Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №570/4183/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4183/25

номер провадження 1-кп/570/125/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025186180000198про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухівці Рівненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, тракториста ТОВ «Агро Холдинг Зоря», неодруженого, раніше не судимого

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 10.08.2025, приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи на прилеглій території Сухівецької гімназії, що розташована за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 100, с. Сухівці Рівненського району Рівненської області, під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, умисно, завдав останньому не менше шести травматичних дій кулаками та долонями рук в обличчя, по кистях рук та по тулубу. У результаті зазначених дій, потерпілому ОСОБА_7 завдано тілесні ушкодження у вигляді: забою м`яких тканин міжбрівної ділянки, більше зліва, садна на слизовій оболонці лівої щоки, в правій поперековій ділянці, на тильній поверхні головок 3-ї і 4-ї п`ясних кісток правої кисті, на тильній поверхні лівої кисті і ділянці головки 5-ї п`ясної кістки, на правому передпліччі в проекції променеві-зап`ясткового суглобу, на лівому передпліччі в проекції променево- зап`ястного суглобу, яке, як кожне окремо, так і у своїй сукупності відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України визнав повністю та дав в суді детальні показання стосовно вчинення ним кримінального правопорушення, вказав, що дійсно 10 серпня 2025 року у вечірню пору доби у нього з ОСОБА_7 раптово виник словесний конфлікт, під час якого він умисно, завдав останньому не менше шести ударів кулаками та долонями рук в обличчя, по кистях рук та по тулубу.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні надав показання, що 10.08.2025, приблизно о 23 год. 00 хв., на прилеглій території Сухівецької гімназії, під час раптово виниклого словесного конфлікту ОСОБА_6 завдав йому тілесні ушкодження. Повністю підтримав поданий ним до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання, в якому просить розглянути кримінальну справу та не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки підсудний вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю.

У відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що сторони у справі правильно розуміють зазначені обставини, сумнівів у добровільності їх позиції нема, останнім роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права на оскарження обставин, що не будуть досліджуватись, в апеляційному порядку.

Оцінюючи показання обвинуваченого, суд вважає що його вина у інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена повністю та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження

До обставин, що пом`якшують покарання підсудного слід віднести те, що він у вчиненому щиро розкаявся та сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком.

При призначенні покарання судом враховується особа обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно. За наведених обставин суд прийшов до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого слід призначити покарання у виді штрафу.

Потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_7 подав цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В судовому засіданні потерпілий - цивільний позивач заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтримав у повному обсязі, просить його задовольнити.

Цивільний відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов потерпілого про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, визнав частково та вважає позовні вимоги завищеними.

Суд, заслухавши думку учасників, давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку цивільного відповідача ОСОБА_6 , що стверджується матеріалами кримінального провадження, встановлено наявність шкоди - заподіяння ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року в справі № 3-51гс14.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Квитанціями, долученими до цивільного позову підтверджено понесені ОСОБА_7 витрати у розмірі 8 577,91, які відповідно підлягають стягненню з обвинуваченого.

Разом з тим, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд бере до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілого, оскільки останньому ОСОБА_6 спричинив легкі тілесні ушкодження, що призвело до переживань, втрати душевного спокою та негативно позначилося на його моральному та психологічному стані, що характерно для переживання стресових подій.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а з відповідача слід стягнути на користь потерпілого 20 000 гривень моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Щодо стягнення з обвинуваченого витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне, чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц), постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року (справа №211/1674/19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа№922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У даній справі потерпілий ОСОБА_7 сплатив адвокату ОСОБА_5 за надання правової допомоги у кримінальному провадженні кошти в розмірі 10 000 грн. (рахунок №1 від 21 серпня 2025 року). Отже вказана сума підлягає стягненню з цивільного відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України , суд

з а с у д и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушеннямзадовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь потерпілого ОСОБА_7 8 577,91 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 91 копійку завданої матеріальної шкоди та 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь потерпілого ОСОБА_7

витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1