Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №361/8280/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 361/8280/24 Головуючий у суді першої інстанції - Писанець Н.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4806/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником Ніколюк Оленою Леонідівною , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Писанець Н.В., у місті Бровари, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, відповідно до якого просила суд: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований 08 грудня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1102; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь, аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - по 10 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Також просить суд розподілити понесені судові витрати, стягнувши їх на її користь з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем ОСОБА_1 зазначено, що з відповідачем ОСОБА_3 вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 грудня 2007 року, від якого мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Усі троє дітей зареєстровані та фактично проживають разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується долученими до позовної заяви витягами з реєстру територіальної громади.

Стосунки з відповідачем ОСОБА_3 були фактично припинені у березні 2024 року, коли він пішов з родини, почав мешкати окремо та припинив спілкування з дітьми та їх фінансове утримання.

Вказує, що відповідач є ФОП, має значний дохід - понад 100 000,00 грн на місяць, тому аліменти в розмірі 30 000, 00 грн на місяць не поставлять його у скрутне матеріальне становище.

Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на матеріальне забезпечення дітей, але свідомо та протиправно не виконує належним чином та в повному обсязі батьківського обов`язку по утриманню трьох дітей.

У жовтні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, у якому просив суд: розірвати шлюб, зареєстрований 08 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_1 , визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , разом із батьком - ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його користь на утримання сина ОСОБА_4 , також просить суд зобов`язати ОСОБА_1 відкрити банківський рахунок на ім`я дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5 для отримання аліментів від нього на їх користь.

В обґрунтування вимог, ОСОБА_3 зазначено, що дійсно, вони з ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, за період якого у них народились троє дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та двох дочок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постійним місцем проживання дітей та відповідачки за зустрічним позовом є, за його згодою, належна йому на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 . Також ним зазначено про завищений розмір аліментів, які просить з нього стягнути ОСОБА_1 , вважає за можливий та реальний їх розмір 6 500,00 грн на місяць на кожну дитину, оскільки він отримує значно менший дохід, ніж зазначений у позовній заяві ОСОБА_1 .

Вказує, що старший син ОСОБА_6 має бажання проживати разом із ним та просить врахувати цю обставину при ухваленні рішення суду по суті спору.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року позов в частині вимог за первісним позовом та в частині вимог за зустрічним позовом про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 08 грудня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 1102.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в розмірі по 6 500, 00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 6 500, 00 грн щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 .

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 69 816, 80 грн та накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_3 у межах суми судових витрат пов`язаних з розглядом справи, присудженої до стягнення.

Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року ухвалено додаткове рішення у даній справі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору 1211,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - Ніколюк О.О. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить: апеляційну скаргу задовольнити та змінити оскаржуване рішення та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовільнити повністю; змінити мотивувальну частину рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року в частині підстав відмови у задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 з підстав того, що позов є завідомо безпідставним, оскільки відсутній спір щодо місця проживання дитини ОСОБА_10 , відсутні підстави позову та позов має очевидно штучний характер; скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у сумі 15000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема неповне викладення змісту рішення, відсутність належної оцінки доказів, мотивів прийнятого рішення та неврахування окремих доводів і доказів сторони позивача.

Вказує, що із матеріалів справи вбачається, що позивачка обґрунтовувала первісний позов тим, що з березня 2024 року відповідач проживає окремо та належного матеріального утримання дітей не здійснює. Натомість надані відповідачем платіжні інструкції підтверджують лише оплату комунальних послуг, одноразовий благодійний внесок та періодичне перерахування дітям незначних сум коштів як кишенькових витрат, що саме по собі не свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо утримання трьох дітей.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів регулярного надання відповідачем коштів на утримання дітей їх матері, з якою діти фактично проживають.

Зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач з березня 2024 року окремо проживає від сім`ї, є працездатною особою, здійснює підприємницьку діяльність та має стабільний дохід. З наданих банківських виписок і податкових декларацій вбачається наявність у відповідача значних доходів та витрат, зокрема руху коштів на суму понад 2 000 000 грн, а середній щомісячний дохід становить близько 70 000 грн.

За таких обставин заявлений позивачкою розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 10 000 грн на кожну дитину щомісячно є співмірним матеріальному становищу відповідача та спрямований на забезпечення належного рівня утримання і гармонійного розвитку дітей відповідно до їх найкращих інтересів.

Крім того, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем рішення суду в частині негайного виконання щодо стягнення аліментів за один місяць.

Вважає, що аліменти в розмірі 30 000, 00 грн не поставлять відповідача у скрутне матеріальне становище. На своєму утриманні ОСОБА_3 не має інших осіб.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо стягнення з позивачки аліментів на утримання дитини ОСОБА_10 у рівних частках із відповідачем, не надавши належної оцінки її матеріальному становищу та доказам щодо відсутності стабільного доходу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка утримує трьох неповнолітніх дітей, не має постійного заробітку та є малозабезпеченою особою, однак зазначені обставини судом першої інстанції належним чином не досліджені.

Крім того, на момент звернення до суду ОСОБА_4 проживав разом із матір`ю, а його переміщення до батька відбулося вже після подання первісного позову.

Оскаржуване рішення в цій частині не містить достатнього мотивування та ґрунтується на припущеннях, що не відповідає вимогам законності й обґрунтованості судового рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання дитини, послався виключно на досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку, не надавши належної правової оцінки наявності чи відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини, не навівши мотивів щодо наявності або відсутності спору між батьками про визначення місця проживання дитини, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення чи обмеження цивільних прав відповідача, що виключає наявність підстав для звернення із зустрічним позовом. За таких обставин звернення з відповідними вимогами є безпідставним, а сам позов - таким, що не ґрунтується на реальному спорі про право.

Вважає, що зустрічний позов було подано з метою уникнення мобілізації.

Посилання на штучне об`єднання позовних вимог також не впливає на законність розгляду справи, однак не доведено, що такі дії об`єктивно унеможливили або істотно порушили права та інтереси неповнолітніх дітей чи вплинули на правильність вирішення спору по суті.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - Ніколюк О.Л. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить змінити додаткове рішення в частині незадоволених вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та задовольнити заяву останньої в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про завищеність витрат на правову допомогу є передчасним та недостатньо мотивованим, оскільки суд не дослідив критерії їх реальності, необхідності та розумності.

Матеріали справи свідчать, що заявлені витрати є фактичними, підтвердженими та пов`язаними з розглядом справи, а їх розмір є обґрунтованим.

12 березня 2026 року представником ОСОБА_3 - Майданік В.Ю. було двічі подано відзив засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд», які є тотожними між собою, тому їх слід вважати одним відзивом, поданим представником ОСОБА_3 - Майданіком В.Ю. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ніколюк О.Л. на додаткове рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , поданій представником Ніколюк О.Л. на додаткове рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року вказує, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки визначений судом розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом на підготовку і розгляд справи, а також відповідає критеріям розумності та необхідності, передбаченим процесуальним законом.

При апеляційному розгляді справи позивачка у справі ОСОБА_1 та представник апелянта ОСОБА_1 , адвокат Ніколюк О.Л., підтримали, доводи викладені в апеляційних скаргах на рішення та додаткове рішення суду, та просили їх задовольнити, рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційних скаргах.

Відповідач у справі ОСОБА_3 та його представник адвокат Майданік В.Ю. заперечили щодо доводів, викладених в апеляційних скаргах на рішення та додаткове рішення суду, та просили залишити їх без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважали рішення та додаткове суду ухвалені з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просили залишити їх без змін.

Представник служби у справах дітей Броварської міської ради як органу опіки та піклування Борисевич С.В. підтримала доводи, викладені в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та просила їх задовольнити, оскільки саме таке рішення буде відповідати найкращим інтересам дітей, які фактично проживають та перебувають на утриманні матері.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача Ніколюк О.Л. , відповідача у справі ОСОБА_3 , представника відповідача у справі Майданік В.Ю. , представника органу опіки та піклування Борисевич С.В., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 грудня 2007 року. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 04 березня 2025 року.

Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади, зареєстрована адреса проживання позивача ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 .

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_3 на утримання двох дочок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивачки ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що письмові докази, що надані позивачем щодо матеріального стану відповідача ОСОБА_3 є належними та допустимими, та такими, що підтверджують його спроможність сплачувати аліменти на утримання доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у розмірі, визнаному відповідачем - 6500,00 грн щомісячно, що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , та відмовляючи у їх задоволенні, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що у судовому засіданні не було підтверджено факту його проживання разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Хоч із витягу з реєстру територіальної громади №2024/007266225 від 21 червня 2024 року вбачається, що зареєстрована адреса проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_1 , разом із тим, суд вважав, що сторонами у справі визнаний факт не проживання ОСОБА_4 за вищевказаною адресою з листопада 2024 року.

Згідно наданих суду пояснень самого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_12 - неповнолітній ОСОБА_4 , на момент розгляду справи, мешкає за різними адресами без постійного місця проживання: разом із бабусею ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; також разом із тіткою - сестрою батька - ОСОБА_12 та її донькою, ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 ; а також у батька у АДРЕСА_5 , коли буває у м.Києві.

Вказані обставини також підтверджені наданим письмовим доказом, долученим до матеріалів справи - актом №642 від 18 листопада 2024 року обстеження умов проживання ОСОБА_4 за місцем проживання його бабусі ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 - у зв`язку із чим, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_4 з ОСОБА_3 ..

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» , статті 179, 180 СК України, обґрунтовуючи свій висновок тим, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, а також на те , що неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання дійшов висновку про стягнення на користь особисто ОСОБА_4 аліменти на його утримання, з обох батьків, в рівних частках, у загальному розмірі 6500,00 грн щомісячно.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення та додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51 Конституції України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 грудня 2007 року. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 04 березня 2025 року.

Сторони у вказаній справі ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади, зареєстрована адреса проживання позивача ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 .

Також із матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з березня 2024 року припинили вести спільне господарство та підтримувати шлюбні відносини і відповідач у справі ОСОБА_3 змінив своє місце проживання переїхавши до будинку АДРЕСА_3 , а позивачка ОСОБА_1 та троє неповнолітніх дітей залишилися проживати в АДРЕСА_1 .

З моменту припинення спільного проживання подружжя утриманням дітей фактично займається позивачка у справі ОСОБА_1 .

При цьому, із матеріалів справи та рішення суду першої інстанції вбачається, що неповнолітній діти позивачки та відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично зареєстровані та мали постійним місцем проживання саме квартиру АДРЕСА_2 .

Однак після виникнення між позивачкою та відповідачем спору щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів з серпня 2024 року син сторін ОСОБА_4 тимчасово змінив своє місце проживання і на період розгляду справи судом першої інстанції тимчасово проживав за різними адресами без постійного місця проживання: разом із бабусею ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 ; також разом із тіткою - сестрою батька - ОСОБА_12 та її донькою, ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 ; а також у батька у АДРЕСА_5 , коли буває у м.Києві.

Однак після завершення розгляду вказаної справи судом першої інстанції та ухвалення у справі оскаржуваного рішення, син сторін ОСОБА_4 повернувся проживати до квартиру АДРЕСА_2 , тобто до квартири, де проживає позивачка у справі ОСОБА_1 та фактично продовжує перебувати на її утриманні.

Даний факт при апеляційному перегляді справи підтвердили сторони у справі та сам допитаний у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 .

Також вказаний факт підтверджений і актами обстеження умов проживання неповнолітніх дітей складених 09 квітня 2026 року, депутатом Броварської міської ради Київської області Зінченко М.А. та Акт №269 від 25 травня 2026 року, посадовими особами відділу опіки, піклування та сімейних форм виховання Служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області.

Тому колегія суддів, даючи оцінку доводам апеляційної скарги, поданої представником позивачки у справі ОСОБА_1 , адвокатом Ніколюк О.Л. вважає їх обґрунтованими, а факт перебування неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 саме на утриманні позивачки ОСОБА_1 доведеним.

Сам факт тимчасового на період розгляду справи судом першої інстанції проживання ОСОБА_10 за іншими адресами, ніж адреса його реєстрації та проживання позивачки ОСОБА_1 - квартира АДРЕСА_2 розцінюється апеляційним судом як спроба відповідача отримати на свою користь вигідне рішення щодо стягнення з нього аліментів, що не сприяє захисту інтересів дитини ОСОБА_4 .

Більш того, суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір в частині стягнення аліментів на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_10 та відмовивши у їх задоволення дійшов висновку про необхідність стягнення цих аліментів саме на користь дитини з обох батьків. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що згідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом із тим, дана справа не містить самостійного звернення - позову ОСОБА_4 до батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на його утримання, тому суд вийшов за межі предмету спору у вказаній справі.

З цих підстав рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів дослідивши матеріали справи знаходить доведеними обставини того, що саме із матір`ю ОСОБА_1 проживають неповнолітні діти сторін : ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і саме на її утриманні вони перебувають, тому доводи позивача про необхідність стягнення аліментів на її користь на утримання дітей із відповідача у справі ОСОБА_3 є законними та обґрунтованими.

Даючи оцінку доводам позивачки щодо розміру аліментів, які підлягають стягнення в судовому порядку із ОСОБА_3 на користь позивачки суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Із матеріалів вказаної справи вбачається, що відповідач у справі, заперечуючи проти позову поданого ОСОБА_1 подав до суду докази щодо здійснення оплати на утримання дітей. Разом із тим, надані платіжні інструкції (а.с. 57-65, т. 1) підтверджують лише оплату комунальних послуг, тобто ці докази - ніяким чином не підтверджують виконання відповідачем ОСОБА_3 батьківського обов`язку по належному матеріальному утриманню трьох дітей.

Платіжна інструкція (а.с. 66, т.1) підтверджує, що відповідач ОСОБА_3 лише один раз в 2024 році вніс добровільний благодійний внесок Київському професійному коледжу, тобто цей доказ - ніяким чином не підтверджує виконання батьківського обов`язку по матеріальному утриманню трьох дітей.

Надані відповідачем платіжні інструкції (а.с. 67-135, т.1) підтверджують, що відповідачем ОСОБА_3 періодично, один раз на місяць перераховувались дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_7 кишенькові кошти (у сумах 50, 100, 150 грн), тобто ці докази - ніяким чином не підтверджують виконання батьківського обов`язку по матеріальному утриманню трьох дітей.

При цьому, доказів перерахування коштів позивачці на утримання дітей не надано жодного доказу, що ним з березня 2024 року перераховувались на рахунок матері - позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей.

Даний факт повністю підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 щодо свідомого та протиправного невиконання відповідачем ОСОБА_3 батьківського обов`язку по утриманню трьох дітей.

Перевіряючи доводи позивачки ОСОБА_1 , що відповідач ОСОБА_3 з березня 2024 року (з часу, коли пішов з родини) мав можливість утримувати і матеріально забезпечувати дітей, але свідомо та протиправно не виконує належним чином батьківського обов`язку по утриманню трьох дітей колегія суддів із врахуванням наданих позивачкою письмових доказів вважає, що відповідач спроможний щомісячно сплачувати позивачці аліменти в твердій грошовій сумі.

Так, із наданих позивачкою доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_3 веде забезпечений спосіб життя, витрачає значні кошти на власні потреби, що підтверджується - виписками з його банківських рахунків та офіційним Листом №20.1.0.077-241128/46499-БТ від 06 грудня 2024 року від АТ КБ «ПриватБанк», де Броварському міськрайонному суду надано інформація про наявність шести банківських рахунків ОСОБА_3 (а.с. 184, т. 1).

Так, згідно фінансових виписок АТ КБ «ПриватБанк» з банківських рахунків відповідач ОСОБА_3 за період з 01 січня 2021 року по 28 жовтня 2024 року (а.с. 185-261, т.1) є доведеними факти, а саме його витрат понад 2 000 000 (два мільйони) гривень.

Також, відповідач ОСОБА_3 є фізичної особою - підприємцем, тобто, працездатною та здоровою особою та згідно обчислення його суми доходів, згідно декларацій ФОП та фінансових виписок АТ КБ «ПриватБанк» з банківських рахунків ФОП відповідач ОСОБА_3 за період з 01 січня 2021 року по 28 жовтня 2024 року (а.с. 262-271 том 1 та а.с. 262-271 том 2 ), доводиться середній дохід в місяць від 70 000 грн.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи деклараціями, поданими відповідачем ОСОБА_3 як фізичною особою підприємцем за 2020-224 роки: за 2020 рік дохід становив - 320 000 грн, 2021 рік - 349 700 грн, за 2022 рік - 352 400 грн, 2023 рік - 187 262,56 грн, 2024 рік - 298 460,31 грн, ( а.с. 52 т.1, а.с. 66,68,71, 75,79 т.2).

Колегія суддів також враховує, що згідно із ст. 180 СК України обов`язок утримувати дітей покладається на обох батьків, тобто позивачка зі своєї сторони також повинна утримувати неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рівні із батьком, тому колегія суддів вважає, що достатнім та необхідним розміром аліментів на утримання дітей з урахуванням доходів відповідача буде розмір на рівні 8000 (вісім тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття кожною із дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, поданого ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей : ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в розмірі по 8000 грн 00 коп. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, поданої представником Ніколюк Оленою Леонідівною в інтересах позивачки ОСОБА_1 на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року виходить із наступних норм процесуального законодавства та обставин даної справи.

Так, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша 270 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.

Так, суд першої інстанції, розглянувши подану 27 жовтня 2025 року заяву представник позивачки ОСОБА_1 , адвоката Ніколюк О.Л. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу послався нате, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано витяг з договору №73/08/2024-25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Ніколюк О.Л. та ОСОБА_1 , актами виконаних робіт та наданих послуг від 21 серпня 2024 року, від 16 грудня 2024 року, від 20 січня 2025 року, від 24 лютого 2025 року, від 04 березня 2025 року, від 11 березня 2025 року, від 26 травня 2025 року, від 05 червня 2025 року, від 16 жовтня 2025 року та квитанції про відповідну оплату послуг на суму 68 000,00 грн.

Разом із тим, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, а також, враховуючи частковість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та вважає необхідним зменшити його до 10 000,00 грн, що буде цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову. Також підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі - 1211,20 грн.

Однак колегія суддів не повністю погоджується із вказаними висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між позивачкою у справі та адвокатом Ніколюк О.Л. з метою надання їй правничої допомоги адвоката був укладений Договором №73/08/2024-25 від 12 серпня 2024 року «Про надання професійної правничої/правової допомоги» (а.с. 39 том 1).

У вказаному договорів сторонами узгоджено вартість надання вказаних послуг на рівні 5000 грн за годину фактично витраченого часу адвокатом ( п. 4.19 Договору).

За результатами розгляду вказаної справи було проведено 15 судових засідань та судові витрати пов`язаних з розглядом справи (витрати на правничу допомогу адвоката за Актами та квитанціями) між сторонами були оформлені відповідно актами приймання виконаних робіт: (а.с. 84-85 том 3) - 10000,00 грн, за Актом №04/2 п/п правничих/правових послуг від 21.08.2024р.; (а.с. 86-87 том 3) - 10000,00 грн, за Актом №07 п/п правничих/правових послуг від 16.12.2024р.; (а.с. 88-89 том 3) - 8000,00 грн, за Актом №03/2025 п/п правничих/правових послуг від 20.01.2025р.; (а.с. 90-91 том 3) - 5000,00 грн, за Актом №05/2025 п/п правничих/правових послуг від 24.02.2025р.; (а.с. 92-93 том 3) - 5000,00 грн, за Актом №09/2025 п/п правничих/правових послуг від 04.03.2025р.; (а.с. 94-95 том 3) - 10000,00 грн, за Актом №12/2025 п/п правничих/правових послуг від 11.03.2025р.; (а.с. 96-97 том 3) - 5000,00 грн, за Актом №21/2025 п/п правничих/правових послуг від 26.05.2025р.; (а.с. 98-99 том 3) - 5000,00 грн, за Актом №22/2025 п/п правничих/правових послуг від 05.06.2025р.; (а.с. 121-122 том 3) - 5000, 00 грн, за Актом №31/2025 п/п правничих/правових послуг від 03.09.2025р.; (а.с. 136-137 том 3) - 5000, 00 грн, за Актом №33/2025 п/п правничих/правових послуг від 16.10.2025р. Всього (за п.п.1,2,3) = 69 816,80 грн.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених судових витрат (на виконання вимог ч.3 ст.137 ЦПК України) міститься у вищезазначених Актах приймання-передачі правничих/правових послуг.

Так, представник відповідача у справі ОСОБА_3 , адвокат Майданік В.Ю., подаючи 18 листопада 2025 року заперечення щодо ухвалення додаткового рішення у суді першої інстанції не навів суду відповідних мотивів не відповідності наданих позивачу послуг правничої допомоги та не спростував їх .

Тому колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 80%), що становитиме - 55 853,44 грн (69816,80 х 80%), оскільки нею було повністю доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - є обґрунтованим, оскільки кількість судових засідань у справі були фактичними та неминучими та призначались судом.

Отже, заявлені судові витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір 80% від задоволеної частини позову - є обґрунтованим, що відповідає критеріям, який застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на прикладі справи «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) де зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 року).

Колегія суддів враховує і те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, провадження № 61-10724св23, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, провадження № 61-15443св23, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22, провадження № 61 -16351 св23.

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Отже, виходячи з наведеного, є висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, який не врахував вказані вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, є необґрунтованим.

Крім того колегія суддів вважає, що частковому задоволенню підлягає заява апелянта ОСОБА_1 в частині компенсації їй витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на рівні задоволених позовних вимог 12000 грн, що становитиме 80% (15000 х 80%) від суми заявленого розмірі вказаних витрат.

Щодо витрат в частині судового збору, то колегія суддів враховує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору при подачі позову та апеляційної скарги тому вказані витрати віднесені за рахунок держави.

Керуючись ст. 180, 182 СК України, ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ніколюк Оленою Леонідівною , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, та в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 в розмірі 6500 грн. 00 коп. щомісячно, на користь останнього починаючи з 21.08.2024 року та до досягнення дитиною повноліття, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарежєстр. АДРЕСА_6 , прож. АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , прож. АДРЕСА_6 НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , в розмірі по 8000 грн. 00 коп. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 серпня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Ніколюк Оленою Леонідівною на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року в частині стягнення судових витрат по оплаті правничої допомоги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції розмірі 55 853,44 грн. та 12000 грн на стадії апеляційного розгляду справи, а всього 67 853,44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 червня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв