Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №760/13743/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/13743/25

номер провадження 22-ц/824/3852/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року /суддя Кицюк В.С./

за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», третя особа: Васильківський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи: Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ЦМУМЮ (м. Київ), приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис №50435 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 11165,00 грн.

29.09.2025 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» / код ЄДРПОУ 39952398 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. /а.с. 39-41/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі - 15 000,00 грн.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 1 500 грн. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ним до суду першої інстанції було надано повний пакет доказів: договір про надання правової допомоги №73/25 від 08 квітня 2025 року, опис наданих послуг, квитанцію про сплату гонорару на суму 15 000 грн.

Апелянт зазначає, що відповідач ТОВ «ВЕЛЛФІН» не подав відзиву на позовну заяву та не заперечував проти заявленої до стягнення суми витрат, у зв`язку з чим, на його думку, суд не мав права зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи. Посилається на постанови Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та інші, в яких, на думку апелянта, зроблено висновок про те, що зменшення витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка повинна довести неспівмірність таких витрат.

Крім того, апелянт акцентує увагу на тому, що ціни на адвокатські послуги постійно зростають, а його клієнт, як споживач, має право вільно обирати адвоката, у тому числі з вищою вартістю послуг, та наполягає на реальності понесених ним витрат, підтверджених платіжним документом.

Відповідач ТОВ «ВЕЛЛФІН» та інші учасники справи про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, через електронний кабінет та електронну поштову адресу, відзиву на апеляційну скаргу до суду не подали.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи: Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ЦМУМЮ (м. Київ), приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис №50435 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 11165,00 грн.

У матеріалах справи міститься: копія договору про надання правової допомоги №73/25 від 08 квітня 2025 року; копія опису наданих послуг до договору про надання правової допомоги №73/25 від 08 квітня 2025 року; копія квитанції №8974998 від 14 травня 2025 року на суму 15000,00 грн.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 137 ЦПК України про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом; ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн є завищеним та не співмірним зі складністю справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, є малозначною, не вимагала значного обсягу робіт адвоката, у зв`язку з чим суд правильно зменшив суму витрат, що підлягають стягненню, до 1 500 грн.

Доводи апеляційної скарги, про безпідставне зменшення розміру витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню, без таких заперечень зі сторони відповідача, відхиляються з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено критерії співмірності таких витрат, зокрема складність справи, обсяг виконаних робіт, час, витрачений адвокатом, та значення справи для сторони.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пункті 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначені аналогічні критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме «чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес», які по суті є оцінкою співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені і в частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такими критеріями є пов`язаність цих витрат з розглядом справи; поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд зобов`язаний перевіряти співмірність витрат на правничу допомогу незалежно від позиції іншої сторони. Принцип диспозитивності не позбавляє суд обов`язку забезпечувати справедливий розподіл судових витрат. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував малозначність спору - ціна позову 11 165 грн, спрощений порядок розгляду та обсяг фактично виконаних адвокатом робіт. Отже, заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, що перевищує суму позову є явно неспівмірною, а тому, обґрунтовано зменшена судом першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: