Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №480/4458/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р. Справа № 480/4458/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 21.04.26 по справі № 480/4458/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

третя особа Фінансово-економічне управління Служби безпеки України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Вінницькій області), Фінансово-економічного управління Служби безпеки України (далі - третя особа, ФЕУ СБУ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №045550028332 від 10.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 : період навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1986 по 06.02.1993 роки, період військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013 роки, період військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_2 безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення в періоди: 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022 з розрахунку - один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком від 01.03.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як учасник бойових дій, звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Проте ГУ ПФУ у Вінницькій області, за результатами розгляду заяви позивача, неправомірно було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. До страхового стажу позивача не зараховано період його навчання, період військової служби, чим порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення №045550028332 від 10.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1986 по 06.02.1993 роки, період військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013 роки, період військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення в періоди: 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022 з розрахунку - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.03.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно диплому з 01.09.1986 по 06.02.1993, оскільки даний період перетинається з військовою службою. Періоди навчання можуть зараховуватися до стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці, якщо підставою для внесення записів до трудової книжки про зарахування на навчання та відрахування з навчання зазначено реквізити відповідних наказів або реквізити документа про освіту (диплом, свідоцтво тощо) – номер та дата видачі. Водночас періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Окрім того, для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів (пункт 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 - далі - Порядок №637).

Також до загального страхового стажу не зараховано період військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків, та період військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб.

Відповідач звертає увагу, що чинне законодавство України встановлює обов`язкову умову для можливості врахування стажу для обчислення пенсії особи – сплата відповідних страхових внесків щомісячно в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок до Пенсійного фонду України.

Період проходження військової служби позивача з 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022, буде враховано в одинарному розмірі, після підтвердження сплати страхових внесків.

Зарахування в кратному обчисленні періоду військової служби під час бойових дій Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) не передбачено. Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24.

Верховний Суд, при цьому, наголосив, що для дострокової пенсії учасникам бойовий дій діють загальні правила обчислення страхового стажу, тобто без застосування кратного обчислення.

Позивач, скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що сам по собі факт проходження позивачем військової служби у певний проміжок часу не є підставою для повного незарахування всього періоду навчання з 1986 по 1993 рік, тим більше за наявності відповідних записів у трудовій книжці та дипломі позивача.

Щодо доводів відповідача про зарахування страхового стажу лише у разі сплати особою страхових внесків, зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем разом із позовною заявою було долучено довідки за період військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025, які містять необхідні відомості щодо проходження позивачем військової служби, нарахування йому грошового забезпечення та сплати страхових внесків, що враховуються при обчисленні пенсії.

Щодо доводів відповідача про нібито правомірність зарахування періоду військової служби в одинарному розмірі, з посиланням на постанову Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №200/8094/24, позивач звертає увагу суду на нерелевантність посилання відповідача на вищевказану позицію, оскільки спір у даній справі стосувався зарахування військової служби в особливий період до страхового стажу за виконання бойових (спеціальних) завдань у пільговому обчисленні «один місяць служби за три». В справі, що розглядається позивач просить зарахувати саме періоди участі в антитерористичній операції з 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022, що не є тотожним спірним правовідносинам у справі №200/8094/24.

У зв`язку з викладеним, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Дана заява опрацьована за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області та прийнято рішення №045550028332 від 10.03.2025, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме до страхового стажу не зараховані:

- період навчання згідно диплому з 01.09.1986 по 06.02.1993, оскільки даний період перетинається з військовою службою;

- період військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків;

- період військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб.

Не погодившись із даним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії повинен був зарахувати до страхового стажу позивача спірний період навчання, оскільки такий стаж та період підтверджується змістом наданого диплома НОМЕР_1 від 25.02.1993.

Також суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відтак наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. Оскільки періоди військової служби позивача з 01.03.2012 по 31.10.2013 не були зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, при цьому вказані періоди підтверджуються записами витягу із послужного списку, тому такі слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.2017 по 28.02.2025, суд виходив з того, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Задовольняючи позовні вимоги щодо зарахування до стажу позивача безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення в періоди: 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022 з розрахунку - один місяць служби за три місяці, суд першої інстанції, враховуючи правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 в справі №348/347/17, від 30.07.2019 в справі №346/1454/17 від 02.04.2020 в справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 в справі №185/7049/20 від 18.01.2023 в справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 в справі №160/6146/19, дійшов висновку, що періоди служби позивача при вирішенні питання про призначення пенсії підлягають зарахуванню в кратному розмірі із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини з пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом № 1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених вказаним Законом; страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено періоди, з яких складається страховий стаж. Згідно з частиною 2 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У відповідності до частини 3 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до спірного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №045550028332 від 10.03.2025 до страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання згідно диплому з 01.09.1986 по 06.02.1993, оскільки даний період перетинається з військовою службою;

- період військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків;

- період військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб.

Щодо не зарахування періоду навчання позивача згідно диплому з 01.09.1986 по 06.02.1993, оскільки даний період перетинається з військовою службою, колегія суддів виходить з наступного.

Так, факт навчання позивача у Харківському політехнічному інституті із 1986 року по 1993 рік підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 37).

Водночас, у період з 02.07.1988 по 05.09.1989 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, що підтверджується записами у витязі з послужного списку військовослужбовця від 28.05.2025 (а.с. 36) та довідкою № 973 від 30.12.2024 (а.с. 38).

З огляду на викладене, підтверджено, що період навчання позивача у Харківському політехнічному інституті із 1986 року по 1993 рік накладається на період проходження ОСОБА_1 військової служби з 02.07.1988 по 05.09.1989.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, відповідач безпідставно не зарахував весь період навчання позивача, тоді як він співпадає з проходженням військової служби лише частково.

Так, не співпадають із військовою службою періоди навчання позивача у Харківському політехнічному інституті з 01.09.1986 по 01.07.1988 та з 06.09.1989 по 06.02.1993.

Отже, вищевказані періоди фактичного навчання позивача, які не співпадають із військовою службою відповідно мають бути зараховані до страхового стажу позивача, а саме, з 01.09.1986 по 01.07.1988 та з 06.09.1989 по 06.02.1993 на підставі диплому серії НОМЕР_1 , виданого Харківським політехнічним інститутом від 25.02.1993.

Натомість, суд першої інстанції не врахував вказані обставини та дійшов помилкових висновків про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1986 по 06.02.1993, замість зарахування періоду з 01.09.1986 по 01.07.1988 та з 06.09.1989 по 06.02.1993.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013 та з 01.01.2017 по 28.02.2025, колегія суддів зазначає наступне.

Страхувальники, у розумінні статті 1 Закону №1058-ІV, це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Разом з тим відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.09.2019 по справі № 489/2283/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17, від 11.10.2023 по справі № 340/1454/21.

Колегія суддів зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2026 у справі № 460/6126/24 зазначив, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Так, дійсно у період проходження військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2025, позивач у позові визнає відсутність індивідуальних відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, однак відповідачу до заяви від 01.03.2025 було надано довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

При цьому, відповідно до довідки №21/2-32223 від 09.12.2024, наданої ФЕУ СБУ, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в СБУ з 01.01.2017 по 31.12.2017 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців. (а.с. 45).

Відповідно до довідки №21/2-32224 від 09.12.2024, наданої ФЕУ СБУ, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в СБУ з 01.01.2018 по 31.12.2019 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців. (а.с. 46).

Відповідно до довідки №21/2-32225 від 09.12.2024, наданої ФЕУ СБУ, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в СБУ з 01.01.2020 по 31.12.2021 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців. (а.с. 47).

Відповідно до довідки №21/2-32226 від 09.12.2024, наданої ФЕУ СБУ, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в СБУ з 01.01.2022 по 27.12.2023 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків військовослужбовців. (а.с. 48).

Відповідно до довідки №20/283 від 06.01.2025, наданої 3 управлінням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, затвердженій Постановою правління ПФУ від 04.02.2021 №3-1, зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з 01.01.2024 по 31.12.2024 та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особистих розрахункових листів за 2024 рік. (а.с. 50).

В розрізі спірної ситуації та за умови підтвердження cтажу роботи (проходження військової служби) позивача відповідними документами, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 в справі № 423/757/17.

Отже, оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено саме на підприємство (роботодавця), колегія суддів доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період військової служби з 01.03.2012 по 31.10.2013 та з 01.01.2017 по 28.02.2025.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення №045550028332 від 10.03.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком прийняте не на підставі та не у спосіб визначений законом та Конституцією України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зарахування до стажу позивача безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення в періоди: 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022 з розрахунку - один місяць служби за три місяці, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене, за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Повертаючись до висновків суду першої, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення №530), якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ), є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Колегія суддів також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Крім того, у рішенні у справі «ТОВ «Укркава» проти України» (заява № 10233/20, п. 44, 49) Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає передбачуваності судового тлумачення та стабільності правового регулювання. Суд зазначив, що національні суди не можуть переосмислювати чіткі та однозначні норми закону у спосіб, який фактично дорівнює зміні законодавства, без наявності переконливих підстав та без урахування наслідків такого підходу для правової визначеності. Таке перетлумачення, яке виходить за межі розумного судового розсуду та підміняє собою законодавче регулювання, робить результат провадження непередбачуваним і несумісним із вимогами статті 6 Конвенції.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення Суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки. За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для такого зарахування є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги у цій частині не спростовують правильності застосування норм матеріального права.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається скаржник, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Таким чином, довід скаржника про необхідність застосування пункту 2.3 Положення №530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Аналогічний підхід до застосування норм права у разі наявності прямого законодавчого регулювання викладено у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2026 року у справі №240/7215/24, у якій зазначено, що відсутність колізії у правовому регулюванні свідчить про відсутність потреби у пошуку механізмів її подолання, оскільки наявність прямої норми закону, яка врегульовує відповідні правовідносини, виключає необхідність застосування інших норм права для їх регулювання.

У контексті цієї справи наявність імперативного припису абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, який визначає межі застосування пільгового порядку обчислення стажу, свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства. Отже відсутні підстави для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють інші види пенсійного забезпечення, для визначення порядку обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 цього Закону.

Колегія суддів також вказує, що посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, від 18 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003739, не свідчать про помилковість висновків суду апеляційної інстанції.

У відповідних справах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

За таких обставин наведена судом першої інстанції судова практика не спростовує висновку про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону №1058-IV.

Суд вказує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування».

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року в справі №200/8094/24, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зарахування періодів безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення в періоди: 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022 з розрахунку - один місяць служби за три місяці, дійшов помилкових висновків, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині вимог.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, зробив помилкові висновки.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі №480/4458/25, частково прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 480/4458/25 - скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1986 по 06.02.1993 роки та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпеченні їх здійснення в періоди: 04.05.2015 по 30.06.2015, з 14.09.2021 по 14.01.2022 з розрахунку - один місяць служби за три місяці.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 з 01.09.1986 по 01.07.1988 та з 06.09.1989 по 06.02.1993.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 480/4458/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий