Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №520/11215/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. Справа № 520/11215/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., по справі № 520/11215/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) від 03.03.2025 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03.03.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову допомогу, передбачену п.7- 1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідач протиправно, після призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV), не здійснив їй виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, як лікарю державного закладу охорони здоров`я.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 520/11215/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що оформлена листом від 03.03.2025 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 про проведення перерахунку пенсії за віком у зв`язку із призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 520/11215/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що заява позивача від 12.02.2025 була подана в довільній формі та була розглянута позивачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідач вказує, що оскільки звернення за призначенням пенсії відбулося до дня досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, питання призначення та виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону № 1058 не розглядалося.

Скаржник звертає увагу на те, що в листі вих. № 62164765/H-03/8-2000/25 від 03.03.2025 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заяв від 25.01.2023, від 01.03.2023 та від 15.03.2023 щодо призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону №1058, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, Головними управліннями Пенсійного фонду України в місті Києві, в Хмельницькій області та в Київській області були прийняті рішення про відмову в призначенні грошової допомоги, оскільки позивач не надала документів, які підтверджують, що установа Філія «Центр охорони здоров`я Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 AT «Українська залізниця», в якій ОСОБА_1 працювала на день досягнення пенсійного віку, відноситься до комунальної чи державної форми власності.

Позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, просить відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області у задоволенні апеляційної скарги, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по даній справі залишити без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV.

Позивач 12.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за віком у зв`язку із призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, як лікарю державного закладу охорони здоров`я.

У листі від 03.03.2025 відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяв позивача від 25.01.2023, від 01.03.2023 та від 15.03.2023, щодо призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, Головними управліннями Пенсійного фонду України в місті Києві, в Хмельницькій області та в Київській області були прийняті рішення про відмову в призначенні грошової допомоги, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують що установа Філія "Центр охорони здоров`я " Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 АТ "Українська залізниця", в якій позивач працювала на день досягнення пенсійного віку, відноситься до комунальної чи державної форми власності. Так, позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з відповідною позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наявності підстав зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 12.02.2025 щодо проведення перерахунку пенсії за віком у зв`язку із призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до цього переліку робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) дає право на пенсію за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Як встановлено з матеріалів справи, з 02.09.2019 позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV, що не заперечується сторонами у справі.

Позивач 12.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за віком у зв`язку із призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, як лікарю державного закладу охорони здоров`я.

При цьому, у листі від 03.03.2025 № 62164765/H-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначило, що оскільки звернення за призначенням пенсії відбулося до дня досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, питання призначення та виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону № 1058 не розглядалося.

У вказаному листі також зазначено, що за результатами розгляду заяв від 25.01.2023, від 01.03.2023 та від 15.03.2023 щодо призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону №1058, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, Головними управліннями Пенсійного фонду України в місті Києві, в Хмельницькій області та в Київській області були прийняті рішення про відмову в призначенні грошової допомоги, оскільки позивач не надала документів, які підтверджують, що установа Філія «Центр охорони здоров`я Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 AT «Українська залізниця», в якій ОСОБА_1 працювала на день досягнення пенсійного віку, відноситься до комунальної чи державної форми власності.

Вказаним листом було відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів пенсії згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, у матеріалах справи містяться довідка №79 від 28.03.2025, видана Харківською клінічною лікарнею на залізничному транспорті, підрозділ № 606 Філія «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця».

Згідно з указаною довідкою, ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Дорожню клінічну лікарню ст. Харків Південної залізниці на посаду лікаря - офтальмолога офтальмологічного відділення з 02.09.1991, з 01.02.2007 переведена на 0,75 посади лікаря - офтальмолога відділення консультативної допомоги та 0,25 посади лікаря - офтальмолога хірургічного відділення поліклініки, 10.09.2018 переведена на посаду лікаря - офтальмолога хірургічного відділення поліклініки, працює на посаді по теперішній час.

Вказані періоди роботи позивача також підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_2 від 12.08.1983.

Крім цього, довідкою №79 від 28.03.2025 підтверджується зміна назви Дорожня клінічна лікарня ст. Харків 31.10.1993 у зв`язку з реорганізацією лікарні на підставі наказу начальника ЮЖД віл 09.09.1993, 24.11.1993, надалі вважати - Дорожня клінічна лікарня №2; зміна назви з 01.05.2000 у зв`язку з реорганізацією лікарні на підставі наказів начальника ЮЖД та начальника лікарської служби від 16.04.2000, надалі вважати - Дорожня клінічна лікарня ст. Харків; зміна назви Дорожня клінічна лікарня станції Харків на Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО «Південна залізниця» - реорганізовано шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та на його базі утворено структурний підрозділ «Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2» філії «Центр охорони здоров`я» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2014, рішення правління ПАТ «Укрзалізниця»); зміна назви Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - перейменована на Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу №48 від 22.03.2019 філії «Центр охорони здо рову» зі змінами згідно наказу ЦОЗ - 03/54 від 29.03.2019.

Доказів недостовірності даних, зазначених у трудовій книжці позивача та довідці №79 від 28.03.2025, відповідачем до суду не надано.

З урахуванням відомостей, які містяться у вказаній довідці та копії трудової книжки, фактичний стаж позивача на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років, становить понад 30 років.

Водночас, пенсійним органом вказано, що позивач не надала документів, які підтверджують, що установа Філія «Центр охорони здоров`я Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 AT «Українська залізниця», в якій ОСОБА_1 працювала на день досягнення пенсійного віку, відноситься до комунальної чи державної форми власності.

Слід зауважити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 №938) затверджено Статут акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Товариство).

Відповідно до пункту 2 Статуту, Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови (далі підприємства залізничного транспорту).

У додатку 1 до Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 №938) у переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» вказано Державний заклад Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО «Південна залізниця» (нині - Харківській клінічній лікарні на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я»).

Слід зазначити, що форма власності акцій, емітентом яких є АТ «Укрзалізниця» та які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента, є державною (Постанова Верховного Суду у справі 09.10.2018 №826/11262/15).

Таким чином, Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №2 філії «Центр охорони здоров`я» є структурним підрозділом акціонерного товариства «Українська залізниця».

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує, що позивач працювала на посаді лікаря як працівник закладу охорони здоров`я у складі установи державної форми власності та виконувала трудові функції, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що періоди роботи позивача на посадах лікаря - офтальмолога офтальмологічного відділення, лікаря - офтальмолога відділення консультативної допомоги, лікаря - офтальмолога хірургічного відділення поліклініки, лікаря - офтальмолога хірургічного відділення поліклініки у закладі охорони здоров`я, а саме у Харківській клінічній лікарні на залізничному транспорті, підрозділ № 606 Філія «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця» (назва на теперішній час), підлягають зарахуванню до спеціального медичного стажу, який становить понад 30 років, та відповідно надає право позивачу отримати грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7 Перехідних положень Закону № 1058-ІV.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № України № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону України № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а

У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Даних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23, від 05.03.2025 у справі №280/5256/22, від 06.05.2025 у справі № 520/1949/24.

При цьому, колегія суддів вказує, що сторонами у справі не заперечується, що позивачу було призначено пенсію вперше.

Крім цього, довідкою №79 від 28.03.2025 та відомостями та записами трудової книжки НОМЕР_2 від 12.08.1983 підтверджено, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на день звернення (12.02.2025) позивач мала стаж, що надає право на пенсію за вислугу років, понад 30 років.

Отже, колегія суддів доходить висновку про необхідність повторного розгляду заяви позивача щодо нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що заява позивача від 12.02.2025 була подана в довільній формі та була розглянута позивачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян», оскільки доступ до соціальних прав, зокрема права на нарахування та виплату спірної грошової допомоги, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі №620/2027/23, від 22.07.2025 у справі №580/710/24, від 10.09.2025 у справі №580/4912/24.

Із урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що оформлена листом від 03.03.2025 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 про проведення перерахунку пенсії за віком у зв`язку із призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 520/11215/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова