Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №592/7093/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р.Справа № 592/7093/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Шияновська Т.В., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська, 40009, по справі № 592/7093/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції , 1 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Сумській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі – ДПП, відповідач, апелянт), 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області(надалі – УПП, відповідач2), у якому просив скасувати постанову поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Сумській області молодшого лейтенанта поліції Бондарєва С.О. серії ЕНА №7055806 від 20.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн; провадження у справі закрити за відсутності події правопорушення.

22 травня 2026 року Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7055806 від 20.04.2026, винесену поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Сумській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Бондарєвим С.О. стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрив справу про адміністративне правопорушення.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПП подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з наданого до суду відеозапису вбачається, що поліцейський відрекомендувався, пояснив позивачу суть вчиненого ним правопорушення, а саме порушення вимог п. 34 ПДР: Позивач керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП

Вказує, що спірна постанова складена з дотриманням вимог КУпАП.

Вважає, що описки у постанові, зокрема у кваліфікації вчиненого позивачем адміністративного правопорушення не мають юридичного значення, а позивача правомірно притягнуто до відповідальності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, відповідно до положень ст. 268 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами.

Так, постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7055806 від 20.04.2026 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф в сумі 340 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 20.04.2026 о 08:35 в м. Суми, вул. 20-річчя Перемоги,18 позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги п. 3.4 ПДР.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в провину позивачу ставиться перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків, натомість ОСОБА_1 перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, якою позначені межі смуг руху у попутному напрямку. Вказав, що така невідповідність фактичним обставинам не є формальним недоліком постанови, оскільки вона змінює об`єктивну сторону правопорушення та його обов`язкові ознаки, а отже, свідчить про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі – Закон 3353-XII) Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

За визначенням, наведеним у статті 14 Закону 3353-XII, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

У силу приписів статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху серед іншого зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.1 ПДР України передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Підпунктом 8.5.1 пункту 8.1 ПДР встановлено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до п. 34 ПДР України, горизонтальна розмітка має таке значення, зокрема:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15;

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами;

лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спірна постанова містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис.

З вказаного відеозапису зі службового відеореєстратора Хiaomi Yi Car Dvr вбачається, що по мосту між пр. Свободи та вул. 20-річчя Перемоги в м. Суми в другій смузі руху попереду службового автомобіля рухається транспортний засіб Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 , який перед ділянкою з незадовільним станом покриття, ввімкнувши лівий покажчик повороту, перелаштувався в третю смугу руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 за 2 м до її закінчення, продовживши рух далі.

На вказаній ділянці дороги суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 позначені межі смуг руху у попутному напрямку, а транспортні потоки протилежних напрямків позначені розміткою 1.3 двома суцільними лініями.

Так, згідно зі спірною постановою в провину позивачу ставиться перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків, проте, згідно з відеозаписом, ОСОБА_1 перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, якою позначені межі смуг руху у попутному напрямку.

Тобто, інкриміноване у спірній постанові правопорушення не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки згідно з відеозаписом позивач не допускав правопорушення у вигляді перетину суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка розподіляє транспортні потоки саме протилежних напрямків.

Як правильно вказав суд першої інстанції, така невідповідність фактичним обставинам не є формальним недоліком постанови, оскільки вона змінює об`єктивну сторону правопорушення та його обов`язкові ознаки, а отже, свідчить про відсутність у діях водія складу саме інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є офіційним документом, рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати опис обставин інкримінованого позивачу правопорушення, змінювати кваліфікацію дій особи, яка зазначена в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, тощо. Вказаними повноваженнями не наділений й апелянт.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на її необґрунтованість з урахуванням вище зазначеного.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року по справі № 592/7093/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін