Окрема думка від 18 березня 2026 р. у справі №759/6572/15-к — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: № 759/6572/15-к Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-кп/824/59/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 369-2 КК України

ОКРЕМА ДУМКА

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2

у судовому провадженні № 11-кп/824/ /2026 (справа № 759/6572/15-к)

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3

на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 015 14 від 13 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_4 .

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 01.02.2017 ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1.500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25.500,00 грн.

Ухвалено запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді застави в розмірі 10 (десяти) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 12.180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп., після набрання вироком законної сили скасувати і повернути внесену суму як предмет застави заставодавцю - ОСОБА_5 .

У провадженні вирішена доля речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зі змінами просив вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, з обґрунтуванням апеляційних вимог.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду міста Києва від 09.11.2017, на задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 , вирок Святошинського районного суду міста Києва від 01.02.2017 стосовно ОСОБА_4 скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості.

Постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2018 ухвала Апеляційного суду міста Києва від 09.11.2017 стосовно ОСОБА_4 скасована з підстав не дослідження доказів у провадженні, яким надана інша оцінка, ніж надав суд першої інстанції, та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 19.03.2026апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В порядку ст. 404 КПК України, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 01.02.2017 стосовно ОСОБА_4 змінено: на підставі ч. 5 ст. 74 КК України його звільнено від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, а в іншій частині вирок залишено без змін.

Вважаю необхідним, відповідно до положень ч. 3 ст. 375 КПК України, викласти окрему думку з приводу ухваленого судового рішення від 19.03.2026, оскільки, на моє переконання, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягала задоволенню, вирок суду скасуванню, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 369-2 КК України - закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати, за наступним.

За змістом ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах висунутого обвинувачення, що визнано судом доведеним, за апеляційними вимогами сторін у провадженні.

Суд апеляційної інстанції не має права погіршити становище обвинуваченого за апеляційною скаргою сторони захисту та зобов`язаний прийняти рішення на користь такої особи за наявності для того підстав, якщо вони і не були означені в апеляційній скарзі.

Отже, суд апеляційної інстанції у провадженні за результатами перегляду вироку Святошинського районного суду міста Києва від 01.02.2017 стосовно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , щонайменше, не може оцінювати у інший несприятливий спосіб докази у провадженні, ніж їх виклав/оцінив суд першої інстанції, які лягли в основу обвинувального вироку суду стосовно ОСОБА_4 , і зобов`язаний, за наявності для того підстав, прийняти рішення на користь обвинуваченого, що випливає і з положень ст. 62 Конституції України, усталеної практики ЄСПЛ, ст. 17 КПК України та засад кримінального провадження.

Щодо дослідження доказів у провадженні безпосередньо судом апеляційної інстанції, то на виконання вимог ст. 405 КПК України у взаємозв`язку з § 3 глави 28 КПК України, докази досліджуються безпосередньо в судовому засіданні за клопотанням сторін у провадженні.

В судовому засіданні були досліджені докази за клопотанням захисника ОСОБА_3 .

Згідно диспозиції ч. 2 ст. 369-2 КК України в редакції станом на 28.01.2015, відповідальність за вказаним законом настає за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Такий вплив можливий і з використанням особою (суб`єктом правопорушення) влади або службового становища, який є лише одним із способів вчинення цього злочину і полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Даний вимог закону, на моє переконання, суд першої інстанції не дотримався.

Так, вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він, будучи призначеним відповідно до наказу від 01.11.2013 за № 419-К по Комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва (далі - КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва) на посаду лікаря - хірурга категорії спеціаліст хірургічного відділення вказаного підприємства, згідно із посадовою інструкцією уповноважений на проведення амбулаторного прийому по графіку, затвердженого адміністрацією лікувального закладу, забезпечення раннього виявлення, кваліфікованого та своєчасного обстеження та лікування хворих хірургічного профілю, проведення диспансерного спостереження за хворими з хірургічною патологією, забезпечення проведення експертизи тимчасової непрацездатності та своєчасне направлення хворих з хронічними формами захворювань до лікарсько-консультативних та медико-соціальних експертних комісій та інше.

Приблизно 3-5 грудня 2014 року до ОСОБА_4 , як до лікаря-хірурга, звернувся громадянин ОСОБА_6 , який є інвалідом II групи за захворюванням опорно-рухового апарату, для підготовки медичних документів та направлення їх до Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК), що за адресою: м. Київ, вул. Волоська, б. 47, для встановлення довічної II групи інвалідності за захворюванням.

У подальшому, у службовому кабінеті № 306 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Комісара Рикова, б. 2, який займає ОСОБА_4 , відбулась розмова між останнім та ОСОБА_7 , у ході якої ОСОБА_4 , з метою незаконного особистого збагачення, запропонував ОСОБА_7 посприяти у вирішенні питання до встановлення йому МСЕК довічної II групи інвалідності за його захворюванням. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що для вирішення вказаного питання ОСОБА_7 потрібно передати в якості неправомірної вигоди кошти в сумі 50.000,00 грн., які у подальшому будуть передані ним- ОСОБА_4 службовим особам МСЕК.

У денний час 11.12.2014 ОСОБА_7 прийшов на прийом до ОСОБА_4 та, перебуваючи у службовому кабінеті № 306 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва, передав останньому медичні документи щодо наявності у нього захворювання та інвалідності. В той же час ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив у прийнятті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_7 , що він вирішить питання за грошову винагороду щодо встановлення довічної групи інвалідності, і що саме він- ОСОБА_4 може допомогти вирішити це питання зі службовими особами МСЕК за неправомірну вигоду в сумі 50.000,00 грн.

Після цього, 15.12.2014 у денний час ОСОБА_7 прийшов на прийом до ОСОБА_4 та, перебуваючи у службовому кабінеті № 306 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що він домовився з службовими особами МСЕК про встановлення довічної другої групи інвалідності за захворюванням і що він може передати неправомірну вигоду в сумі 50.000,00 грн. частинами, тобто по 25.000,00 грн.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив у прийнятті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю, 16.12.2014, о 18:00 год., зустрівся з ОСОБА_7 в будівлі КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва, де, перебуваючи у невстановленому слідством службовому приміщенні на третьому поверсі, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 25.000,00 грн. за сприяння у вирішенні питання по встановленню МСЕК довічної II групи інвалідності за захворюванням ОСОБА_7 .

У подальшому, 28.01.2015, приблизно об 11:00 год., ОСОБА_4 , виконуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, усвідомлюючи неправомірний характер своїх дій, з метою конспірації своїх злочинних дій, у телефонній розмові з ОСОБА_7 повідомив останньому, що він повинен зайти до кабінету № 411 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва та передати другу частину неправомірної вигоди в сумі 25.000,00 грн. завідуючій рентген-діагностичного відділення КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_8 передала отримані від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 25.000,00 грн. ОСОБА_4 , якими останній розпорядився на власний розсуд та сховав їх у службовому кабінеті. В сукупності ОСОБА_4 отримав неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави у розмірі 50.000,00 грн.

Такі дії ОСОБА_4 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 2 ст. 369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.

Вважаю вказане формулювання обвинувачення, що визнано судом доведеним, непослідовним та таким, що містить суперечності.

Так, у формулюванні обвинувачення щодо зловживання впливом, визнаного судом доведеним, не вказано, яка ж особа у даному проваджені уповноважена на виконання функції держави, а суд не встановив цей зміст за правилами тлумачення та у вироку не виклав, зазначивши лише щодо зловживання впливом на службових осіб МСЕК.

Крім того, вироком не означено становище, яке на думку суду в уяві ОСОБА_7 використав ОСОБА_4 при зловживанні впливом, як-то: фізичної особи або свого іншого становища, перерахувавши лише його обов`язки за посадовою інструкцією лікаря - хірурга КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва (а.п. 202-209 т. 1), не давши оцінку цим обов`язкам з точки зору їх пов`язаності з вчиненням дій як самим ОСОБА_4 по вчиненню правопорушення, так і іншими особами, у тому числі, уповноваженими на виконання функцій держави.

Також, з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не можна зробити однозначного висновку про те, що ОСОБА_4 отримав неправомірну вигоду саме за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави, а не за прийняття пропозиції або обіцянки за такий вплив, що також передбачено об`єктивною стороною за диспозицією ч. 2 ст. 369-2 КК України.

На моє переконання, є суперечності між формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, та кваліфікацією дій ОСОБА_4 щодо отримання ним неправомірної вигоди - або для себе, або для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення.

Що стосується третьої особи, то у формулюванні обвинувачення її дії чи роль взагалі не вказана, як не наведено і обставин того, що ця особа взагалі існувала. Посилання на особу ОСОБА_8 при цьому неконкретизоване щодо її поінформованості або відсутності обізнаності щодо передачі ОСОБА_7 . ОСОБА_4 саме грошових коштів та її роль у вчиненні як ОСОБА_4 , так і нею самою кримінального правопорушення та правові наслідки таких дій для неї.

З приводу доказів, які лягли в основу обвинувального вироку суду стосовно ОСОБА_4 , то, на моє переконання, жодний з них та їх сукупність не доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, з огляду на наступне.

Так, допитаний у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 369-2 КК України, не визнав та показав, що він працює на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.

ОСОБА_7 він- ОСОБА_4 знав приблизно за 2-3 роки до досліджуваних подій, так як останній звертався до нього зі скаргами з приводу хвороби опорно-рухової системи, а він- ОСОБА_4 консультував та лікував його, а також збирав документи на прохання ОСОБА_7 для направлення їх до МСЕК для встановлення останньому групи інвалідності.

Щодо досліджуваних подій, то ОСОБА_7 телефонував йому регулярно протягом двох тижнів до 28.01.2015, але оскільки він- ОСОБА_4 перебував у відпустці, відтак, сказав залишити свої медичні документи лікарю-рентгенологу ОСОБА_8 .

Грошові кошти від ОСОБА_7 він- ОСОБА_4 не отримував та розмов з приводу цього між ними не було.

28.01.2015, у вечірній час, він- ОСОБА_4 був затриманий біля місця своєї роботи працівниками УБОЗ, які привели його до робочого кабінету, де і розпочали обшук.

У присутності двох понятих, під його- ОСОБА_4 робочим столом на підлозі були знайдені грошові кошти, після чого, виявлені гроші було переписано працівниками поліції, а його доставлено до управління поліції.

Як йому- ОСОБА_4 потім стало відомо, приблизно одночасно з обшуком у кабінеті відбувався обшук і за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де також були знайдені грошові кошти в сумі приблизно 3.000 грн., які були підкинуті працівниками поліції, оскільки вдома таких грошових коштів не могло бути.

Про гроші, які знайшли у кабінеті та в квартирі, він нічого не знає. Його кабінет є прохідним, до нього міг зайти будь-хто.

Ці показання ОСОБА_4 не спростовуються доказами у провадженні, які суд виклав у вироку як докази на підтвердження його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

А саме, як на доказ вини ОСОБА_4 суд першої інстанції у вироку послався на показання свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що, будучи завідуючою відділенням КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва, 28.01.2015, приблизно об 11 год. 00 хв., в телефонній розмові з ОСОБА_4 , на його прохання вона за місцем роботи отримала від ОСОБА_7 приблизно о 12 год. 00 хв. - 12 год. 30 хв. пакет, що був запакований клейкою стрічкою.

Після цього вона за телефонним дзвінком від ОСОБА_4 підтвердила останньому про отримання пакету від ОСОБА_7 .

Цей пакет вона не відкривала і в цей же день, приблизно о 14 год. 00 год., вона- ОСОБА_8 передала вказаний пакет ОСОБА_4 у кабінеті, де останній веде прийом пацієнтів КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.

На які обставини обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеними, вказують ці показання свідка ОСОБА_8 - з вироку не випливає, як і обізнаність, дії чи роль ОСОБА_8 саме по передачі грошових коштів від ОСОБА_7 ОСОБА_4 .

У суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_8 повідомила, що у досліджуваний день (28.01.2015) ОСОБА_4 (який працював у іншу зміну та був відсутній на роботі) у телефонній розмові просив її взяти від пацієнта ( ОСОБА_7 ) медичні документи, на що вона погодилася.

Не виключає, що ОСОБА_4 міг їй сказати, що пацієнт має принести рентгенівські знімки.

Пацієнт дійсно в середині її-свідка зміни, що тривала з 09 по 13 годину, приніс документи, які вона- ОСОБА_8 отримала в приміщенні поліклініки та не переглядала.

Документи мали вигляд пакету, в якому, як їй здалося, був ще один пакет.

Пакет був звичайний з ручками, за оформленням нічим перев`язаний не був, а тому вона вважала, що в пакеті дійсно знаходяться рентгенівські знімки.

Коли ОСОБА_4 прийшов на роботу приблизно о 14 годині, вона-свідок віддала йому цей пакет. Пакет при ній ОСОБА_4 не відкривав.

Пацієнта ( ОСОБА_7 ) вона- ОСОБА_8 більше не бачила.

Такі показання свідка ОСОБА_8 доводять лише те, що вона на прохання ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_7 в першій половині дня 28.01.2015 пакет, який передала ОСОБА_4 у цей же день, приблизно о 14 год. 00 хв.

Як пояснила суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 , вона працювала медсестрою КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва, перебувала з ОСОБА_4 в службових відносинах, готувала документи ОСОБА_7 для направлення до МСЕК.

Точного діагнозу ОСОБА_7 вона не знає/не пам`ятає.

29.01.2015, приблизно о 18 год. 50 хв., вона- ОСОБА_9 стала свідком обшуку у кабінеті ОСОБА_4 , який вже пішов з роботи.

Даний кабінет не зачиняється, до кабінету всі мають доступ.

Незабаром до них підійшли люди у цивільному та нічого не пояснивши, сказали щоб вони йшли додому.

ОСОБА_4 та декілька чоловік вона-свідок зустріла приблизно через 5-7 хв. на сходах, коли спускалася.

Вказані показання свідка ОСОБА_9 пояснюють те, що коли ОСОБА_4 вже пішов з роботи, а вони (вона та санітарка) ще перебували на роботі, до відділення та до кабінету ОСОБА_4 , який не був замкнений, увійшли особи у цивільному і сказали, щоб вони йшли з роботи, що вони і зробили, залишивши невідомих осіб одних у відділенні та кабінеті ОСОБА_4 .

Коли ж вони (вона та санітарка) вже спускалися, то побачили на сходах ОСОБА_4 у супроводі декількох осіб, що піднімалися до відділення.

А отже є складним для сприйняття як ці показання свідка ОСОБА_9 можуть вказувати на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_10 - голова Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи (МСЕК) в суді першої інстанції посилався на те, що в січні 2015 року, приблизно о 19 год. 00 хв. - 20 год. 00 хв., працівники поліції проводили обшук на його-свідка робочому місці, що за адресою: м. Київ, вул. Волоська, б. 47.

Під час обшуку за місцем роботи працівники поліції вилучили 2 комп`ютери, 2 журнали, медично-експертну справу, грошові кошти у сумі 100 грн. (50 грн. - із робочого столу, інші 50 грн. - він сам вийняв із кишені). Через тиждень йому повернули вказані грошові кошти.

Також обшук проводився за місцем його- ОСОБА_10 проживання, під час якого (як потім він дізнався від дружини), було вилучено з його-свідка портфеля грошові кошти у сумі 2.000 грн., номіналом по 50 грн. Звідки взялися дані грошові кошти він-свідок не знає. Гроші ОСОБА_4 йому- ОСОБА_10 не передавав.

ОСОБА_4 дійсно часто дзвонив йому- ОСОБА_10 та декілька разів під`їжджав до нього додому для з`ясування консультативних запитань.

У суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 показав про те, що за медичним оглядом особи ОСОБА_7 та його медичної документації, МСЕК, до складу якої входив він-свідок (голова МСЕК), встановила ОСОБА_7 ІІ групу інвалідності по факту захворювання кульшових суглобів, про що ОСОБА_7 видали довідку.

Він-свідок не виключає, що медичні документи ОСОБА_7 до МСЕК передав саме ОСОБА_4 , який за процедурою проведення медико-соціальної експертизи не мав змоги безпосередньо брати в ній участь.

Пацієнт ( ОСОБА_7 ) особисто не був спроможним звернутися до МСЕК та передати туди свої документи, це робиться виключно через місцевий лікувально-профілактичний заклад охорони здоров`я за місцем проживання або лікування хворого.

МСЕК не пов`язана з висновком ЛКК місцевої лікарні і може відмовити у встановленні групи інвалідності.

ОСОБА_4 з ним- ОСОБА_10 стосовно хворого ОСОБА_7 особисто не спілкувався. Прізвище останнього він-свідок дізнався лише у суді.

Він- ОСОБА_10 до досліджуваних подій був знайомий з ОСОБА_4 приблизно 3-4 роки, з яким спілкувався і по телефону, і особисто, як і з іншими лікарями міста Києва, виключно з консультативних питань, які вирішувалися МСЕК і які не стосувалися конкретних осіб окремо взятих пацієнтів щодо надання їм групи інвалідності.

Під час проведення у нього-свідка обшуку за місцем проживання, як йому-свідкові відомо зі слів дружини, були виявлені 2.000 гривень, які йому- ОСОБА_10 не належать.

У формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 , визнаного судом доведеним, передача ОСОБА_4 чи третім особам або ОСОБА_10 чи іншим службовим особам МСЕК, після 16.12.2014 до 28.01.2015 (дата обшуків), першої частини грошових коштів в сумі 25.000 грн. або їх частини, отриманих від ОСОБА_7 , свого викладення у вироку не знайшла, як і присвоєння чи у інший спосіб розпорядження ОСОБА_4 цими грошовими коштами.

Що стосується показань в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_7 , то, згідно вироку суду, свідок за кілька років до досліджуваних подій прийшов до поліклініки по місцю проживання, яка розташована по АДРЕСА_2 (КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва).

Лікар ОСОБА_4 , в якого він-свідок лікувався, за медичними показниками запропонував йому- ОСОБА_7 оформити групу інвалідності, на що він погодився і йому надали ІІ групу інвалідності строком на один рік, а згодом - ще на один рік.

Після цього, на третій рік, через те, що його- ОСОБА_7 стан здоров`я значно погіршився, він знову прийшов до ОСОБА_4 щоб оформити групу інвалідності, але ОСОБА_4 натякнув йому, що такі питання не вирішуються без грошей.

Спочатку ОСОБА_4 казав йому-свідкові, що треба 60.000 грн., а потім - 50.000 грн., на що він- ОСОБА_7 повідомив, що таких грошей він не має.

Він- ОСОБА_7 звернувся із відповідною заявою до поліції (отримав ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 ), де йому були видані грошові кошти у сумі 50.000 грн., які були помічені у присутності свідків та з них були зроблені ксерокопії.

Водночас, він- ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_4 і вони домовилися про зустріч, під час якої оговорили передачу грошових коштів в два етапи (по 25.000 грн.): перший етап - до проходження МСЕК, а другий етап - після проходження комісії.

Приблизно 19.12.2014, у вечірній час, він- ОСОБА_7 прийшов до кабінету, номеру якого не пам`ятає, який знаходиться на третьому поверсі поліклініки, що по АДРЕСА_2 , де перерахував грошові кошти в сумі 25.000 грн. та передав ОСОБА_4 , які останній поклав до шухляди свого робочого столу.

Після проходження комісії МСЕК, він- ОСОБА_7 здзвонився з ОСОБА_4 , який сказав передати другу частину грошей жінці-лікарю ( ОСОБА_8 ), що він- ОСОБА_7 і зробив.

Як послався захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, показання свідка ОСОБА_7 у вироку суду викладено неповно.

ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції безпосередньо допитати не виявилося за можливе, тому досліджувався журнал судового засідання та звукозапис його допиту.

Дійсно з дослідженого в суді апеляційної інстанції звукозапису допиту свідка ОСОБА_7 в суді першої інстанції випливає додатково те, що ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_4 після виписки з лікарні, з терапевтичного відділення, де йому сказали, що з його численними захворюваннями йому повинна бути встановлена ІІ група інвалідності довічно. Він- ОСОБА_7 звернувся саме до ОСОБА_4 за власним вибором, оскільки той його тривалий час лікував по захворюванням суглобів і у нього були документи по хворобам.

У нього- ОСОБА_7 була домовленість з ОСОБА_4 про передачу йому грошових коштів у сумі 50.000 грн. у два етапи по 25.000 грн.

ОСОБА_4 не говорив йому-свідкові чи він буде комусь передавати гроші, сказав - "сам розберусь".

Перші грошові кошти в сумі 25.000 грн., що були помічені та зроблені сканкопії, він-свідок отримав від о/у УБОЗ ОСОБА_11 (ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві) за адресою по вул. Горького (вул. Антоновича, б. 114 в м. Києві) у присутності понятих у той день, коли їх і передав, а це за обставинами, визнаними судом доведеним - є 16.12.2024. Гроші він- ОСОБА_7 передавав не в кабінеті, де ОСОБА_4 веде прийом хворих, а в кабінеті де він переодягається. Гроші ОСОБА_4 поклав у шухляду стола.

Наступні гроші у сумі 25.000 грн. він- ОСОБА_7 отримав у кабінеті УБОЗ у ОСОБА_11 в присутності понятих, коли їх помітили та просканували у день безпосередньо перед проведенням МСЕК - 21.01.2015. Проте, оскільки ОСОБА_4 не міг з ним зустрітися після МСЕК, він- ОСОБА_7 гроші повернув ОСОБА_11 (ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві).

І втретє, гроші він- ОСОБА_7 отримав у день їх передачі (28.01.2015) від ОСОБА_11 у присутності його двох працівників (оперуповноважених) в автомобілі останніх біля поліклініки ОСОБА_4 ("КДЦ" Святошинського району м. Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Комісара Рикова, б. 2). Понятих при цьому не було. Гроші були загорнуті у пакет (загорталися при ньому). Гроші не перераховувалися, не помічалися і не перевірялися на відповідність сканкопіям. Пакет він- ОСОБА_7 передав жінці лікарю ( ОСОБА_8 ) в приміщенні поліклініки, не в кабінеті.

Вважає, що всі грошові кошти були купюрами по 50 грн.

Ці показання свідка ОСОБА_7 частково відповідають даним протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.12.2014, згідно з яким в адміністративному приміщенні УБОЗ ГУМВС України і місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, б. 114, ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві полковником міліції ОСОБА_11 , в присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оглянуто грошові купюри, необхідні для проведення оперативно-розшукових заходів для отримання фактичних даних про одержання службовою особою неправомірної вигоди, а саме купюри номіналом по 50 грн. у кількості 500 шт. на загальну суму 25.000 грн. з певними серіями та номерами, що належать Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, з яких виготовлено на копіювальному апараті 86 арк. аркушів копій, на яких проставлені підписи понятих.

Вказані грошові кошти передані ОСОБА_7 (а.п. 225-228, 229-250 т. 1, а.п. 1-64 т. 2).

Проте, у який спосіб відбулося пакування (поміщення кудись) грошових коштів, з протоколу від 16.12.2014 - не видно.

Згідно з вироком суду передача ОСОБА_7 ОСОБА_4 вказаних грошових коштів відбулася у невстановленому слідством службовому приміщенні на третьому поверсі у будівлі КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Комісара Рикова, б. 2.

Як показав ОСОБА_7 , перед передачею коштів він особисто їх перерахував, тобто пакування, якщо воно і було, зняв сам ОСОБА_7 .

Водночас, окрім показань ОСОБА_7 , допустимих (належних) доказів передачі ним ОСОБА_4 16.12.2014 грошей у сумі 25.000 грн. - у вироку не вказано.

Щодо обставин вручення 21.01.2015 ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 25.000 грн. за участю понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , то на такий протокол посилань у вироку суду не має, хоча він наявний в матеріалах провадження (а.п. 65-70, 71-161 т. 2).

Ці аркуші провадження у вироку включені до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.12.2014, без додаткового зазначення серій і номерів 400 купюр номіналом по 50 грн. та 25 купюр номіналом по 200 грн. (а.п. 60-61 т. 5).

Згідно показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в суді першої інстанції, які, будучи понятими, пояснювали, що саме в їх присутності взимку - рік тому (21.01.2015) спеціаліст помітила грошові кошти у сумі 25.000 грн. зеленою фарбою з спеціального балончика, які просвічувались під ультрафіолетом.

Потім з грошових коштів (купюри 50 грн. та 200 грн.) були зроблені ксерокопії, які надали їм для звірки, звіряли по ксерокопіям не всі купюри.

Гроші скріпили резинкою в пачках, можливо помістили в конверт (пакет), і передали ініціатору звернення ( ОСОБА_7 ).

Більше ніяких дій працівники правоохоронного органу у їх присутності (у інший день) не вчиняли.

Будь-яких даних щодо отримання від ОСОБА_7 21.01.2015 грошових коштів у сумі 25.000 грн. працівником правоохоронного органу чи повторного йому вручення грошових коштів 28.01.2015, як про те показав свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції, - в матеріалах провадження не має і оцінку вказаним показанням свідка суд у вироку не дав на предмет допустимості доказів у провадженні в цій частині.

За даними протоколу обшуку від 28.01.2015, який проведений слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві капітаном міліції ОСОБА_16 на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 15.01.2015, в період часу з 19 год. 17 хв. до 21 год. 44 хв. (у вироку помилково вказано до 01 год. 44 хв. - а.п. 64 т. 5), за участю прокурорів Прокуратури міста Києва ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_19 , о/у УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 , начальника сектору НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_20 , в присутності понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також ОСОБА_4 , із застосуванням відеозйомки на відеокамеру "SONY", DCR-SR88 та світіння за допомогою УФ лампи "DELUX", 201106 ЕХ 5553, а також безпосередньо дослідженим у судовому засіданні відеозаписом даної слідчої дії, обшук проведено в каб. № 306 філії № 3 КНК "Консультативно-діагностичного центру" Святошинського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Комісара Рикова, б. 2, який знаходиться на третьому поверсі та є робочим кабінетом лікаря-хірурга ОСОБА_4 .

Вхід до кабінету здійснюється через дерев`яні двері, які на момент проведення обшуку не зачинені на замок.

В кабінеті напроти робочого місця - столу ОСОБА_4 розташоване робоче місце його секретаря.

Під час обшуку робочого місця ОСОБА_4 в тумбі, яка розташована під столом праворуч, під нижньою шухлядою на підлозі було виявлено грошові кошти, номіналом: 25 купюр по 200 грн. та 400 купюр по 50 грн. на загальну суму 25.000 грн.

Перед перерахуванням грошові кошти було просвічено за допомогою УФ лампи "Delux". На даних грошових коштах видно характерне світіння світло-зеленого кольору, після чого грошові кошти в сумі 25.000 грн. поміщено до чорного поліетиленового пакету (№ 3).

Крім того, під час світіння тумби, а саме її внутрішніх бокових стінок та підлоги, де були знайдені грошові кошти, також виявлено слабо виражені точки з характерним світінням світло-зеленого кольору.

Після чого за допомогою спиртових серветок, упаковку (від виробника) яких було відчинено в присутності понятих та ОСОБА_4 , зроблено змиви з бокових внутрішніх стінок та дверцят тумби, а також підлоги, де будо виявлено грошові кошти, та поміщено до паперових конвертів, які підписано та опечатано.

Крім того, ОСОБА_4 добровільно дістав з дерев`яного ящика, який розташований на столі, медичні документи хворого ОСОБА_7 , які було вилучено (а.п. 107 т. 1 (надпис DVD-диск з відеозаписом проведення слідчих дій, що мали місце 28.01.2014, а фактично 28.01.2015), а.п. 243-245, 246-250 т. 2).

Даний протокол ОСОБА_4 доповнив тим, що тумба, під якою віднайшли гроші, є пересувною, а не стаціонарною.

DVD-диск оглянутий слідчим відповідно до протоколу огляду від 20.04.2015 (а.п. 1 т. 3).

Отже, зі змісту вказаного протоколу випливає, що грошові кошти у сумі 25.000 грн. у кількості 425 купюр лежали на підлозі під тумбочкою робочого стола ОСОБА_4 , у кабінеті, що не був зачинений.

За даними протоколу, у обшуку беруть участь, окрім ОСОБА_4 , щонайменше 8 (вісім) осіб, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_9 .

А крім того, як свідчать дані протоколу обшуку, з кабінету ОСОБА_4 , де проводився обшук, через незачинені двері можна було потрапити до процедурної кімнати, до якої через інші двері, що не зачинені на замок, розташований наступний кабінет, який не оглядався та обшук там не проводився. Тобто, дійсно до кабінету ОСОБА_4 , який на час проведення обшуку не був зачинений, на що вказують і показання свідка ОСОБА_9 , можна було потрапити з інших кабінетів відділення КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.

Даних щодо пакування грошових коштів (первісного до їх виявлення) - у протоколі обшуку від 28.01.2015 не має, зокрема щодо їх скріплення резинкою (паперовою смужкою), як про це зазначено у протоколі огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів від 21.01.2015 (а.п. 69 т. 2) чи за показаннями свідка ОСОБА_7 щодо їх пакування 28.01.2015 в пакет.

За умови одного отримання від працівника правоохоронного органу 25.000 грн. ОСОБА_7 21.01.2015, не має оцінки дослідженням у вироку тому, де і у яких передумовах зберігав їх ОСОБА_7 до передачі (за вироком суду) 28.01.2015 ОСОБА_8 , у якому пакуванні, а вона, у свою чергу, ОСОБА_4 , а той поклав їх на підлогу (сховав під тумбочку), як і показанням свідка ОСОБА_7 про перебування 25.000 грн. у період з 21.01.2015 по 28.01.2015 у працівників правоохоронного органу та повторного отримання ним грошей біля приміщення поліклініки у денний час 28.01.2015.

Не вивчена судом і обставина того, як ОСОБА_4 , який, за вироком суду, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 25.000 грн. у пакеті (пакетах) приблизно о 14 год. 00 хв. 28.01.2015, сховав їх під пересувну тумбочку стола у кабінеті, до якого мали доступ сторонні особи до 19 год. 17 хв., коли розпочався обшук, щонайменше, коли ОСОБА_4 вже пішов з кабінету та відділення поліклініки, а за показаннями свідка ОСОБА_9 , коли і її з санітаркою видалили з кабінету, де залишилися сторонні особи.

Постановою від 27.01.2015, прокурор ОСОБА_23 прийняв рішення про проведення освідування ОСОБА_4 (а.п. 130-131 т. 1), на виконання якої, згідно з протоколом освідування особи від 28.01.2015, слідчим ОСОБА_19 в присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_24 за участю спеціаліста ОСОБА_20 було проведено освідування ОСОБА_4 , на яке останній добровільно погодився.

Освідування розпочато о 18 год. 55 хв. біля каб. № 306 на третьому поверсі будівлі філії № 3 КНП "КДЦ" Святошинського району м. Києва.

Спеціалістом ОСОБА_20 за допомогою лампи ультрафіолетового випромінювання були просвічені долоні рук ОСОБА_4 з внутрішньої та зовнішньою сторони.

На вказівному пальці правої руки з зовнішньої сторони, на нігтьовій пластині великого пальця лівої руки, на внутрішній стороні лівої долоні біля великого пальця - виявлені незначні світіння світло-зеленого кольору, походження яких ОСОБА_4 пояснити не міг.

Після чого спеціалістом ОСОБА_20 за допомогою вологих серветок, які запаковані у заводських установах, зроблено змиви з лівої та правої руки ОСОБА_4 , які поміщено до спеціального пакету (№ 3) (а.п. 132-134, 109 т. 1);

На підставі постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 04.02.2015 (а.п. 163-167 т. 2), за висновком експерта № 93хс від 11.03.2015 та ілюстративних таблиць до нього, на наданих на дослідження грошових коштах в сумі 25.000 грн. виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, яка однакова за своїми фізико-хімічними властивостями із спеціальною хімічною речовиною, наданою в якості зразка порівняння.

На наданих на дослідження серветках, якими було зроблено змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , а також серветці, наданій в якості контрольного зразка, присутності спеціальної хімічної речовини не виявлено, в межах чутливості використаних методів дослідження.

Однак, виявлені сліди спеціальної хімічної речовини, на грошових коштах, поверхні нижньої планки тумбочки та дверцят тумбочки, під якою було виявлено грошові кошти.

Дослідження проводилося в атестованій вимірювальній лабораторії (свідоцтво про атестацію № ПТ-290/14, видане "Укрметртестстандарт" 28.08.2014, чинне до 26.08.2017) за допомогою обладнання - лампи "CAMAG" (254 нм та 366 нм) (а.п. 170-175, 176-182 т. 2).

Отже важко зрозуміти, як на змивах з рук у ОСОБА_4 , який, за позицією обвинувачення, сховав грошові купюри у кількості 425 штук (інформація щодо пакування відсутня) на підлогу під пересувну тумбочку, - не виявлено присутності спеціальної хімічної речовини, коли на грошах, елементах тумбочки, під якою виявили гроші - є сліди спеціальної хімічної речовини.

Що стосується фіксації у протоколі освідування ОСОБА_4 від 28.01.2015 незначного світіння світло-зеленого кольору за допомогою лампи ультрафіолетового випромінювання (назва приладу та її характеристики відсутні), то цю обставину можна віднести до оціночних понять, що нівелюється висновком експерта, зокрема у порівнянні з яскравою люмінесценцією в УФ-променях зеленого кольору зразку на серветці, зображення 1.30 (а.п. 182 т. 2) чи слідів у змивах з нижньої планки та дверцят тумбочки (а.п. 181 т. 2).

Як пояснив суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 , він має певне захворювання шкіри, ураження частин якої на руках могло дати незначний ефект світіння і УФ-променях, що не спростовано прокурором в суді апеляційної інстанції.

Поліетиленові пакети, а в подальшому спецпакети № 2428316 та № 3014788 з грошовими коштами та серветками зі змивами були оглянуті слідчим згідно протоколу з фототаблицями від 11.03.2015 (а.п. 183-185, 186-187 т. 2).

За яким підґрунтям суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку процедуру освідування ОСОБА_4 та наведені експертні висновки - з вироку не випливає.

На підставі даних протоколу огляду речей від 29.01.2015, слідчий СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_16 , в приміщенні службового каб. № 512, за адресою: вул. Горького, б. 114, м. Київ, в період часу з 19 год. 45 хв. по 20 год. 00 хв., провів огляд документів, що були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку 28.01.2015 каб. № 306 КНП "КДЦ" Святошинського р-ну м. Києва, що по вул. Рикова, б. 2 в м. Києві, а саме: медичну картку амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_7 , копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1113 на ім`я ОСОБА_7 , копію довідки до акту огляду МСЕК АВ № 790790 від 13.11.2012, направлення на ЦМСЕК через ЛКК поліклініки на ім`я ОСОБА_7 від 04.02.2014, УЗД-знімки та дуплексне сканування вен нижніх кінцівок ОСОБА_25 (а.п. 257 т. 2, а.п. 4 т. 3).

До матеріалів кримінального провадження № 120 141 000 000 015 14 за заявою ОСОБА_7 долучено копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0423037 та копії індивідуальної програми реабілітації інваліда № 69 від 21.01.2015 (а.п. 120, 121, 122-123 т. 1), що оглянуті слідчим згідно протоколу від 21.01.2015 (а.п. 124 т. 1).

Проте, як ці документи доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - з вироку суду не вбачається.

Як указано у вироку суду, згідно з даними протоколу обшуку від 28.01.2015, на підставі ухвали Голосіївського суду міста Києва від 08.01.2015, в період часу з 14 год. 30 хв. до 20 год. 48 хв., в присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , проведено обшук в каб. № 309 та № 315 буд. 47 по вул. Волоській в м. Києві, під час якого ОСОБА_10 добровільно видав: 2 системних блоки, акти огляду МСЕК № 1607 Б, № 1908-Б, № 103-Б разом з направленнями та консультативними довідками, обхідними листами, виписками з історії хвороби, індивідуальними програмами реабілітації інвалідів та журналами контролю до них (а.п. 201-203, 204-206, 207-210 т. 2).

Про добровільну передачу ОСОБА_10 грошової купюри номіналом 50 грн. під час обшуку 28.01.2015 та виявлення та вилучення іншої грошової купюри - 50 гривень, у вироку не зазначено, їх у подальшому повернули ОСОБА_10 .

За даними протоколу огляду вилучених речей від 29.01.2015, слідчий СУ ГУМВС України в м. Києві в приміщенні службового каб. № 512, за адресою: вул. Горького, б. 114, м. Київ, в період часу з 11 год. 05 хв. по 12 год. 00 хв., провів огляд поліетиленового пакунку, чорного кольору, розміром 30х23, який обклеєний прозорим скетчем, що містить бирку з рукописним текстом "пакет № 3, вилучено за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 47", при розпакуванні якого виявлено: акт огляду МСЕК № 103-Б від 21.01.2015 стосовно ОСОБА_7 , довідку до акта огляду МСЕК серії АВ № 0080453, направлення на МСЕК від 14.01.2015, план медичної та професійної реабілітації, консультативну довідку від 14.01.2015, індивідуальну програму реабілітації № 1541 від 18.12.2013, обхідний лист, фотокопії на 2 арк., виписку № 15058 Київської клінічної лікарні № 6 від 26.11.2014, виписку № 201 з історії хвороби денного терапевтичного стаціонару поліклініки № 2 Святошинського р-ну на ім`я ОСОБА_7 ; акт огляду МСЕК № 1908-Б від 18.12.2013 на ім`я ОСОБА_7 , довідку до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 790790, виписку № 201 з історії хвороби денного терапевтичного стаціонару поліклініки № 2 Святошинського р-ну на ім`я ОСОБА_7 , обхідний лист, план медичної та професійної реабілітації; консультативну довідку від 09.12.2013 № 515920; направлення на МСЕК від 13.12.2013, індивідуальну програму реабілітації інваліда № 1541 Василенка від 18.12.2013 та № 1113 від 12.11.2012; акт МСЕК №1607-Б від 12.11.2012 на ім`я ОСОБА_7 ; направлення на МСЕК від 09.11.2012, консультативну довідку від 26.10.2012 № 02; обхідний лист, виписку № 1593 з історії хвороби денного терапевтичного стаціонару поліклініки № 2 Святошинського р-ну на ім`я ОСОБА_7 . Також оглянуто: журнал "Обліку довідок МСЕК виданих інвалідам", в якому під № 68 від 21.01.2015 міститься запис з прізвищем ОСОБА_7 , серія номер довідки зазначено 0423037, номер акта огляду інваліда у МСЕК - 103 Б та підпис інваліда; журнал "Обліку МСЕК індивідуальних програм реабілітації інвалідів", в якому під № 69 зазначено прізвище ОСОБА_7 , якому згідно записів від 21.01.2015 було складено індивідуальну програму реабілітації, з підписом інваліда; журнал "Аналіз…травм. МСЕК за 2014 рік", в якому під час огляду виявлено прізвище ОСОБА_7 під № 1 із зазначенням дати "21.01", середа; журнал "Контролю виконання індивідуальних програм реабілітації інвалідів", в якому на ст. 15 під № 69 зазначено прізвище ОСОБА_7 , із зазначенням дати 21.01.2015, місцем проживання, діагнозу; журнал "Обліку направлень на МСЕК", в якому на ст. 6 під № 89 зазначено прізвище ОСОБА_7 , вказано дату призначення огляду комісії та виклику на комісію "21.01." (а.п. 211-215 т. 2);

Однак, як вказані докази свідчать про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, - з вироку суду не випливає, а лише вказує на документи про етапи проведення процедури медико-соціальної експертизи щодо встановлення інвалідності ОСОБА_7 .

Як далі указано у вироку, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується даними протоколу огляду вилучених речей з фотознімками до нього від 29.01.2015, на підставі яких слідчим СУ ГУМВС України в приміщенні службового каб. № 512 за адресою: м. Київ, вул. Горького, б. 114, в період часу з 09 год. 20 хв. по 10 год. 00 хв., проведено огляд мобільного телефону "Samsung", який було виявлено та вилучено 28.01.2015 під час затримання та проведення обшуку затриманого ОСОБА_4 .

Під час огляду мобільного телефону "Samsung", ІМЕІ НОМЕР_1 , в корпусі чорного кольору, який був увімкнутим та в якому перебуває сім-карта оператора мобільного зв`язку "МТС Україна" з абонентським номером НОМЕР_2 , встановлено, що з даного номеру телефону та на даний номер телефону неодноразово здійснювалися вихідні та надходили вхідні дзвінки з номеру НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_7 , та який підписаний у телефоні як " ОСОБА_28 " (а.п. 138-140, 141-149 т. 1).

Крім того, згідно даних протоколу огляду від 08.04.2015, на CD-R диску марки "Vіdex" міститься рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору, а саме "GD/KI-П/15/4756", який відтворено за допомогою портативного комп`ютера "ASUS", на якому міститься один документ в форматі Microsoft Excel, що містить назву "GD_15_7433", при відкритті якого на екрані було висвітлено роздруківку вхідних та вихідних телефонних з`єднань, з вказівкою дати та тривалості, а також із зазначенням номерів абонентів, часу дзвінків та тривалості розмов, номерів співрозмовників з прив`язкою до місцевості за період часу з 05.12.2014 по 28.01.2015 включно, за абонентським номером НОМЕР_4 , який перебував у користуванні ОСОБА_4 .

Під час проведення аналізу роздруківки телефонних дзвінків встановлено, що в телефонних переговорах міститься абонентський номер НОМЕР_5 , що належить свідку ОСОБА_7 , телефонний зв`язок з яким зафіксовано неодноразово (а.п. 18-23, 27 т. 4).

За даними ж протоколу огляду від 08.04.2015 CD-R диску марки "Vіdex", міститься рукописний текст, виконаний барвником чорного кольору, а саме "GD/KI-П/15/4753", який відтворено за допомогою портативного комп`ютера "ASUS", на якому міститься один документ в форматі Microsoft Excel, що містить назву "GD_15_7432 501633381", при відкритті якого на екрані було висвітлено роздруківку вхідних та вихідних телефонних з`єднань, з вказівкою дати та тривалості, а також із зазначенням номерів абонентів, часу дзвінків та тривалості розмов, номерів співрозмовників з прив`язкою до місцевості за період часу з 05.12.2014 по 28.01.2015 включно, за абонентським номером НОМЕР_6 , який перебував у користуванні свідка ОСОБА_10 .

Під час проведення аналізу роздруківки телефонних дзвінків встановлено, що в телефонних переговорах міститься абонентський номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 , телефонний зв`язок з яким зафіксовано неодноразово (а.п. 24-26, 28 т. 4).

Дані огляду цих CD-R дисків лише підтверджують показання ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і ОСОБА_4 та ОСОБА_10 між собою, що ніким з вказаних осіб, а також учасниками провадження не оспорюється.

ОСОБА_4 наявність дзвінків з ОСОБА_10 пояснив розв`язанням професійних питань, на що вказував і свідок ОСОБА_10 , а з ОСОБА_7 - як спілкування з пацієнтом протягом останніх 2-3 років, збором документів пацієнта для МСЕК, які з боку ОСОБА_7 активізувалися напередодні проведення обшуку (28.01.2015), що викликало у нього- ОСОБА_4 занепокоєння щодо можливих провокацій.

Обґрунтування позиція суду першої інстанції, що вказане спілкування вказує на протиправні дії ОСОБА_4 , - у вироку відсутня.

Вироком суду першої інстанції, за посиланням на: рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12-рп/2011 у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України; положення ст.ст. 235 та 236 КПК України та визначенням, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.01.2015 старшому слідчому в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_29 було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення документів та речей, в яких містяться відомості щодо хвороби та встановлення групи інвалідності ОСОБА_7 (а.п. 225-226 т. 2), - але з підстав того, що обшук 28.01.2015 провів о/в УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_30 (а.п. 227-229 т. 2), відповідно до положень ст. 86 КПК України, визнано вказані докази недопустимими, і, як наслідок, визнано недопустимими доказами у провадженні: протокол огляду від 30.01.2015 поліетиленового пакету жовтого кольору; протокол огляду від 29.01.2015 CD-RW диску марки "Verbatim"; протокол додаткового огляду від 30.01.2015; протокол огляду документів від 29.01.2015 та фототаблицю до нього, із застосуванням фотографування на мобільний телефон "НТС" грошових коштів в сумі 3.000 грн. купюрами по 50 грн. в кількості 30 купюр (а.п. 230-231, 232, 233, 236-237, 238-240 т. 2).

У той же час, як указано у вироку суду, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 та була присутня при обшуку про те, що 28.01.2015, приблизно о 19 год. 00 хв., до неї зателефонувала медсестра чоловіка ( ОСОБА_9 ) та повідомила, що чоловіка ( ОСОБА_4 ) затримали.

Вийшовши з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вона- ОСОБА_5 побачила п`ять чоловіків: три з яких були працівниками поліції, а двоє - понятими, які пред`явили постанову на обшук їх квартири.

Обшук почали проводити зі спальні. Також запитували чи наявні у квартирі якісь гроші чи документи, на що вона- ОСОБА_5 відповідала, що грошей вдома немає.

Надалі обшук продовжили в кухні, потім у дитячій кімнаті, на 2-х балконах та другій кімнаті, при цьому поняті стояли у коридорі між двома кімнатами.

Вона-свідок під час обшуку кілька разів відлучалась до жіночої кімнати.

Один з працівників міліції почав обшукувати шафу, яка знаходиться у коридорі при вході у квартиру, однак нічого не знайшов. Після цього до даної шафи підійшов інший працівник міліції та дістав з куртки її чоловіка - ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3.000 грн. номіналом по 50 грн.

Самого моменту вилучення грошових коштів з куртки чоловіка вона-свідок особисто не бачила.

Вилучені грошові кошти перерахували, звірили з номерами купюр та склали протокол обшуку, у якому вона- ОСОБА_5 поставила свій підпис.

При ній- ОСОБА_5 переписали не всі номери купюр (що були вилучені).

Звідки взялися грошові кошти (3.000 грн.) вона-свідок відповісти не може, у квартирі такої суми коштів не було.

Чому приведені показання свідка ОСОБА_5 свідчать про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, з вироку суду не видно.

Водночас, показання свідка ОСОБА_5 щодо саме такої послідовності проведення обшуку, під час чого були віднайдені грошові кошти в кінці обшуку, відповідає змісту протоколу обшуку від 28.01.2015, навіть за тим, що він визнаний неналежним доказом у провадженні.

У суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 додала, що обшук за указаних подій проводився у її присутності протягом приблизно 1 години.

Планування квартири не дозволяло бачити з холу дії учасників обшуку у кожній окремо взятій кімнаті, двері яких виходили в хол.

Під час обшуку в квартирі нічого не виявили, але ближче до його завершення один з працівників поліції повідомив, що у куртці, яка знаходилася у коридорі, віднайшли гроші.

Моменту виявлення грошей вона-свідок не бачила.

Стверджує, що не могли цього бачити і поняті, які стояли біля туалету, тобто в іншій частині квартири, ніж тій, де було знайдено курточку з грошима.

Повідомлення про виявлення грошей відбулося у спосіб, що один слідчий зайшов до кімнати, яка обшукувалася, і сказав: "ось гроші", проте інший працівник поліції сказав, що нічого там не бачив.

Дану курточку, яка була в коридорі, через погодні умови чоловік ( ОСОБА_4 ) не носив і грошей там бути не могло, бо вона-свідок через скрутне матеріальне становище шукала гроші в квартирі "де могла", але їх не віднайшла.

Гроші у сумі 3.000 грн. номіналом купюр по 50 грн. були скручені у циліндр.

Їх принесли до працівника поліції, який сидів за столом у кухні та складав документ (протокол).

Серії і номера купюр при ній не всі записали у протокол, пославшись на значний об`єм часу, необхідний для їх переписування через кількість купюр.

У послідуючого на її-свідка питання до чоловіка "звідки гроші?", ОСОБА_4 їй пояснив, що їх походження не знає.

Як показав суду першої інстанції свідок ОСОБА_31 , взимку на початку 2015 року він перебував у м. Бучі, коли до нього підійшли працівники поліції та запропонували бути понятим при обшуку квартири, на що він погодився.

Разом з працівниками поліції він-свідок піднявся до квартири, яка розташована на другому чи третьому поверсі певного будинку.

Під час обшуку, дівчина із внутрішньої кишені куртки темного кольору, в яку була одягнена, дістала грошові кошти номіналом по 50 грн., точної суми не пам`ятає, після чого, було складено протокол, в якому були переписані номери купюр вилучених грошових коштів та в якому він поставив свій підпис.

Показання свідка ОСОБА_32 в частині місця, де перебували грошові кошти з їх подальшим вилученням суд першої інстанції до уваги не взяв, пославшись на те, що вказані події відбувалися майже за рік до допиту свідка в судовому засіданні.

З такими висновками суду я погодитися не можу, бо, на міг погляд, вочевидь неможливо свідкові сплутати внутрішню кишеню куртки "дівчини" з кишенею чоловічого піджака, що перебуває у коридорі (іншої оцінки обставин у вироку не приведено).

Навіть якщо погодитися саме з таким висновком суду, то показання понятого - свідка ОСОБА_32 про те, що він як понятий брав участь у проведенні обшуку - не вказують на нього як на свідка обвинувачення, бо у вироку не проаналізовано які ж саме його показання підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за визнанням протоколу обшуку від 28.01.2015 в квартирі останнього недопустимим доказом у провадженні.

Додатково, на моє переконання, є незрозумілим та непоясненним те, як грошові кошти в сумі 3.000 грн. (60 купюр по 50 грн.) з 25.000 грн., які, за встановленими судом першої інстанції обставинами, передані 16.12.2014 ОСОБА_7 ОСОБА_4 , могли перебувати до їх вилучення з кишені куртки обвинуваченого з шафи в коридорі 28.01.2015 зі співпаданням серій та номерів 54 купюр (а.п. 236-237 т. 2).

Прокурор не забезпечив явку до суду апеляційної інстанції свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_32 , ухвали про їх привід в судове засідання не виконані з різних причин, в тому числі з підстави не проживання за відомими адресами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_33 .

Суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , бо вони не підтвердили та не спростували винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 .

Що стосується показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_37 , які є працівниками правоохоронних органів, то, як розцінив суд першої інстанції, показання кожного з них є результатом професійної діяльності, спрямованої на проведення та документування слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, а тому вони не повинні допитуватися як свідки вчинення кримінального правопорушення і їх показання не можна покласти в основу обвинувального вироку.

Як надалі послався суд у вироку, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке що готується) від 12.12.2014, згідно якого ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковник міліції ОСОБА_11 прийняв від ОСОБА_7 заяву про те, що посадові особи Київської міської травматологічної медико-соціальної експертної комісії через посередника ОСОБА_4 , який займає посаду лікаря-хірурга КНП "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва філія № 3, вимагають неправомірну вигоду у сумі 50.000 грн. за встановлення довічної групи інвалідності (а.п. 116-118 т. 1).

Надав ОСОБА_7 і письмову згоду (без дати) на його залучення до конфіденційної співпраці у виді залучення до негласних слідчих (розшукових) дій (далі-НСРД) у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 015 14:

- залучення до контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням імітаційних засобів з метою викриття ОСОБА_4 ;

- залучення до аудіо-відеоконтролю ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ;

- залучення до зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.п. 119 т. 1).

У Реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься вказівка, що відомості про кримінальне правопорушення за № 120 141 000 000 015 14 внесені 13.12.2014 за ч. 3 ст. 368 КК України (а.п. 23 т. 1).

Самого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 368 КПК України в матеріалах досліджуваного кримінального провадження - не має.

Як слідує зі змісту постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 20.01.2015, що винесена прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_17 , СУ ГУМВС України в м. Києві розслідується кримінальне провадження № 120 141 000 000 015 14 від 13.12.2014 за фактом отримання неправомірної вигоди головою Київської міської травматологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_10 у сумі 25.000 грн. від ОСОБА_7 за встановлення пожиттєвої групи інвалідності, в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.п. 28-29 т. 5).

Тобто, в указаній постанові відсутні посилання на ОСОБА_4 .

Проте, з інших процесуальних документів стосовно ОСОБА_4 за період з 15.12.2014 до 29.01.2015 випливає, що: "досудовим розслідуванням встановлено, що з 05.12.2014 по теперішній час голова Київської міської травматологічної медико-соціальної експертної комісії за попередньою змовою з ОСОБА_4 , що займає посаду лікаря-хірурга комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва філія 3, вимагають неправомірну вигоду в сумі 50.000 грн. від ОСОБА_7 за встановлення пожиттєвої групи інвалідності" за кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України (як приклад: а.п. 20-21, 88-90 т. 5 - постанова та клопотання прокурора ОСОБА_17 від 15.12.2014).

Постанов про перекваліфікацію дій в даному провадженні з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України або про виділення з кримінального провадження в окреме провадження по факту певного кримінального правопорушення, як і про закриття провадження в частині тощо, - в матеріалах провадження відсутні, як не має таких посилань і в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.

У Реєстрі матеріалів досудового розслідування розміщена інформація щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 29.01.2015 о 17 год. 21 хв., без вказівки матеріального закону (а.п. 18, 24 т. 1).

ОСОБА_4 слідчий ОСОБА_16 , за погодженням з прокурором у провадженні ОСОБА_17 , 29.01.2015 дійсно повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, фактично за формулюванням обвинувачення, що визнано судом доведеним, яку ОСОБА_4 отримав у цей же день о 17 год. 21 хв. (а.п. 152-157 т. 1).

Однак, у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 015 14 від 13.12.2014, що сформований слідчим 20.04.2015, міститься фабула про те, що "16.12.2014, а також 28.01.2015 лікар-хірург хірургічного відділення КНП "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва ОСОБА_4 за посередництва ОСОБА_8 одержав неправомірну вигоду для себе від ОСОБА_7 на загальну суму 50 тис. грн. за вплив на прийняття рішення Спеціалізованою травматалогічною МСЕК Київського міського центру медико-соціальної експертизи, а саме встановлення довічної групи інвалідності останньому".

Правова кваліфікація - ч. 2 ст. 369-2КК України.

Особа, якій повідомлено про підозру - ОСОБА_4 (а.п. 110 т. 1).

У той же час, згідно постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді від 28.01.2015 прокурора у провадженні ОСОБА_17 , з зазначенням кваліфікації за ч. 3 ст. 368 КК України, вказано те, що кримінальне провадження № 120 141 000 000 015 14 здійснюється за фактом отримання неправомірної вигоди лікарем хірургом ОСОБА_4 від ОСОБА_7 за встановлення пожиттєвої групи інвалідності у сумі 50.000 грн.

Вказівка на осіб ОСОБА_8 чи МСЕК ( ОСОБА_10 ) - відсутня (а.п. 31-32 т. 5).

Такі ж посилання містяться і в клопотанні прокурора у провадженні ОСОБА_17 від 29.01.2015, з зазначенням кваліфікації за ч. 3 ст. 368 КК України, що кримінальне провадження № 120 141 000 000 015 14 здійснюється за фактом отримання неправомірної вигоди лікарем хірургом ОСОБА_4 від ОСОБА_7 за встановлення пожиттєвої другої групи інвалідності у сумі 50.000 грн. (а.п. 34-36 т. 5).

Водночас, з наведених фабул не можна зробити висновок, що ОСОБА_4 чи ОСОБА_8 є службовими особами у розумінні приміток до ст.ст. 364, 368 КК України щодо можливості кваліфікації дій за останнім матеріальним законом - ч. 3 ст. 368 КК України.

Надалі, слідчий ОСОБА_16 в постанові про визнання документів речовими доказами від 30.01.2025 також посилається на ознаки кримінального правопорушення у досліджуваному кримінальному провадженні, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вказуючи на "вимагання Головою Київської міської травматологічної медико-соціальної експертної комісії за попередньою змовою з ОСОБА_4 , що замає посаду лікаря-хірурга комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва філія 3, неправомірної вигоди в сумі 50.000 грн. від ОСОБА_7 за встановлення пожиттєвої групи інвалідності" (а.п. 234-235 т. 2).

Відтак, на мою думку, не можна зробити однозначного висновку про те, коли саме у досліджуваному кримінальному провадженні застосовано положення ч. 3 ст. 368 КК України, а коли - ч. 2 ст. 369-2 КК України, і щодо якої особи (групи осіб).

З`ясування даної обставини має істотне значення для правильного вирішення провадження, боч. 2 ст. 369-2 КК України не відноситься до тяжких чи особливо тяжких злочинів за правилами ст. 12 КК України, щодо якого могли проводитися НСРД у змісті ст. 246 КПК України, на що звернув увагу в апеляційній скарзі і захисник ОСОБА_3 .

Оцінка ж судом першої інстанції про відкидання тверджень сторони захисту щодо відсутності підстав для проведення НСРД стосовно ОСОБА_4 (оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , відноситься до злочинів середньої тяжкості) з підстав того, що як убачається з матеріалів кримінального провадження першочергово кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 було порушено за ч. 3 ст. 368 КК України і лише в подальшому перекваліфіковано на ч. 2 ст. 369-2 КК України - на моє переконання, носить узагальнюючий характер, який не підтверджений наведеними вище матеріалами кримінального провадження.

Клопотань про дослідження додаткових доказів у провадженні у цій частині, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, від учасників провадження, зокрема прокурора, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Крім того, як на докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд у вироку послався на постанову прокурора у провадженні ОСОБА_17 від 15.12.2014, якою визначено проведення у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 015 14 від 13.12.2014 - контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки щодо особи - ОСОБА_4 , який обіймає посаду лікаря-хірурга філії № 3 КМП "КДЦ" Святошинського району м. Києва за змістом того, що: "досудовим розслідуванням встановлено, що з 05.12.2014 по теперішній час голова Київської міської травматологічної медико-соціальної експертної комісії за попередньою змовою з ОСОБА_4 , що замає посаду лікаря-хірурга комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва філія 3, вимагають неправомірну вигоду в сумі 50.000 грн. від ОСОБА_7 за встановлення пожиттєвої групи інвалідності".

Строк дії постанови встановлено терміном 60 діб.

Проведення контролю за вчиненням злочину доручено співробітникам УБОЗ ГУМВС України в м. Києві з залученням до конфіденційного співробітництва заявника ОСОБА_7 (а.п. 88-90 т. 4).

На підставі постанови ст. прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_17 про контроль за вчиненням злочину від 15.12.2014 стосовно ОСОБА_4 , за клопотаннями цього ж прокурора про дозвіл на проведення НСРД від 15.12.2014 стосовно ОСОБА_4 (а.п. 20-21, 22-23, 24-25 т. 5) надано такий дозвіл ухвали Апеляційного суду міста Києва від 15.12.2014 (а.п. 7-8, 14-15; 9-10, 16-17; а.п. 18-19 т. 5), відповідно.

Вважаю, що прокурором у провадженні ОСОБА_17 допущені суттєві суперечності щодо фабули злочину у кримінальному провадженні, бо згідно постанови про контроль за вчиненням злочину, що винесена прокурором ОСОБА_17 20.01.2015, зазначена наступна фабула у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 015 14 від 13.12.2014 за ч. 3 ст. 368 КК України: за фактом отримання неправомірної вигоди головою Київської міської травматологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_10 в сумі 25.000 грн. від ОСОБА_7 (можливо 16.12.2014, бо інші дати у кримінальному провадженні не досліджувалися) за встановлення пожиттєвої групи інвалідності.

Посилання на особу ОСОБА_4 - відсутні (а.п. 28-29 т. 5).

Суд у вироку як на доказ вини ОСОБА_4 (а.п. 67-68 т. 5) послався, зокрема, на ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20.01.2015 та 30.01.2015, проте в матеріалах провадження відсутня ухвала від 20.01.2015, натомість наявна постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 20.01.2015 у формі імітування його обстановки щодо особи ОСОБА_10 (а.п. 28-29 т. 5), а ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2015 стосується дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 (а.п. 11-13 т. 5).

На мою думку, не можуть вказувати як на доказ вини ОСОБА_4 і посилання у вироку (а.п. 68 т. 5) на: "постанову ст. прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_17 про проведення контролю за вчиненням злочину від 20.01.2015; постанову ст. прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_17 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді від 28.01.2015; клопотанням ст. прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_17 від 29.01.2015 (а.п. 28-29, 31-32, 34-36 т. 5)", - бо з вироку не видно як постанова прокурора у провадженні ОСОБА_17 від 20.01.2015, що стосується проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки щодо особи - ОСОБА_10 (а.п. 28-29 т. 5), постанова прокурора від 28.01.2015 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді у виді візуального спостереження за ОСОБА_8 (а.п. 31-32 т. 5) та відповідне клопотання від 29.01.2015 на отримання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 (а.п. 34-36 т. 5) може свідчити про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас, слід послатися, що в постанові прокурора від 28.01.2015 (а.п. 31-32 т. 5), клопотанні прокурора від 29.01.2015 (а.п. 34-36 т. 5), ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2015 (а.п. 11-13 т. 5) є посилання на те, що:

"Встановлено, що 17.12.2014, на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_4 передано першу частину коштів у сумі 25.000 грн. за сприяння в отриманні ним свідоцтва у Київській міській травматологічній медико-соціальній експертній комісії.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва 17.12.2014 у даному кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_4 .

У ході проведення НСРД 28.01.2015, близько 11 год. 15 хв. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що необхідно до 13 год. передати іншу частину грошових коштів ОСОБА_8 ...."

Між тим, як встановлено органом досудового розслідування у наведених вище документах, перша частина грошових коштів у сумі 25.000 грн. була передана ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_4 - 16.12.2014, а дозволи на проведення НСРД стосовно ОСОБА_4 надані Апеляційним судом міста Києва - 15.12.2014, з чого можна зробити висновок про, щонайменше, суперечності, що містяться в процесуальних документах, яким суд у вироку оцінку не дав, визнавши їх такими, що підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Що стосується доручень прокурора у провадженні ОСОБА_17 від 15.12.2014, 28.01.2015 та 30.01.2015 про організацію проведення НСРД у кримінальному провадженні № 120 141 000 000 015 14 (а.п. 26, 27, 30, 33, 37 т. 5), то вони лише свідчать про процедуру їх проведення.

Як надалі указано у вироку (а.п. 67 т. 5), вина ОСОБА_4 підтверджується "протоколом про результати здійснення оперативно-технічного заходу від 24.02.2015, який проведений ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_11 відповідно до доручення оперативному підрозділу по кримінальному провадженню № 120 141 000 000 015 14 від 13.12.2014 та ухвали Апеляційного суду міста Києва за № 1-9603т/НСД від 15.12.2014 щодо отримання дозволу зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі мобільного оператора ПрАТ "МТС" з каналу зв`язку НОМЕР_4 , якими користується ОСОБА_4 .

Досліджено вхідні та вихідні телефонні дзвінки ОСОБА_4 в період з 25.12.2014 по 28.01.2015.

Відповідно до даних телефонних дзвінків ОСОБА_4 , зокрема, неодноразово розмовляв із ОСОБА_7 (а.п. 41-61, 31 т. 4)".

Однак, обставини спілкування з ОСОБА_7 ніколи не заперечував і сам ОСОБА_4 , а розкриття змісту цього спілкування у вироку відсутнє.

Згідно вироку (а.п. 66, 67 т. 5) винуватість ОСОБА_4 підтверджується даними:

- протоколу огляду від 05.03.2015, слідчий СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_16 в приміщенні службового каб. № 512 за адресою: вул. Антоновича, б. 114 м. Київ, в період часу з 18 год. 30 хв. по 21 год. 40 хв., провів огляд протоколу НСРД, проведених УБОЗ ГУМВС України.

Об`єктом огляду являються, зокрема: протокол про результати виконання контролю за вчиненням злочину від 29.01.2015, проведеного ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 на підставі постанови ст. прокурора Прокуратури міста Києва ОСОБА_17 від 15.12.2014; протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 23.02.2015; протокол про результати здійснення оперативно-технічного заходу від 24.02.2015 (а.п. 2-17 т. 4);

- протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 29.01.2015, який складений ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_11 (а.п. 62-80 т. 4);

- протоколів про результати аудіо-, відео контролю за особою від 23.02.2015, складені ст. о/у в ОВС УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_11 , в ході проведення яких зафіксовано розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 21.01.2015, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 15.12.2014, 16.12.2014, 19.01.2015 (а.п. 81-82, 83-87 т. 4).

Проте, висвітлення змісту цих розмов у вироку відсутні, а тому вони не можуть підтверджувати винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Розкривання змісту цих протоколів (розмов між вказаними особами) та надання їм оцінки судом апеляційної інстанції за апеляційними вимогами захисника - є неприпустимим.

Водночас, як надалі вказано у вироку (а.п. 69 т. 5), у судовому засіданні не вдалося безпосередньо дослідити додатки до протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 23.02.2015, оскільки у суду відсутнє спеціальне програмне забезпечення, а стороною обвинувачення у розумні строки не забезпечено технічну допомогу у дослідженні даних доказів (а.п. 29-30 т. 4).

Чи є самі протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 23.02.2015 (а.п. 81-82, 83-87 т. 4) за відсутності технічної можливості дослідження самих записів допустимими доказами у провадженні - з вироку не випливає, водночас суд у вироку як на доказ вини ОСОБА_4 на вказані протоколи (а.п. 67 т. 5).

Щодо додержання права на захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування, то слід відмітити неузгодженості в процесуальних документах щодо участі захисника ОСОБА_24 у процесуальних діях.

Так, згідно даних протоколу від 28.01.2015, ОСОБА_4 затримано в означений день о 18 год. 45 хв.

Протокол складений у період часу з 23.10 до 23.40 в приміщенні СУ ГУМВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, б. 114, каб. 512, слідчим ОСОБА_29 .

Протокол підписаний, зокрема, захисником ОСОБА_24 (а.п. 135-137 т. 1).

На підставі даних протоколу від 28.01.2015, слідчий ОСОБА_19 , за участю понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_24 , спеціаліста ОСОБА_20 , о 18 год. 55 хв. розпочав освідування ОСОБА_4 біля каб. № 306 по вул. Комісара Рикова, 2 в м. Києві.

Даний протокол підписаний вказаними особами.

Підпис захисника ОСОБА_24 в протоколі відсутній (а.п. 132-134 т. 1).

У Реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься посилання, що освідування проводив слідчий ОСОБА_16 (а.п. 17 т. 1).

Як указують дані протоколу від 28.01.2015, у період часу з 19 год. 17 хв. до 21 год. 44 хв., проводився обшук кабінету № 306 по вул. Рикова, 2 в м. Києві.

Протокол обшуку захисником ОСОБА_38 також не підписаний (а.п. 246-258 т. 2), не має посилання на участь захисника при проведенні обшуку і в Реєстрі матеріалів досудового розслідування (а.п. 20-21 т. 1).

За викладеним, як я вважаю, не можна встановити, на якій стадії до участі у провадженні був залучений захисник ОСОБА_24 і як це узгоджується з дотриманням права на захист ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_4 отримав письмове повідомлення про підозру о 17 год. 21 хв. 29.01.2015 за участю захисника ОСОБА_24 (а.п. 152-157 т. 1), а допит та додатковий допит ОСОБА_4 як підозрюваного проводився 29.01.2015 з 00.01 хв. по 02.05 хв. (нічний час) та з 14.56 хв. 17.19 хв., відповідно (а.п. 18 т. 1), тобто до повідомлення особі про підозру, чому оцінки у вироку не дано (можливо це очевидна описка).

Суд першої інстанції визнав, що інші документи, надані стороною обвинувачення не містять інформації як щодо підтвердження, так і щодо спростування винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення (а.п. 111, 113 т. 1, а.п. 216, 217-218; 221-222 т. 2).

Таким чином вважаю, що наведені у вироку суду першої інстанції докази, фактично без їх аналізу, як кожний окремо взятий, так у їх сукупності, не доводять обвинувачення про передачу ОСОБА_7 ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 25.000 грн. - 16.12.2014 та подальшим їх розпорядженням останнім.

Що стосується доказів про передачу ОСОБА_7 ОСОБА_4 28.01.2015 грошових коштів у сумі 25.000 грн. через ОСОБА_8 , то дане обвинувачення, що визнано судом доведеним, також нічим не підтверджується і обґрунтування цьому у вироку відсутні.

Не можу не відмітити те, що суд першої інстанції у вироку констатував, що спосіб отримання доказів у даному кримінальному провадженні в цілому був справедливим. Хоча і певні докази стороною обвинувачення були отримані з порушенням встановленого законом порядку, але такі порушення не спричинили порушення права, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Дані висновки суду вважаю узагальнюючими, що не можуть вказати які ж порушення встановленого законом порядку не спричинили порушення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

За підсумками, на моє переконання, за результатами апеляційного розгляду провадження, вирок Святошинського районного суду міста Києва від 01.02.2017 стосовно ОСОБА_4 підлягав скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_4 у суді і вичерпанням можливостей їх отримання.

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2