Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №520/10759/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р. Справа № 520/10759/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 (суддя: Бабаєв А.І., м. Харків) по справі № 520/10759/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО»

до Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» (далі по тексту - ТОВ «ВІКІНГ-АВТО», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач, ДСУ з безпеки на транспорті), в якому просило суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129972 від 11.02.2025, винесену за розглядом Ігоря КРАВЧУКА, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, ТОВ «ВІКІНГ-АВТО» (код ЄДРПОУ: 35659127), шляхом накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129972 від 11.02.2025 є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/10759/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ- АВТО» (62002, Харківська область, Богодухівський район, с-ще. Краснокутськ, вул. Шевченка, 109/1) до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вул. Антоновича, буд. 51) про визнання протиправним та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129972 від 11.02.2025 року, якою накладено штрафу в розмірі 17000,00 гривень на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ- АВТО».

Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 51) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ- АВТО» (код ЄДРПОУ 35659127, 62002, Харківська область, Богодухівський район, с-ще Краснокутськ, вул. Шевченка, 109/1) сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Наполягав, що в діях контролюючого органу відсутні будь-які ознаки протиправності, оскільки за наслідками перевірки належного позивачу транспортного засобу марки MЕRCEDES, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який використовується у господарській діяльності, було встановлено здійснення регулярних пасажирських перевезень за міжміським маршрутом № 1607 «Краснокутськ-Харків (АС) через Старий Мерчик» без оформлення передбачених статтею 39 Закону № 2344-III документів, а саме чинної копії затвердженого організатором перевезень розкладу руху, передбаченого пунктом 1.3. Наказу МТЗУ № 278 від 07.05.2010, що правомірно слугувало підставою для складення акту № АР 106681 та надалі винесення спірної постанови.

З посиланням на Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278, переконував, що паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.

Беручи до уваги, що у спірних правовідносинах, переможцем конкурсу на спірному маршруті визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , а не позивача, стверджував, що і паспорт його маршруту, складовим якого є розклад руху, є нечинним у розумінні пункту 5.1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278 (далі Порядок № 278), що свідчить про правильність кваліфікації правопорушення.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу марки MЕRCEDES, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Результати рейдової перевірки оформлені актом №АР 106681 від 18.12.2024, яким зафіксовано порушення, а саме здійснення регулярних пасажирських перевезень за міжміським маршрутом № 1607 «Краснокутськ-Харків (через Старий Мерчик)» без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме копії затвердженого організатором перевезень розкладу руху, передбаченою пунктом 1.3. Наказу МТЗУ № 278 від 07.05.2010.

Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті за порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129972 від 11.02.2025, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн..

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 129972 від 11.02.2025, якою на ТОВ «ВІКІНГ- АВТО» накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню. Судом зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 520/34971/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025, серед іншого: визнано договір про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 27.11.2017 №74 поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-IX; визнано договір про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 30.05.2017 №59 поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-IX; визнано договір про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 20.03.2018 №99 поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-IX. Таким чином, оскільки договір про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 30.05.2017 № 59, який укладений між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (як Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» (як Перевізником), вважається поновленим, тобто діючим на час перевірки та застосування штрафу, суд зазначив, що і паспорт маршруту, складовим якого є розклад руху, також є діючим.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі позивачем та судом першої інстанції визначено Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в тому числі державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 16 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Відповідно до п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, до складу Державної служби України з безпеки на транспорті входить, в тому числі Відділ Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті згідно з наказом Укртрансбезпеки від 22.02.2021 № 115.

Відповідно до ч. 3 ст.43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Колегія суддів зазначає, що Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті є територіальним (структурним) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не є окремою юридичної особою, а тому відповідно до ст. 43 КАС України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та може виступати відповідачем по справі.

Натомість, належним відповідачем в даній справі є Державна служба України з безпеки на транспорті, що має статус юридичної особи.

З огляду на зазначене, належним відповідачем по справі, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Державна служба України з безпеки на транспорті, що має статус юридичної особи, проте остання не була визначена ні позивачем, як відповідач по цій справі, ні залучена судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.

Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.

Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови від 11.02.2025 не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зауважує, що задоволення або відмова в задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18.

При цьому, слід звернути увагу позивача на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/10759/25 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО» до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко