Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №520/3577/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р. Справа № 520/3577/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 30.10.25 по справі № 520/3577/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опцион Плюс"

до Вінницької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» (далі – ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», Товариство, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000065/2 від 04.10.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000199 від 04.10.2024;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024 та картку відмови № UA401060/2024/000198 від 04.10.2024;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44290406; адреса юридичної особи: Україна, 61046, Харківська обл., місто Харків, пр. Московський, будинок 273) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 18374,42 грн та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 43997544, Адреса: 21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 17).

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000065/2, №UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024 та карток відмови № UA401060/2024/000199, №UA401060/2024/000198 від 04.10.2024, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями №24UA401060014519U2 та № 24UA401060014531U9 від 03.10.2024 позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару за ціною угоди, які не були належним чином досліджені митним органом, що мало наслідком протиправне витребування додаткових документів у Товариства та застосування резервного методу визначення митної вартості замість першого, всупереч принципу послідовності, що є підставою для скасування спірних рішень.

Стверджував, що всупереч приписів частин 2, 3, 4, 5 статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), у повідомленнях щодо наданої позивачем митної декларації відповідач запитував у декларанта документи, які вже були у розпорядженні митного органу до направлення цих повідомлень, або ті, яких не існувало/не були наявні, або документів, витребування яких прямо заборонено, при цьому, проігнорував факт надання одночасно з митними деклараціями розширеного пакету документів (як основних, так і додаткових) для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Враховуючи, що у сукупності надані позивачем документи не мали розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містили достатні відомості про складові митної вартості, а у відповідних листах на повідомлення позивач додатково наголошував на тому, що всі необхідні документи вже наявні у відповідача, що залишилося поза увагою митного органу, зазначені Чернігівською митницею сумніви є необґрунтованими та такими, що не могли бути підставою для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості за першим методом.

Пояснив, що на дату митного оформлення, оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, що повністю відповідало умовам контракту, а тому рахунок сплачено не було, а банківські платіжні документи відсутні, у зв`язку з чим, відповідно до приписів пункту 4 частини 3 статті 53 МК України надання позивачем банківських платіжних документів та виписок з бухгалтерської документації на законодавчому рівні не вимагалось, отже, вимога відповідача надати такі документи є протиправною, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 травня 2020 року по справі № 821/101/18.

Враховуючи те, що поставка товару відбувалась на умовах CPT, стверджував, що витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням до місця призначення (Україна) покладались на продавця та вже були включені в ціну товару, а відтак, відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України додавати такі витрати до митної вартості не потрібно, що спростовує твердження митного органу про не включення таких витрат до митної вартості імпортованих товарів.

Зауважив, що наведені у висновок експерта не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортованого товару та у розумінні приписів частини другої статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, а носить виключно консультаційний характер і не підлягає перевірці митним органом.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, зазначив, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Звернув увагу суду на те, що при проведенні консультацій ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів до ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» не надходило, тобто обмін наявною у кожного інформацією не відбувся, що свідчить про недотримання митним органом пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 МК України в частині порядку проведення процедури розмитнення.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 серпня 2023 року по справі № 810/2875/16, наголосив, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки спірні рішення не містять жодного об`єктивного обґрунтування недостовірності заявленої позивачем вартості товарів, стверджував, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої позивачем, або беззаперечною підставою для незастосування першого методу її визначення.

Наполягав, що не наведення у спірних рішеннях належного порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, свідчить про необґрунтованість та невмотивованість таких рішень, що є самостійною підставою для їх скасування.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40000 грн надав договір про надання правової допомоги № б/н від 07.02.2025 та докази сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 520/3577/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» (61046, місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 273, код ЄДРПОУ 44290406) до Вінницької митниці (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці №UA401060/2024/000065/2 від 04.10.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Вінницької митниці №UA401060/2024/000199 від 04.10.2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці №UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Вінницької митниці №UA401060/2024/000198 від 04.10.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» (61046, місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 273, код ЄДРПОУ 44290406) судовий збір у розмірі 18374,42 грн (вісімнадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 42 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями позивача здійснювався відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, які були оформлені у максимально найближчий термін, було встановлено, що рівень митної вартості товарів згідно ЄАІС: товар № 1 складає 3,97 дол. США за кг, що є вищим ніж задекларований рівень митної вартості позивачем.

Повідомив, що відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, за наслідками чого позивача було повідомлено про можливість надання за власним бажанням або уповноваженою ним особою додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, під час проведення з позивачем консультацій додаткової інформації ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» не повідомлено, у зв`язку з чим Вінницькою митницею прийнято спірні рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів за резервним методом, у відповідності до статей 54, 55, 57-63 МК України, за основу яких взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UA401060/2024/000065/2, №UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому обставини для їх скасування відсутні. Отже, вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вважав, що стягнута на користь позивача сума судових витрат у розмірі 15000,00 грн є необґрунтованою, явно завищеною та такою, що абсолютно не відповідає складності вказаної справи.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін, переконував, що у даному випадку, визначена вартість відшкодування витрат на правничу допомогу є явно неспівмірною зі складністю конкретної судової справи, оскільки справи даної категорії є типовими, нормативна база, що регулює вказане питання, а також судова практика вищих судів по справах даної категорії є усталеною.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві, позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 520/3577/25 без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В обґрунтування відзиву підтримав власну правову позицію, викладену у позовній заяві та додатково зазначив, що позивачем надано відповідачу документи, які в сукупності виключають розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять достатні відомості про складові митної вартості. Позивачем повністю документально підтверджено, що витрати на транспортування, на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у відповідача документами до названого (кінцевого) місця призначення - Україна, а тому протилежні припущення відповідача є виключно результатом не ознайомлення з отриманими документами та намаганням спотворити реальні факти, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та картки відмови.

Зауважив, що проведення аналізу та виявлення недоліків у джерелах довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків не входить до повноважень посадових осіб митних органів. Наголосив, що посадові особи митного органу не є експертами чи спеціалістами у відповідній сфері та повинні діяти в межах своїх посадових інструкцій та рекомендацій, натомість, відповідач, при дослідженні висновку експерта намагався перейняти на себе його повноваження за відсутності відповідної компетенції.

Переконував, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, які є доведеними, а рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення - без змін.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2024 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060014519U2, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно з контрактом № NTL20230515 від 15.05.2023 (далі – Контракт).

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 32293,62 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 19.07.2024;

- Рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № NVLOP240719/2 від 19.07.2024;

- Коносамент (Bill of lading) № MAEU241908358 від 08.09.2024;

- Автотранспортну накладна (Road consignment note) № 8724 від 22.09.2024;

- Декларацію (Dispatch note model T1) №24ROCT1900N37510L3 від 27.09.2024;

- Декларацiю про походження товару (Declaration of origin) № NVLOP240719/2 від 19.07.2024;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") № UA408050/2024/001003 від 02.10.2024;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTR20240603/2 від 03.06.2024 (з перекладом);

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-01/10-2024 від 02.10.2024;

- Розрахунок ціни (калькуляцію) № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 (з перекладом);

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 19.04.2024 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20230515 від 15.05.2023;

- Видаткову накладну № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 (з перекладом);

- Відвантажувальну специфікацію № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 (з перекладом);

- Комерційну пропозицію № NTL20230501 від 01.05.2023 (з перекладом);

- Лист № 09/10-3 від 10.09.2024 з інформацією від ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», що страховка не здійснювалася;

- Лист № 09/10-4 від 10.09.2024 з інформацією від ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

- Лист № NVLOP240719/2-1 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/2-2 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/2-3 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/2-4 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/2-5 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);

- Якісний опис № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 (з перекладом).

Також, 03.10.2024 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060014531U9, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно з Контрактом.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 37852,01 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 19.07.2024;

- Рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № NVLOP240719/1 від 19.07.2024 року;

- Коносамент (Bill of lading) № MAEU241908438 від 08.09.2024;

- Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 2966 від 22.09.2024;

- Декларацію (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900Z37501L0 від 01.10.2024;

- Декларацiю про походження товару (Declaration of origin) № NVLOP240719/1 від 19.07.2024;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") № UA408050/2024/001002 від 02.10.2024;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTR20240603/1 від 03.06.2024 (з перекладом);

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-04/10-2024 від 03.10.2024;

- Розрахунок ціни (калькуляція) № NVLOP240719/1 від 19.07.2024 (з перекладом);

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 19.04.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL20230515 від 15.05.2023;

- Видаткову накладну № NVLOP240719/1 від 19.07.2024 (з перекладом);

- Відвантажувальну специфікацію № NVLOP240719/1 від 19.07.2024 (з перекладом);

- Комерційну пропозицію № NTL20230501 від 01.05.2023 (з перекладом);

- Лист № 09/10-1 від 10.09.2024 з інформацією від ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», що страховка не здійснювалася;

- Лист № 09/10-2 від 10.09.2024 з інформацією від ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

- Лист № NVLOP240719/1-1 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/1-2 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/1-3 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/1-4 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

- Лист № NVLOP240719/1-5 від 19.07.2024 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);

- Якісний опис № NVLOP240719/1 від 19.07.2024 (з перекладом).

03.10.2024 митний орган надіслав повідомлення з вимогою надання додаткових документів, посилаючись, зокрема, на відсутність реквізитів щодо оплати в інвойсі, зауваження до прайс-листа та висновку експерта, а також на розбіжності між умовами контракту та інвойсу щодо включення транспортних витрат.

Позивачем надіслано письмові відповіді, у яких зазначено, що за умовами договору рахунки не були сплачені на момент оформлення через передбачену відстрочку, витрати на транспортування включені у ціну відповідно до CPT, страхування не здійснювалося, посередницькі договори відсутні, а необхідний пакет обов`язкових документів, передбачених статтею 53 МК України, вже подано.

04.10.2024 Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000065/2, № UA401060/2024/000064/2, а також картки відмови у прийнятті митної декларації/митному оформленні № UA401060/2024/000199, №UA401060/2024/000198.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті електронної митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000065/2, № UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024, оскільки надані позивачем, як до суду, так і до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які надають змогу ідентифікували ввезений товар, водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розбіжностей, ознак підробки чи недостовірності поданих позивачем документів та не обґрунтовано неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів.

Враховуючи визнання рішень про коригування митної вартості товару протиправними та їх скасування, суд дійшов висновку, що скасуванню підлягають і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2024/000199 та №UA401060/2024/000198 від 04.10.2024, як такі, що прийняті на підставі спірних рішень.

При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, врахувавши принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до рівня 15000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями №24UA401060014519U2 та № 24UA401060014531U9 від 03.10.2024, є відповідний інвойс (стаття 4 Контракту).

Так, відповідно до інвойсу № NVLOP240719/2 від 19.07.2024, позивачу поставлялись товари:

- Fabric art 24148, кількістю 1927 метрів, за ціною 2.03 дол. США/м, загальною вартістю 3911.81 дол. США;

- Fabric art 24147, кількістю 10547 метрів, за ціною 2.03 дол. США/м, загальною вартістю 21410.41 дол. США;

- Fabric art 22106, кількістю 11619 метрів, за ціною 0,60 дол. США/м, загальною вартістю 6971.40 дол. США;

Загальна вартість поставки товарів за інвойсом № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 склала 32293.62 дол. США на умовах CPT-Kharkiv, що узгоджується з умовами Контракту.

Відповідно до інвойсу № NVLOP240719/1 від 19.07.2024, позивачу поставлялись наступні товари:

- Fabric art 24124, кількістю 11098 метрів, за ціною 0,86 дол. США/м, загальною вартістю 9544,28 дол. США;

- Fabric art 24151, кількістю 17823 метрів, за ціною 1,01 дол. США/м, загальною вартістю 18001,23 дол. США;

- Fabric art 24136, кількістю 2850 метрів, за ціною 0,97 дол. США/м, загальною вартістю 2764,50 дол. США;

- Fabric art 22106, кількістю 12570 метрів, за ціною 0,60 дол. США/м, загальною вартістю 7542,00 дол. США;

Загальна вартість поставки товарів за інвойсом № NVLOP240719/1 від 19.07.2024 склала 37852,01 дол. США на умовах CPT-Kharkiv, що також відповідає умовам Контракту.

Колегія суддів зазначає, сумнів у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи, що позивачем на вказані повідомлення надіслано листи про те, що разом з поданою до митного оформлення ЕМД вже надано всі наявні документи, а інші документи надаватися не будуть, митним органом прийнято спірні рішення про коригування митної вартості задекларованого товару по резервному методу визначення митної вартості товарів.

При прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Обґрунтовуючи невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, та, як наслідок неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, відповідач вказав також наступні фактичні підстави:

- декларантом не надана митна декларація країни відправлення;

- надані до митного оформлення прайс-листи є по суті офертою для конкретного покупця, тобто видані продавцем безпосередньо ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» та не відображають «дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментом № MAEU241908358 від 08.09.2024;

- надані до митного оформлення висновки експерта № 20-01/10-2024 від 02.10.2024 та № 20-04/10-2024 від 03.10.2024 взято митницею до уваги, але вони не можуть слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та пп. 56-60 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 зі змінами;

- відсутні транспортні довідки, рахунки, договори та заявки про перевезення;

- не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Надаючи оцінку правомірності рішень про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000065/2, №UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024 колегія суддів зазначає наступне.

Так, порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішеннь про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З наданих до матеріалів справи порівняльних ЕМД від 27.09.2024 № UA UA401060/2024/014192 та від 13.06.2024 № UA401060/2024/ 009353, які бралась відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів при винесенні спірних рішень, вбачається, що відповідно до них декларувався товар 1: Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено зсинтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє: Fabric art. 24147-2521,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5) см. Поверхнева щільність складає 250 (+/-10) г/м2, Fabric art. 23139-171,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 310 (+/-10) г/м2, Fabric art. 24148-6534,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 290 (+/-10) г/м2, Fabric art. 24135-15926,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 220 (+/-10) г/м2Fabric art. 23213-7834,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 250 (+/-10) г/м2, Fabric art. 24143-3430,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 370 (+/-10) г/м2.Виробник NOVINO TRADING LTD. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN, маса нетто (кг) 14777,9.

Товар: 1. Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 260 (+/-10) г/м2: Fabric art. 10824-32356,00м. Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN.

Водночас, відповідно до поданої позивачем до митного оформлення ЕМД №24UA401060014519U2 від 03.10.2024 декларувався товар № 1: Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє: Fabric art. 24148-1927,00м. 1 Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 560 (+/-10) г/м2 Fabric art. 24147-10547,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 560 (+/-10) г/м2 Fabric art. 22106-11619,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 190 (+/-10) г/м2. Країна походження: CN. Торгова марка: Невідома. Виробник: NOVINO TRADING LTD; Маса брутто (кг) 16250, маса нетто (кг) 15926,6.

Відповідно до поданої позивачем до митного оформлення № 24UA401060014531U9 від 03.10.2024 декларувався товар 1: Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. 24124-11098,00м. Країна походження: CN. Торгова марка: Невідома. Виробник: NOVINO TRADING LTD; Маса брутто (кг) 19100, маса нетто (кг) 18720.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що товари за порівняльною ЕМД та ЕМД, що надавались позивачем до митного оформлення, хоча і мають деякі схожі характеристики, однак при цьому відрізняються за артикулами, виробниками, характеристиками товару, а також за обсягами партій, що могло мати вплив на визначення ціни за одиницю товару.

Наведене дає підстави для висновку, що зазначені у порівняльних деклараціях товари не є подібними (аналогічними) товарам, вказаним у ЕМД №24UA401060014519U2 та №24UA401060014531U9 від 03.10.2024, що були надані позивачем до митного оформлення.

Щодо посилань митного органу на наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. До того, відповідач не вказає будь-яких вихідних даних рішень про визначення збільшеної митної вартості за подібним товаром.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що рішення про коригування фактично базуються лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.

З приводу посилань Вінницької митниці на те, що надані до митного оформлення прайс-листи № NTR20240603/2 від 03.06.2024, № № NTR20240603/1 від 03.06.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто видані продавцем ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» та не відображають “дійсну вартість” у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Щодо тверджень митного органу про не надання декларантом декларації країни відправлення, слід зазначити, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Щодо посилань митного органу на невідповідність наданих до митного оформлення висновків експерта № 20-01/10-2024 від 02.10.2024 та № 20-04/10-2024 від 03.10.2024 вимогам статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та пп. 56-60 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 зі змінами, як на підставу для коригування митної вартості товарів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у висновку експерта, а безпосередньо в інвойсах № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 та № NVLOP240719/1 від 19.07.2024, наданих митному органу на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у спірних рішеннях відповідачем наведено обґрунтування здійсненого коригування митної вартості товарів на підставі документа, який не підтверджує митну вартість та на неї не впливає, що є неприйнятним.

З приводу тверджень відповідача про не включення позивачем у ціну товару вартості транспортних витрат з огляду на відсутність транспортних довідок, рахунків, договорів, заявок про перевезення, банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно з коносаментом № MAEU241908358 від 08.09.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 2 Контракту загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.

Передача ризику та власності за цим Контрактом здійснюється відповідно до умови поставки, яку Сторони визначають та узгоджують для кожної окремої партії товару і вказують в інвойсі (стаття 6).

Як вбачається з матеріалів справи, у в інвойсах № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 та №NVLOP240719/1 від 19.07.2024 визначено умову поставки саме CPT Kharkiv, Ukraine, отже, вартість транспортування за маршрутом Ningbo (Китай) - Харків (Україна) була включена до собівартості товару, а тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача був відсутній обов`язок з надання на підтвердження заявленої митної вартості додаткових документів щодо вартості перевезення, оскільки товар поставлявся за рахунок продавця, а вартість фрахту була включена до собівартості товару, отже, у позивача був відсутній обов`язок з надання на підтвердження заявленої митної вартості додаткових документів щодо вартості перевезення.

Слід також зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат під час здійснення транспортування товару позивача, не наводить будь-яких розбіжностей у наданих позивачем додаткових документах на підтвердження заявленої вартості товару. Доказів неправильності такого обчислення позивачем відповідачем до суду не надано.

З приводу доводів митного органу про те, що позивач відмовився надавати всі документи, які були витребувані митницею, колегія суддів зазначає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в направлених до митниці листах позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган неправильно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, митним органом не було доведено обґрунтованість сумніву у достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів у поданих митних деклараціях №24UA401060014519U2 та № 24UA401060014531U9 від 03.10.2024, згідно з ціною поставки, яка узгоджується з відомостями інвойсів № NVLOP240719/2 від 19.07.2024 та №NVLOP240719/1 від 19.07.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару та дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та мають об`єктивні і достовірні числові дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, а тому не можуть викликати сумнів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000065/2, №UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000199, № UA401060/2024/000198 від 04.10.2024, які винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, які визнані судом протиправними, підлягають скасуванню.

З приводу вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 07.02.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Бідної Оксани Іванівни», додаткових угод № 1 та № 2 від 07.02.2025, ордеру серії АХ № 1240566 від 16.02.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1709, платіжної інструкції № 51634 від 10.02.2025 на суму 40000,00 грн.

Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» та адвокатським бюро «Бідної Оксани Іванівни» укладено договір про надання правової допомоги від 07.02.2025, відповідно до пункту 1.1 якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору (пункт 1.2).

Сторони узгодили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі (пункт 3.1).

Додатковою угодою № 1 від 07.02.2025 сторони дійшли згоди, що за даним договором бюро приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000065/2 від 04.10.2024 та картки відмови № UA401060/2024/000199 від 04.10.2024, рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000064/2 від 04.10.2024 та картки відмови № UA401060/2024/000198 від 04.10.2024, винесених Вінницькою митницею, на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 821227,99 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 07.02.2025 розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 40000,00 грн. Клієнт сплачує гонорар у повному обсязі до кінця лютого 2025 року.

Отримання адвокатським бюро оплати на виконання вищевказаних умов підтверджується платіжною інструкцією № 51634 від 10.02.2025 на суму 40000,00 грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 звернув увагу, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 по справі №540/5794/21.

У постанові від 11 березня 2025 року по справі № 260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таким чином, обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених частиною 5 статті 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов та в апеляційній скарзі, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» суми судових витрат, оскільки витрати на послуги адвоката у сумі 40000,00 грн є явно необґрунтованими, завищеними, не відповідають принципу обґрунтованості та співрозмірності, а також становлять надмірний тягар для відповідача.

Водночас, заперечуючи і проти визначеного судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (15000,00 грн), Вінницька митниця не наводить в апеляційній скарзі розмір таких витрат, який на переконання апелянта відповідав би принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, встановила, що на виконання умов договору про надання правової допомоги № б/н від 07.02.2025 адвокатом в інтересах позивача складено та направлено до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву з додатками та відповідь на відзив.

Факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції на фіксовану суму 40000,00 грн підтверджується додатковою угодою № 2 від 07.02.2025.

Визначаючи належну позивачу до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу на рівні 15000,00 грн, судом першої інстанції досліджено наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт.

Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (45 сторінок) та її фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази на підтвердження понесених позивачем витрат, ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, та не оскарження позивачем визначеного судом першої інстанції розмір суми судових витрат на правничу допомогу на рівні 15000,00 грн, колегія суддів не вбачає підстав для його зменшення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Вінницької митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 520/3577/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко