Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №543/1359/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 543/1359/25

Провадження № 1-кп/539/227/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

потерпілого та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду кримінальне провадження №12025170570000474 від 05.08.2025 року, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Лазірки, Новооржицької територіальної Лубенського району Полтавської області, громадянки України, без місця реєстрації, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, незаміжньої, маючої на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, депутатом не являється, інвалідність відсутня, раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу із 2005 року по квітень 2025 року, ОСОБА_7 співмешкала із ОСОБА_5 , без оформлення шлюбу, у господарстві останнього за адресою: АДРЕСА_2 . За час спільного проживання ОСОБА_7 народила від ОСОБА_5 доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також підтверджено, що у період часу з 30.12.2024 по 28.07.2025 ОСОБА_7 , у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (7 років), умисно вчиняла фізичне, психологічне та економічне насильство по відношенню до свого співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із яким спільно проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі. Тобто на її дії поширювалася сфера дії Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст.3 предметом регулювання вищевказаного закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніми дітьми.

ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством щодо осіб, з якими перебувала у сімейних відносинах за наступних обставин.

Так, 30.12.2024, приблизно о 04 годині 20 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , вчинила у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство відносно свого співмешканця ОСОБА_5 у вигляді висловлювання нецензурною лайкою, тим самим вчинила психологічне насильство, що виражалося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях, приниженні людської честі та гідності, залякуванні та погроз в бік потерпілого фізичною розправою, в результаті чого ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_8 завдана психологічна шкода.

За вказані дії, постановою Оржицького районного суду Полтавської області від 24.01.2025 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Крім того, 02.04.2025, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , вчинила у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство відносно свого співмешканця ОСОБА_5 у вигляді умисного позбавлення житла останнього, тим самим вчинила економічне насильство, а саме вигнала потерпілого з будинку, чим позбавила його можливості користуватися житлом та не впускала, в результаті чого ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_8 завдана психологічна шкода.

За вказані дії, постановою Оржицького районного суду Полтавської області від 23.05.2025 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 357 (триста п`ятдесят сім)гривень.

Також, 16.04.2025, приблизно о 06 годині 40 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , вчинила у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство відносно свого співмешканця ОСОБА_5 у вигляді висловлювання нецензурною лайкою, тим самим вчинила психологічне насильство, що виражалося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях, приниженні людської честі та гідності, залякуванні та погроз в бік потерпілого, в результаті чого ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_8 завдана психологічна шкода.

За вказані дії, постановою Оржицького районного суду Полтавської області від 12.05.2025 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 40 (сорок) годин.

Крім того, 28.07.2025, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_5 домашнє насильство фізичного характеру, а саме нанесла один удар дерев`яним держаком лопати в ділянку правого плеча.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 233 від 06.08.2025, у результаті нанесення ОСОБА_7 удару, потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця із саднами правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.2а) п.2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

У відповідності до висновку судово-психологічної експертизи № 1016 від 28.11.2025, конфліктна та агресивна поведінка ОСОБА_7 постає для ОСОБА_5 психотравмуючою, викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін досліджуваного, які знижують загальну якість його, спричиняють психологічні (моральні) страждання.

На підставі висновку судово-психологічної експертизи № 1017 від 28.11.2025, конфліктна та агресивна поведінка ОСОБА_7 постає для ОСОБА_8 , психотравмуючою, зумовлює порушення нормальної життєдіяльності, зростання, формування, розвитку та відпочинку малолітньої, викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін досліджуваної, які знижують загальну якість її життя, спричиняють психологічні (моральні) страждання.

Отже, ОСОБА_7 , маючи єдиний умисел на вчинення домашнього насильства, систематично, а саме: 30.12.2024, 02.04.2025, 16.04.2025 та 28.07.2025 вчиняла у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фізичне, психологічне та економічне насильство щодо особи, із якою перебуває у сімейних відносинах, а саме відносно свого співмешканця ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань останніх.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства щодо осіб з якими винна перебувала у сімейних відносинах, що призвело до розладів здоров`я, психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілих.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, призначити їй покарання у виді громадських робіт та відповідно до пункту 5 частини першої статті 91-1 КК України просив застосувати до обвинуваченої обмежувальний захід, поклавши на неї обов`язок пройти програму для кривдників.

Потерпілий та законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні просив призначити обвинуваченій покарання таке ж, яке було призначено йому за вчинення домашнього насильства до ОСОБА_7 у виді пробаційного нагляду з обов`язком пройти програму для кривдників.

Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, зазначила, що мало місце домашнє насильство, у вчиненому розкаялася, зробила для себе висновки, суду пояснила що більше із ОСОБА_5 однією сім`єю не проживає. Повністю погодилася зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, відмовилася від їх дослідження під час судового розгляду.

Під час судових дебатів щодо міри покарання поклалася на розсуд суду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, та кваліфікує її дії за ст.126-1 КК України, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства щодо осіб з якими винна перебувала у сімейних відносинах, що призвело до розладів здоров`я, психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілих.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, що відноситься до нетяжких злочинів; конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення; те, що обвинувачена визнала вину, розкаялася; прокурор просив призначити покарання обвинуваченій за ст.126-1 КК України у виді громадських робіт; потерпілий та законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_5 просив призначити обвинуваченій покарання таке ж, яке було призначено йому за вчинення домашнього насильства до ОСОБА_7 у виді пробаційного нагляду з обов`язком пройти програму для кривдників; особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; має на утриманні малолітню дочку; обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України: щире каяття; обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України – вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебувала у сімейних відносинах, у присутності дитини.

У відповідності до висновку органу пробації, який викладено у досудовій доповіді Лубенського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області від 05.05.2026 року щодо ОСОБА_7 , у якому зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, умови життєдіяльності, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без ізоляції від суспільства можливе та вважають доцільним покласти на особу додаткові обов`язки, зокрема: виконати заходи передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства», не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч.2,3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Відповідно до Типової програми для кривдників, що затверджена 01 жовтня 2018 року наказом Міністерства соціальної політики України №1434, передбачено комплекс заходів за результатами оцінки ризиків, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника; формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їхніх наслідків, до виконання батьківських обов`язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків. Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах тендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу обвинуваченої, її дійсне прагнення до виправлення, пом`якшувальну обставини та ті, що обтяжують покарання, думку потерпілого та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5 щодо міри покарання та положення ст.50, ч.2 ст.65, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених ч.2, п.4 ч.3 статті 59-1 КК України, а також застосування обмежувального заходу, поклавши на неї обов`язок пройти програму для кривдників протягом 1 місяця. Таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_7 у виді особистого зобов`язання, термін якого закінчився 24 лютого 2026 року не продовжувався, підстав для його обрання не вбачається.

Витрати на залучення судових експертів відсутні.

У кримінальному провадженні речові докази не залучалися.

Керуючись, ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 2, п.4 ч.3 статті 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня взяття ОСОБА_7 на облік в уповноваженому органі з питань пробації після набрання вироком законної сили.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_7 , обмежувальний захід, поклавши на неї обов`язок пройти програму для кривдників протягом 1 (одного) місяця.

Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган пробації за місцем проживання засудженої.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженої до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, а засудженому у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1