Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №539/6684/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6684/25

Провадження № 1-кп/539/146/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12025170570000642, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2025 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки села Ветхалівка Гадяцького району Полтавської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , середня спеціальна, не працюючої, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

ВСТАНОВИВ:

Історія провадження

19 грудня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2025 року за № 12025170570000642, щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2025 року у справі № 539/6684/25 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 24 грудня 2025 року.

До суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_4 , в якій він просив провести підготовче судове засідання без його участі, не заперечував щодо розгляду справи у порядку статті 349 КПК України. Вказував, що при визначенні міри покарання повністю покладається на розсуд суду, цивільний позов заявляти не буде, інших претензій до обвинуваченої не має.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року судовий розгляд у кримінальному провадженні призначено у відкритому судовому засіданні на 29 грудня 2025 року, доручено органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_5 .

У зв`язку з неявкою обвинуваченої та захисника судовий розгляд відкладено на 28 січня 2026 року. Орган пробації 30 грудня 2025 року звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на підготовку досудової доповіді. 27 січня 2026 року до суду надійшла досудова доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_5 . Прокурор ОСОБА_3 28 січня 2026 року подав до суду клопотання про перенесення судового засідання, вказане клопотання задоволено, судовий розгляд відкладено на 18 лютого 2026 року. У зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду розгляд справи 18 лютого 2026 року відкладено на 12 березня 2026 року. У зв`язку з неявкою обвинуваченої та потерпілого розгляд справи 12 березня 2026 року відкладено на 15 квітня 2026 року. У судовому засіданні 15 квітня 2026 року за клопотанням прокурора оголошено перерву до 27 квітня 2026 року для підготовки до судових дебатів. У зв`язку з неявкою потерпілого та за клопотанням прокурора судове засідання 27 квітня 2026 року відкладено на 02 червня 2026 року, а у подальшому - на 30 червня 2026 року.

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_5 10 жовтня 2025 року близько 21.15 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у власному будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи на кухні, схопила правою рукою із столу кухонний ніж, яким умисно нанесла своєму чоловіку ОСОБА_4 один удар лезом вказаного ножа у живіт, спричинивши останньому, відповідно до висновку судового експерта від 12 листопада 2025 року № 345, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота справа з ушкодженням: тонкого кишківника, попереково-ободової кишки, дванадцятипалої кишки, сальникової сумки, голівки підшлункової залози, що супроводжувалось геморагічним шоком та перитонітом, велика заочеревинна гематома і по ступені тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення

ОСОБА_5 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України.

Позиція сторін судового провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, визначені в обвинувальному акті, підтримав у повному обсязі, просив визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі частини першої статті 91-1 КК України направити її для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці. Зазначив про вирішення долі речових доказів відповідно до статті 100 КПК України, стягнення з обвинуваченої витрат на проведення судової експертизи, запобіжний захід не обирати. Просив суд врахувати характеризуючі дані обвинуваченої, наявність у неї на утриманні двох малолітніх дітей та позицію потерпілого. Вказував як на обставини, що пом`якшують відповідальність, на її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а як на обставини, що обтяжують відповідальність, на вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Звернув увагу, що обставиною, яка також сприяла вчиненню цього злочину, є, зокрема, поведінка потерпілого внаслідок вживання ним алкогольних напоїв. Це не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення, проте також повинно бути враховано судом. Обвинувачена є гарною матір`ю, надавала потерпілому першу медичну допомогу, неофіційно працює, проживаючи у сільській місцевості, не вчинила жодних дій на спотворення фактів кримінального правопорушення. Поведінка обвинуваченої свідчить про те, що вона шкодує за вчинене кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_6 просила врахувати належну (зразкову) процесуальну поведінку обвинуваченої, яка сприяла встановленню всіх фактичних обставин, повне визнання вини та щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та позицію потерпілого. Звернула увагу на поведінку обвинуваченої після вчинення злочину (викликала швидку медичну допомогу, надавала першу медичну допомогу, відвідувала потерпілого у лікарні, готувала йому їжу тощо). Щодо основної міри покарання погодилася з думкою прокурора та просила застосувати статтю 75 КК України, звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, визначеним судом. Щодо вирішення питання судових витрат, речових доказів та застосування статті 91-1 КК України погодилася з думкою прокурора.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, визнала у повному обсязі та вказала, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, вчинила зазначене кримінально каране діяння. Обвинувачена також заявила, що вона у повній мірі усвідомила кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаялася у вчиненому, просила суд суворо не карати, призначити іспитовий строк, щодо речових доказів та судових витрат погодилася з думкою прокурора. Зазначила, що якби могла повернути час назад, то ніколи б такого не вчинила. Просила не позбавляти волі. Вказувала, що хоче залишитися зі своїми малолітніми дітьми та піклуватися про них.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення, просив не позбавляти обвинувачену волі. Вказував, що не бажає, щоб обвинувачена, яка є його дружиною, відбувала покарання у місцях позбавлення волі. Зазначив, що він примирився з обвинуваченою, претензій до неї немає. На їхньому утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.

Положення закону, якими керувався суд, висновки та мотиви суду

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 607/19649/21 викладено висновок про те, що «кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 КК України) із об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого, у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.

При вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, умисел винної особи направлений саме на спричинення тілесних ушкоджень. При цьому ступінь тяжкості ушкодження здоров`я потерпілого може бути в свідомості особи не конкретизованим, тобто щодо наслідків своїх дій вона може діяти з невизначеним умислом. В такому разі відповідальність настає залежно від фактично заподіяної шкоди здоров`ю потерпілому.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2025 року у справі № 754/15364/23.

За змістом частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2026 року у справі № 754/10399/24.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються: з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Щире каяття обвинуваченого полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування частини третьої статті 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання ОСОБА_5 у судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються, її показання є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції. Наведене, на думку суду, свідчить про щире каяття ОСОБА_5 .

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, з урахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останньої за частиною першою статті 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2024 року у справі № 755/3235/23 викладено висновок про те, що «загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням яких є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема, статті 75 КК України приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням. Разом із тим дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 414, 438 КПК України».

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким (частина перша статті 121 КК України);

- особу винної, яка на обліку у лікаря-невролога та лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер» Полтавської обласної ради не перебуває, в Управлінні соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на обліку не перебуває, державну соціальну допомогу не отримує, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, несудима, характеризується позитивно, не є інвалідом, не перебуває на військовому обліку;

- обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно зі статтею 66 КК України суд визнає пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченої, яке проявилося у критичному ставленні до вчиненого, висловлюванні глибокого жалю, вибаченні перед потерпілим, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обвинувачена повністю визнала свою вину, проявила готовність понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до тексту досудової доповіді від 26 січня 2026 року ОСОБА_5 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності. Відповідно до матеріалів перевірки Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області обвинувачена не притягувалася до адміністративної відповідальності. Дане кримінальне правопорушення є умисним, насильницьким. Вік, в якому вчинено дане кримінальне правопорушення - 30 років. Обставинами, які згідно зі статтею 66 КК України пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання згідно зі статтею 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_5 обвинувачується в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. Є підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може вчинити насильницькі дії, оскільки теперішнє правопорушення носить насильницький характер. Відповідно до опису розмови з ОСОБА_5 обвинувачена проживає у власному будинку разом з дітьми ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Місце проживання обвинувачену повністю влаштовує. На даний момент чоловік проживає окремо. Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_5 на даний час офіційно не працює і не навчається. Місце реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Одружена з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом виховують двох дітей (син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Утримують і ведуть спільне домашнє господарство. По місцю проживання характеризується позитивно. З односельцями перебуває у добрих відносинах, доброзичлива, працьовита, приймає активну участь у громадському житті громади, компрометуючих матеріалів та скарг до старости Калайдинцівського старостинського округу на ОСОБА_5 не надходило. ОСОБА_5 має середню спеціальну освіту. У 2012 році закінчила ПТУ № 27 у місті Лохвиці, де отримала спеціальність «Перукар». Труднощів із загальноосвітнім навчанням не має. Зі слів обвинуваченої працює неофіційно пекарем на кухні в магазині ОСОБА_9 . Не має труднощів із раціональним використанням коштів, потреба в додаткових коштах на задоволення базових потреб відсутня. В азартні ігри не грає, боргів не має. Матеріальне становище задовільне. Зі слів ОСОБА_5 за характером спокійна, врівноважена, не агресивна, не конфліктна, алкоголь вживає на свята, наркотичні речовини ніколи не вживала. Згідно з довідкою КП «ЛЛІЛ» від 05 січня 2026 року № 12/01-09 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-невролога не перебуває. Відповідно до довідки КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» від 21 грудня 2025 року № 591 під медичним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває. Обвинувачена пояснює, що не підтримує кримінальні зв`язки та здатна протистояти тиску асоціального оточення. Обвинувачена не ідентифікує себе з кримінальною особистістю.

У досудовій доповіді від 26 січня 2026 року зазначено, що відповідно до опису бесіди з ОСОБА_10 , відомо, що вона є колегою та подругою ОСОБА_5 . Про ОСОБА_11 вона може сказати, що вона одружена, від попереднього шлюбу має сина, у теперішньому шлюбі виховує спільну дочку з чоловіком. Яна дуже добросовісно відноситься до роботи, чесна, відповідальна, діти в неї завжди охайні та доглянуті, вона добра господиня, щедра, завжди приходить на допомогу. Яна працює неофіційно в магазині пекарем пиріжків та булочок. Матеріальне становище нормальне. Алкоголь вживає на свята, наркотичні речовини не вживає. В селі про ОСОБА_11 ніхто поганого сказати нічого не може та не вважає її винною. На роботу завжди приходить без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, відповідально ставиться до виконання своїх обов`язків. Нічого поганого про неї сказати не може.

За змістом досудової доповіді від 26 січня 2026 року щодо правопорушення, в якому обвинувачується, щиро розкаюється (наявні обставини, що пом`якшують покарання). Усвідомлює наслідки своїх дій. ОСОБА_5 пояснює, що готова до зміни способу свого життя та має позитивні плани на майбутнє: офіційно працевлаштуватися та виховувати дітей. ОСОБА_5 виявила бажання прийняти участь у досудовій доповіді. Відповідно до соціально-психологічних, криміногенних потреб, що обумовлюють ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення виявлено наступні фактори: використання неадекватних стратегій у вирішенні конфліктних ситуацій; відсутність офіційного працевлаштування. Інших факторів впливу на ризик повторного кримінального правопорушення не виявлено. У обвинуваченої є захисні ресурси, які сприяють зменшенню впливу факторів ризику, ними можуть бути: наявність місця проживання, освіта, позитивна характеристика з місця проживання.

Згідно з досудовою доповіддю від 26 січня 2026 року: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Можливе виправлення без ізоляції від суспільства. Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, умов її життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про призначення покарання у виді пробаційного нагляду, рекомендовано призначити обов`язки, визначені статтею 91-1 КК України, та вважали доцільним крім обов`язків, передбачених частиною другою статті 59-1 КК України, покласти на особу додатковий обов`язок, передбачений частиною третьою цієї статті, зокрема, виконати заходи, передбачені пробаційною програмою («Подолання домашнього насильства»). З урахуванням вимог абзацу сімнадцятого статті 368 КПК України запропоновано зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику прийняти до відома під час ухвалення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення.

Підстав для застосування положень статей 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченої під час та після вчинення злочинних дій.

На підставі викладеного, при наявності обставин, які пом`якшують покарання відповідно до статті 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи обвинуваченої, яка також має на утриманні двох малолітніх дітей, та критичним відношенням винної до вчиненого, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_5 у виді 5 років позбавлення волі.

За правилами статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування покарання з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з частиною другою статті 76 КК України на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.

В інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників (частина перша статті 91-1 КК України).

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців (частина третя статті 91-1 КК України).

Поряд з цим суд враховує думку потерпілого, який просив призначити покарання обвинуваченій без її ізоляції від суспільства. Хоча думка потерпілого не має для суду обов`язкового характеру, проте вона має враховуватися судом поруч з іншими обставинами кримінального провадження під час вирішення питання про покарання. Адже неврахування таких чинників, як посткримінальна поведінка винного, висловлення щирого жалю з приводу скоєного, відшкодування завданої шкоди та вибачення з боку потерпілої сторони суперечить загальним засадам призначення покарання, викладеним у статті 65 КК України. Суд при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі статті 75 КК України враховує думку потерпілого на ряду з іншими обставинами кримінального провадження.

Підставою звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на основі статті 75 КК України є переконання суду про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду в цій частині ґрунтується на тих відомостях, які він оцінив на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений обвинуваченою злочин, посткримінальну поведінку (відразу викликала швидку медичну допомогу та працівників поліції, надавала потерпілому першу медичну допомогу, намагалася зупинити кровотечу, притискаючи рану, провідувала потерпілого у лікарні) та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу обвинуваченої, а саме: її поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, її соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика, а також сама поведінка потерпілого. Проаналізувавши всі зазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання.

При призначенні покарання суд також враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винної, яка має бажання виправитись, повну свідомість та відповідальність, відсутність претензій з боку потерпілого, всі зазначені обставини, та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, застосувавши інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки у порядку статті 75 КК України та із застосуванням щодо неї вимог статті 76 КК України та пункту п`ятого частини першої статті 91-1 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі статті 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченої на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експерта (судова трасологічна експертиза від 17 жовтня 2025 року) у розмірі 1 782,80 грн.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 65-67 КК України, статтями 2, 7, 84, 100, 124, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі пункту п`ятого частини першої статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід, поклавши на неї обов`язок пройти програму для кривдників на строк три місяці.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, а саме витрати на залучення експерта у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 539/5165/25, на майно, вилучене 11 жовтня 2025 року під час невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на частки скла та кераміки, худі зелено - оливкового кольору зі слідами РБК, змив з підлоги, светр із залишками речовини органічного походження, кухонний ніж зі слідами РБК, пусту пластикову пляшку об`ємом 0,5 л прозору, пластикову пляшку об`ємом 0,5 л із залишками речовини прозорого кольору, мобільний телефон марки «Redmi» iмei1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_4 , пусту пляшку від горілки «Пшенична», наволочку вишневого кольору зі слідами РБК, наволочку біло - зеленого кольору зі слідами РБК, виріз із подушки зі слідами РБК, виріз із ковдри зі слідами РБК, виріз із підковдри зі слідами РБК, змив з підлоги № 2, змив з дверей, мобільний телефон марки «Samsung» імеі1: НОМЕР_3 , імеі2: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_5 , силіконовий чохол до мобільного телефону марки «Samsung» зі слідами РБК, кофту ОСОБА_5 зі слідами РБК, футболку коричневого кольору ОСОБА_5 зі слідами РБК, шкарпетки ОСОБА_5 , капці ОСОБА_5 зі слідами РБК, сліди пальців рук на чотирьох відрізках липкої стрічки; на майно, вилучене 11 жовтня 2025 року в ході проведення освідування та відібрання біологічних зразків у ОСОБА_5 , а саме: змив з лівої руки, змив з правої руки, зрізи нігтьових пластин із піднігтьовим змістом з лівої руки, зрізи нігтьових пластин із піднігтьовим змістом з правої руки.

Речові докази: частки скла та кераміки; худі зелено - оливкового кольору зі слідами РБК; змив з підлоги; светр із залишками речовини органічного походження; кухонний ніж зі слідами РБК; пусту пластикова пляшку об`ємом 0,5 л прозору; пластикову пляшку об`ємом 0,5 л із залишками речовини прозорого кольору; пусту пляшку від горілки «Пшенична»; наволочку вишневого кольору зі слідами РБК; наволочку біло - зеленого кольору зі слідами РБК; виріз із подушки зі слідами РБК; виріз із ковдри зі слідами РБК; виріз із підковдри зі слідами РБК; змив з підлоги № 2; змив з дверей; кофту ОСОБА_5 зі слідами РБК; футболку коричневого кольору ОСОБА_5 зі слідами РБК, шкарпетки ОСОБА_5 ; капці ОСОБА_5 зі слідами РБК; змив з лівої руки та змив з правої руки; зрізи нігтьових пластин із піднігтьовим змістом з лівої руки та зрізи нігтьових пластин із піднігтьовим змістом з правої руки, - знищити.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Redmi» імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , повернути власнику ОСОБА_4 .

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung» імеі1: НОМЕР_3 , імеі2: НОМЕР_4 та силіконовий чохол до мобільного телефону марки «Samsung» зі слідами РБК, які належать ОСОБА_5 , повернути власнику ОСОБА_5 .

Речовий доказ - сліди пальців рук на чотирьох відрізках липкої стрічки залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень частини другої статті 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1