позовної заяви по справі №520/35830/24, систематична несплата судового збору по іншим справам, неусунення недоліків позовної заяви по справі №520/19706/25 та вперше поданої апеляційної скарги у справі №520/8317/26). Отже, суд першої інстанції ще під час вирішення питання про відкриття провадженні у справі зобов`язаний був вжити заходів для того, аби запобігати зловживанню позивачем процесуальними права та мав повернути позовну заяву як подану зі зловживанням процесуальними правами. Судом першої інстанції не було оцінено пасивність у реалізації процесуальних прав та попередні дії позивача щодо звернення до суду з позовами без сплати судового збору в контексті зловживання процесуальним правом на звернення до суду, а позовну заяву було повернуто на підставі помилкового висновку про те, що останнім пропущено строки звернення до суду із позовом про визнання бездіяльності органу протиправною, однак цей висновок не вплинув на правильне по суті судове рішення про повернення позовної заяви. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу; резолютивну частину узвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №520/8317/26 залишити без змін, змінивши її мотивувальну частину.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

З матеріалів справи встановлено, що 30.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу не розгляду заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у виді надання грошової компенсації для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 за категорією пошкодження будинку ІІІ, на підставі складеного Акту комісійного обстеження будинку №3-102 від 25.11.2024року, висновку про знищення майна/знесення майна реєстраційний номер документу DT01:6532-7378-1947-7047, технічного звіту №23-10.24-ВОБ від 25.10.2024року ТОВ «ОРІЄНТИР-ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 42525021), атестована особа: ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат: АЕ 006601, АЕ001677,АЕ002642) та не винесення рішення за результатами їх розгляду;

- зобов`язати відповідача внести відомості про зруйноване майно за адресою: АДРЕСА_1 до Реєстру пошкодженого та знищеного майна;

- зобов`язати відповідача забезпечити розгляд заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у виді надання грошової компенсації для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 за категорією пошкодження будинку ІІІ, на підставі складеного Акту комісійного обстеження будинку №3-102 від 25.11.2024року, висновку про знищення майна/знесення майна реєстраційний номер документу DT01:6532-7378-1947-7047, технічного звіту №23-10.24-ВОБ від 25.10.2024року ТОВ «ОРІЄНТИР-ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 42525021), атестована особа: ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат: АЕ 006601, АЕ001677,АЕ002642) та винести рішення за результатами їх розгляду про надання позивачу компенсації за зруйноване майно за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 задоволено апеляційну скаргу Чугуївської міської ради Харківської області. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 в справі № 520/35857/24 скасовано. Ухвалено постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що позивачкою заявлено позов до неналежного відповідача, оскільки в спірних правовідносинах позивачкою фактично оскаржується бездіяльність консультативно - дорадчого органу саме Чугуївської міської військової адміністрації, а не Чугуївської міської ради. Враховуючи, що суд першої інстанції не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача, суд апеляційної інстанції вказав про допущення порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову. Водночас зауважив, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду в разі необхідності.

Надалі ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі №520/19706/25 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів про сплату судового збору. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №520/19706/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу, у зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк.

Згодом ОСОБА_1 знову звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у справі №520/33733/25 визнано зловживання процесуальними правами представника позивача, у зв`язку із поданням такої позовної заяви; позовну заяву ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

В мотивувальній частині вказаної ухвали суду зазначено, що представником позивача адвокатом Костирем Геннадієм Анатолійовичем протягом п`яти місяців (з 24.07.2025 по 29.12.2025) подано до суду дві аналогічні позовні заяви. При цьому повторне подання позовної заяви без документа, що підтверджує сплату судового збору, після повернення позовної заяви в межах справи №520/19706/25 указує на недобросовісне користування процесуальними правами та безпідставне невиконання вимог КАС України. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність цілеспрямованого та усвідомленого зловживання представником позивача процесуальними правами, невиконання очевидних процесуальних обов`язків, що у свою чергу свідчить про маніпулювання розподілом та необґрунтоване перевантаження роботи суду, а тому повернув позовну заяву на підставі частини третьої статті 45 КАС України.

08.04.2026 ОСОБА_1 знову звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №520/8317/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 639,94 грн або документів, визначених законодавством, що підтверджують наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору, обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку та заяви №ЗВ-11.11.2024-151050 з доказами направлення такої заяви на адресу відповідача.

28.04.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Овсяника Сергія Анатолійовича про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено платіжну квитанцію про сплату судового збору на суму 639,94 грн. По тексту заяви заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав вважати строки звернення позивачем з адміністративним позовом до суду пропущеними. Представником позивача зазначено, що позивач, починаючи з 30.12.2024 по квітень 2026 року, постійно звертався до Харківського окружного адміністративного суду, з тими ж самими позовними вимогами, які ним заявлені у справі №520/8317/26, тим самим демонструючи власну зацікавленість у вирішенні даного спору в судовому порядку, але з різних причин досягнути відновлення порушених прав, шляхом розгляду позовних вимог по суті до належного відповідача досі не зміг. Крім того, бездіяльність відповідача з приводу не розгляду заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна – є триваючим порушенням, а тому строки звернення до суду з позовом, передбаченні КАС України на такі вимоги на розповсюджуються. У справі, яка розглядається, станом на час звернення її до суду, за позивачем зберігалося право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а за відповідачем обов`язок розглянути заяву позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною шостою статті 160 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Згідно із положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зокрема було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, зазначив про відсутність об`єктивних поважних (непереборних) причин, які унеможливили звернення позивача до суду у встановлений процесуальним законодавством строк, а також відсутність доводів про вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказували б на бажання позивача реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку у найкоротший строк.

Разом з тим, апелянт вважає, що в даному випадку необхідно виходити з того, що бездіяльність відповідача з приводу нерозгляду заяви позивача №ЗВ-11.11.2024-151050 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна – є триваючим порушенням, а тому строки звернення до суду з позовом, передбаченні КАС України на такі вимоги на розповсюджуються.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.11.2024 позивач подала заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна №3В-11.11.2024-151050 у вигляді надання грошової компенсації для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку. Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 27.04.2026 заява ОСОБА_1 від 11.11.2024 перебуває в статусі «в обробці». На час звернення позивача до суду з цим позовом не припинили існувати підстави для такого звернення.

Отже, має місце бездіяльність щодо нерозгляду заяви позивача.

Колегія суддів зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі неприйняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі №554/10413/15-а зазначив, що триваюче правопорушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє. З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.

У постановах від 17.07.2025 у справі № 990/282/24, від 25.09.2025 у справі № 990/284/24 тощо Велика Палата Верховного Суду вказувала, що хоча чинне законодавство України не містить поняття «триваюче правопорушення», проте за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретного покладеного на неї обов`язку або виконує його неповністю чи неналежно, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть установлені обставини, які дозволять визначити, чи було дотримано приписів закону в точному його розумінні.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справі «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини пов`язані саме із триваючою бездіяльністю відповідача, у зв`язку з чим є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Судова колегія також враховує, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.

За рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути продовжено на 30 календарних днів, якщо знищений об`єкт нерухомого майна знаходиться на території територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

Разом з тим, недотримання строків розгляду заяви позивача про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна не звільняє відповідача від законодавчо визначеного обов`язку розглянути таку по суті.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що заявлене позивачем порушення у формі бездіяльності носить триваючий характер, у зв`язку з чим позивач та його представник не пропустили строк звернення до суду із розглядуваним позовом, при цьому неправомірна бездіяльність відповідача може бути оскаржена упродовж всього часу тривалості розглядуваного правопорушення.

Верховний Суд неодноразово вказував, що застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду (постанови від 16.02.2023 у справі №580/5209/22, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21).

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ «Іліан проти Туреччини»).

Крім цього, у низці рішень ЄСПЛ, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18.11.2010р. (Заява № 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Таким чином, враховуючи, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

Доводи відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №640/36713/21 про те, що в даному випадку має місце зловживання процесуальним правом на звернення до суду, що не було оцінено судом першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Крім того, у справі №640/36713/21 мало місце подання позивачем позовних заяв (без сплати судового збору) з аналогічними підставами та предметом позову, а також до одного й того самого відповідача після відкликання позовної заяви, що вказувало на намагання позивача маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями та було розцінено судом як зловживання процесуальними правами. Водночас за встановленими судом апеляційною інстанції обставинами справи №520/8317/26 ОСОБА_1 звертається до суду з відповідним позовом втретє та судовий збір нею сплачено на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.

За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про повернення позовної заяви, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 по справі №520/8317/26 скасувати.

Справу №520/8317/26 за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна