Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №520/12612/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. Справа № 520/12612/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 (суддя Полях Н.А.; м. Харків) по справі № 520/12612/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0700329-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024, № 0700340-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024р., №0700341-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024р;

- стягнути на користь позивача (код ЄДРПОУ 40913776) сплачений при зверненні до суду судовий збір, інші судові витрати, а також витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Рішенням від 12 січня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0700329-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024, № 0700340-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024, № 0700341-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 520/12612/25, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції приписів абз. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Зазначив, що законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки зі статусом будівлі (тобто придатністю до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності), а й з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Додатковим підтвердженням правильності такого тлумачення є дії законодавця - Верховної Ради України, яким пп. «є» пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України викладено у наступній редакції: «Не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку». Вважає, що застосування пільги встановленої в підпункті «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК у спірних правовідносинах неможливо, оскільки позивачем не доведено використання будівель в промисловій діяльності. Тобто, позивач зобов`язаний сплачувати податки визначені законодавством, а отже контролюючим органом правомірно застосовано ставку оподаткування до будівель позивача.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем. Одним з видів економічної діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (КВЕД 10.61).

Для провадження цього виду господарської діяльності використовується належний на праві власності виробничий будинок (нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції), загальною площею 1924,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В адміністративному позові позивач посилається на те, що вказаний виробничий будинок використовується позивачем як млин. За всіма своїми будівельно-технічними характеристиками належна будівля є промисловою будівлею та використовується як млин (для виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості).

ГУ ДПС у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0700329-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024, №0700340-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024, №0700341-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024, якими нараховано податок за будівлю загальною площею 1924,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , за 2021, 2022, 2023 роки.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення рпо задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірний об`єкт нерухомості є будівлею промисловості у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та у спірні періоди використовувався позивачем за функціональним призначенням у господарській діяльності для промислового виробництва, а отже не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0700329-2416-2021-UA63100090000052019, № 0700340-2416-2021-UA63100090000052019, № 0700341-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України ("Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки") платниками зазначеного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з абз.2 пп. «ґ» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Вказаний перелік є вичерпний.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції чинній у 2023 році ) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з положеннями пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Підпунктом «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України визнчено, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказані висновки стосовно застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

В подальшому, такий висновок підтримав Верховний Суд у постановах від 04.10.2023 у справі №816/1619/17, від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 28.01.2026 у справі №260/164/23 та інших.

Отже, законодавець визначає три критерії застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:

1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, одним із економічних видів діяльності якого є виробництво продуктів борошно-круп`яної промисловості (10.61).

Належна позивачу на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 1924,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 за функціональним призначенням є будівлею з переробки сільськогосподарської продукції, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірна будівля використовується позивачем у господарській діяльності як млин (для виробництва продуктів борошно-круп`яної промисловості).

На підтвердження факту здійснення у спірні податкові періоди господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом продукції борошномельно-круп`яної промисловості (КВЕД 10.61), та використання спірного об`єкту нерухомості як виробничого приміщення для переробки зерна (млин), позивач надав до суду відповідні первинні документи, зокрема, щодо придбання зерна та реалізації борошна/висівок, товарно-транспортні накладні з адресою розвантаження/відвантаження за місцезнаходженням об`єкта.

Відповідачем не спростовано доводи позивача та висновки суду, що спірне приміщення використовувалось позивачем як млин (для виробництва продуктів борошно-круп`яної промислової).

Доказів того, що спірна нерухомість здавалась позивачем в оренду чи лізинг відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем такої умови для застосування пільги, передбаченої пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України як належність основного виду діяльності до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010, то колегія суддів зазначає, що дійсно основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є "Вантажний автомобільний транспорт" (КВЕД 49.41), що класифікується у секції "Н" КВЕД ДК 009:2010.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 також здійснює господарську діяльність з виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (КВЕД 10.61), що належить до секції "С" КВЕД ДК 009:2010 та пов`язана з його основним видом діяльності.

Колегія суддів зауважує, що зміст пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України свідчить про те, що законодавець пов`язує можливість застосування пільги насамперед із функціональним призначенням об`єкта нерухомості та його фактичним використанням у господарській діяльності суб`єкта господарювання промислового характеру. Вирішальним у цьому випадку є не формальний запис про основний вид економічної діяльності в Єдиному державному реєстрі, а реальне здійснення діяльності, що належить до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010, та використання відповідного об`єкта нерухомості саме для такої діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом спірного періоду здійснював господарську діяльність за КВЕД 10.61 «Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості», який належить до секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010. При цьому спірна будівля є будівлею промисловості та використовується за своїм функціональним призначенням у здійсненні виробничої діяльності, а також не передається в оренду, лізинг чи позичку.

Таким чином, позивачем дотримано необхідні умови, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що нежитлова будівля з переробки сільськогосподарської продукції (виробничий будинок), належна позивачу на праві власності, не є будівлею промисловості та впродовж 2021-2023 років використовувалась ним у будь-який інший, відмінний від діяльності з виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, спосіб.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна нежитлова будівля не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0700329-2416-2021-UA63100090000052019, № 0700340-2416-2021-UA63100090000052019, № 0700341-2416-2021-UA63100090000052019 від 28.05.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/12612/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова