Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №643/4799/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. Справа № 643/4799/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова (головуючий суддя І інстанції Тимош О.М.) від 22.05.2026 по справі № 643/4799/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд постанову № R306447 від 17.01.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП щодо нього визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 22.05.2026 позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі задоволено частково.

Скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № R306447 від 17.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, надіслано на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 .

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, в сумі 5000,00 гривень.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, встановивши порушення порядку складення протоколу та порядку винесення постанови, одночасно ухилився від оцінки строків давності притягнення до відповідальності як самостійної підстави для закриття справи, що є порушенням вимог ст. 280 КУпАП та ст. 247 КУпАП. Суд першої інстанції зазначив, що «достовірно не встановлена відсутність події та складу адміністративного правопорушення», однак не навів жодного обґрунтування того, чому примітка до ст. 210 КУпАП не підлягає застосуванню в даній ситуації, що є порушенням вимог ст. 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення. Суд першої інстанції правильно встановив, що право ОСОБА_1 на захист було порушено, однак зробив неправильний висновок щодо наслідків цього порушення. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального права: ст. 38 КУпАП, не застосовано строки давності притягнення до адміністративної відповідальності як підставу для закриття провадження; п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не закрито провадження за наявності підстав для закриття; примітки до ст. 210 КУпАП, не застосовано норму, яка виключає притягнення до відповідальності при наявності електронної інформаційної взаємодії реєстрів; норм процесуального права: ст. 242 КАС України, рішення в частині відмови у закритті провадження є необґрунтованим, не містить оцінки всіх доводів Позивача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до довідки від 24.03.2025 № 6330-5003639012 ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування вказане за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).

Згідно з протоколом № 18/128 про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО (а.с.24-25, 79-80). В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 16.01.2026 об 11 годині 00 хвилин, проте відповідного підпису позивача протокол не містить. Пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надано. Крім того, в протоколі відсутні дані щодо відмови позивача від пояснення та/або підписання протоколу, щодо отримання позивачем другого примірника протоколу чи відмови від його отримання.

Додатками до протоколу № 18/128 від 14.01.2026 є довідка про доставлення, рапорт працівника поліції, копія паспорта, витяг з системи «Оберіг» (а.с.81, 83).

Згідно з довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 18/127 від 14.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлено 14.01.2026 о 20:00 працівником поліції капітаном поліції ОСОБА_4 за порушення військового обліку з 08.01.2026 по 07.01.2027, коментар: особу доставлено, скасовано автоматично (а.с.81).

Згідно з рапортом від 14.01.2026 капітана поліції ДОП ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області В. Філатова з ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло звернення щодо супроводження (доставлення) громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП, до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 82). Під час відпрацювання звернення 14.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП.

Відповідно до витягу з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з ідентифікатором НОМЕР_1 , не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), порушення військового обліку від 08.01.2026, звернення до Національної поліції 08.01.2026 (а.с. 83-84). Крім того, витяг містить дані щодо знаходження позивача на обліку як внутрішньо переміщеної особи на підставі довідки від 24.03.2025 № 6330-5003639012.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № R306447 від 17.01.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.22-23, 77-78). У постанові вказано, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку. Постанова не містить підтвердження отримання позивачем її копії чи направлення копії постанови поштою на адресу позивача.

Позивач, не погодившись з прийнятою відносно нього постановою звернувся з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей що ОСОБА_1 належним чином сповіщено про місце і час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності позивачем до ТЦК не подавалися. Крім того, відсутня заява, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, яка б дала право відповідачу розглянути справу за відсутності позивача. Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, суд дійшов висновку про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R306447 датована 17.01.2026. Разом з тим, зважаючи на те, що судом достовірно не встановлена відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , у суду немає підстав для закриття провадження у справі, тобто позов підлягає частковому задоволенню, з надсиланням справи на новий розгляд до компетентного органу, яким в даному випадку є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Враховуючи межі оскарження визначені ст. 308 КАС України, фактично позивач оскаржує рішення суду лише в частині направлення справи на новий розгляд та відмови у закритті справи про адміністративне правопорушення, з цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наяв-ність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встано-влюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 належним чином сповіщено про місце і час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності позивачем до ТЦК не подавалися. Крім того, відсутня заява, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, яка б дала право відповідачу розглянути справу за відсутності позивача.

Доказів належного повідомлення позивача за місцем його проживання, в передбаченому законом порядку, відповідачем не надано.

Отже, відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства щодо обов`язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що розгляд матеріалу відносно ОСОБА_1 відбувся без належного повідомлення його про час і місце розгляду справи, у зв`язку із чим він не міг скористатися своїми правами передбаченими Конституцією України та КУпАП, зокрема, мати професійну правову допомогу, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Водночас, стосовно висновку суду першої інстанції про те, що судом достовірно не встановлена відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , а тому немає підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України застосовується у разі розгляду справи про адміністративне правопорушення некомпетентним органом, то висновок суду першої інстанції щодо можливості направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, є необґрунтований, адже ст. 286 КАС України містить вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті судом.

З огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся компетентним органом, підстави для застосування п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України - відсутні.

Отже, суд першої інстанції хоча й дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, водночас неправильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмові в задоволенні позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення; та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 726,72 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 22.05.2026 по справі № 643/4799/26 скасувати в частині направлення справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмови в задоволенні позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.

В іншій частині рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 22.05.2026 року по справі № 643/4799/26 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн (сімсот двадцять шість гривень сімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складений 30.06.2026 року