Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №563/608/26 — Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/608/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю: представника позивача, адвоката Туровича М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом вказуючи, що 24.03.2008 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 . Від спільного життя мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що сімейне життя з відповідачкою не склалось, тому 04.05.2022 року шлюб було розірвано. Відповідно до судового наказу від 13.04.2022 року, з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дітей. Після розлучення він змінив своє місце проживання та переїхав в м.Біла Церква Київської області. При цьому зв`язку з дітьми не втрачав та систематично брав активну участь у їхньому житті та вихованні, забирав дітей на святкові дні, організовував спільний відпочинок під час літніх канікул. Водночас, впродовж останніх років поведінка відповідачки істотно змінилась, вона почала зловживати алкоголем, неодноразово покидала місце проживання та дітей на декілька діб. У 2026 році подібні випадки стали регулярними, як наслідок, суттєво погіршились стосунки з дітьми, постійно виникали конфлікти та сварки, які призводили до викликів поліції та служби у справах дітей. За словами відповідачки, вона втомилась від виконання батьківських обов`язків, не бажає займатися вихованням дітей та наполягає на передачі дітей на постійне проживання до нього. Стверджує, що діти фактично постійно проживають разом з ним та перебувають на його повному матеріальному утриманні. Натомість відповідачка фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. З огляду на вказані обставини, звертається до суду та просить припинення примусове стягнення з нього аліментів та вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дітей з відповідачки на його користь, у розмірі 1/2 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник, адвокат Турович М.І. в судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві. Наголошував, що відповідачка фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, під впливом алкоголю, покидала на декілька днів своє місце проживання та дітей, одна з яких є інвалідом. Відповідно, починаючи з 30 березня 2026 року діти почали проживати разом з батьками позивача, а згодом, після закінчення навчального року, діти переїхали на проживання до його довірителя, який повністю взяв на себе всі обов`язки по вихованню та утриманню дітей. Також зазначив, що за домовленістю з відповідачкою, позивач припинив сплачувати аліменти з квітня 2026 року.

Відповідачка в судові засідання жодного разу не з`явилась, до суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнала в повному обсязі. Щодо стягнення з неї аліментів не заперечила, оскільки діти, дійсно, проживають з позивачем та перебувають на його утриманні.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_1 від 20.02.2012 року серії НОМЕР_2 від 12.11.2013 року та серії НОМЕР_3 від 20.04.2016 року, відповідно.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області у справі № 563/283/22 від 04 травня 2022 року (дата набрання законної сили: 04.06.2022 року), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Також, 13 квітня 2022 року Корецьким районним судом Рівненської області у справі № 563/375/22 було винесено Судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно починаючи з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення ними повноліття. Стягнення аліментів визначено проводити щомісячно, починаючи з 08 квітня 2022 року, і до повноліття дітей.

09 березня 2026 року комісією в складі начальника та головного спеціаліста Служби у справах дітей, діловода Новокорецького старостинського округу було проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 (до складу якого входять: ОСОБА_2 та їхні троє неповнолітніх дітей), що проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що матеріально-побутові умови проживання добрі (будинок має 3 жилі кімнати, достатньо омебльований), діти забезпечені необхідними речами. На момент відвідування сім`ї матір була відсутня. Найменша дитина, ОСОБА_5 потребує особливого догляду. За словами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мама пішла 8 березня не пояснивши куди і на скільки. На час відсутності ОСОБА_9 , за дітьми наглядав тато ОСОБА_10 , який фактично проживає окремо, в м. Біла Церква.

Згідно з Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, що були надані 30.03.2026 року старостою Новокорецького старостинського округу, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та троє спільних неповнолітніх дітей, які знаходяться на утриманні саме позивача (відповідно до Довідки № 16-01-15/184 від 30.03.2026 року, виданої Новокорецьким старостинським округом Корецької міської ради).

Водночас, ОСОБА_2 , за час проживання на території с. Новий Корець Рівненського району Рівненської області, зарекомендувала себе посередньо. Останнім часом почастішали випадки недогляду за дітьми та неприйняття участі у їх вихованні. Вказані відомості відображені в Характеристиці, що була виготовлена 30 березня 2026 року Новокорецьким старостинським округом Корецької міської ради.

З Постанови Корецького районного суду Рівненської області від 01.05.2026 року у справі № 563/616/26, вбачається, що 28 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме, залишила без нагляду своїх трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чотирнадцяти, тринадцяти та десяти років відповідно. За результатами розгляду справи, ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження. Постанова набрала законної сили 12 травня 2026 року.

Встановлено, що 30.03.2026 року сторонами у справі, які є батьками дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , уклали між собою Договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей. Батьки домовились про місце проживання дітей та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір`ю, що проживатиме окремо від дітей. Пунктом 1.3. Договору передбачено, що місцем проживання дітей Батьки визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Степанюк І.В., номер в реєстрі 310.

15 квітня 2026 року Виконавчим комітетом Корецької міської ради було постановлене Рішення № 125, за яким визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить доданий до матеріалів справи Договір оренди від 10 травня 2026 року.

29 травня 2026 року ЗЗСО «Новокорецька гімназія» Корецької міської ради було винесено накази № 10-у, 11-у та 12-у про відрахування з гімназії ОСОБА_8 , учня 4 класу - у зв`язку з переходом на навчання до Білоцерківської гімназії – початкової школи № 15 Білоцерківської міської ради Київської області; ОСОБА_7 , учениці 6 класу та ОСОБА_6 , учня 8 класу - у зв`язку з переходом на навчання до Білоцерківського академічного ліцею «Вектор» - гімназія № 18 Білоцерківської міської ради Київської області.

Згідно з Довідкою № 16-01-15/342 від 26.06.2026 року, що була видана, за підписом голови Корецької міської ради, ОСОБА_1 , його сини – ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_7 зареєстровані, але не проживають в АДРЕСА_1 .

Учнів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зараховано на навчання до Білоцерківського академічного ліцею «Вектор» - гімназія № 18 Білоцерківської міської ради Київської області – про що свідчать долучені до матеріалів справи Довідки за № 345, 346 від 25.05.2026 року.

З Довідки № 232, що була видана 19.05.2026 року Білоцерківською гімназією – початковою школою № 15 Білоцерківської міської ради Київської області, встановлено, що ОСОБА_8 дійсно зараховано до навчання в 5 клас вказаного навчального закладу.

Встановлено, що неповнолітній син сторін, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною-інвалідом віком до 18 років, що відображено у медичному висновку № 14 від 06.07.2022 року. Дитина відвідує корекційно-розвиткові заняття з реабілітологом та вчителем-дефектологом в ЦРД «НАДІЯ». Відповідно, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує Державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.05.2026 року по 16.04.2034 року на утриманця – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що засвідчено в Довідці № 515 від 11.06.2026 року, що була видана ГУ ПФУ в Рівненській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2, 8-9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 1-2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до ч.1-2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3ст. 181 СК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, суд враховує те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої одним із таких способів є припинення правовідношення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору (звільнення (припинення) від стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживають діти на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, за яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23).

Згідно з висновком Верховного Суду, зробленого у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, з урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дітей) "однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина".

Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Звільнення (припинення) від стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)

У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 223 ЦПК України 2004 року. Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним».

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 суд виснував, що вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у серпні 2018 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина.

Основними засадами судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, нарахування аліментів за період, коли діти не проживали з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти. Судом встановлено та не заперечується відповідачкою, що неповнолітні діти сторін фактично з 30 березня 2026 року перестали проживати з матір`ю та в силу зазначених вище обставин, почали проживати з матір`ю позивача, а згодом і з самим позивачем та перебувають на фактичному утриманні останнього. При цьому, на підставі згаданого вище судового наказу, з позивача на користь відповідачки продовжують здійснюватись нарахування аліментів на утримання дітей, що при вказаних обставинах суперечить положенням ст. 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Відтак, нарахування аліментів за період, коли діти припинили проживати з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти. На даний час відпали правові підстави для отримання відповідачкою аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей. Тому, наявні підстави для припинення стягнення з ОСОБА_11 аліментів на користь відповідачки ОСОБА_12 .

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом припинення з 30 березня 2026 року примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання дітей, які стягуються на підставі судового наказу від 13 квітня 2022 року у справі № 563/375/22.

З огляду на вказані обставини та давши належну оцінку зібраним доказам по справі, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про звільнення його від стягнення аліментів.

Натомість, відповідачка, в свою чергу, також повинна утримувати дітей нарівні з позивачем.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідачки на утримання дітей, суд, у відповідності до вимог ст. 182 СК України, враховуючи відсутність даних щодо наявності у останньої інших аліментних зобов`язань, відсутність будь яких даних щодо стану її здоров`я та матеріального становища, зважаючи на визнання відповідачкою в повному обсязі позовних вимог, погоджується із запропонованим стороною позивача до стягнення розміром аліментів.

За наведених обставин вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов`язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищенаведеного та керуючись статями 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від сплати аліментів які стягуються на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Корецького районного суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року у цивільній справі № 563/375/22, починаючи з 30.03.2026 шляхом припинення такого стягнення.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у розмірі 1/2 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя