Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №369/13299/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 369/13299/25Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/2821/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, розлученого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком від 26.10.2017 року Краматорського міського суду Донецької області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі;

- вироком від 05.11.2021 року Краматорського міського суду Донецької області за ч. 1 ст. 186, ст. 71 КК України до 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільнився 07.03.2024 року з ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» по відбуттю строку покарання;

- вироком від 26.08.2024 року Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі на підставі ст. 75, 76 КК України з випробуванням - іспитовим строком 2 (два) роки,

засуджено за ч.4 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2024 року, покаранням, призначеним у цьому кримінальному провадженні, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 8 років позбавлення волі. Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, в умовах воєнного стану ОСОБА_7 10.07.2025 року близько 16 години знаходився в переході будинку № 67-б по вул. Академіка Шалімова в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області (ЖК «Софіївський квартал»), де зустрів раніше незнайому малолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачив у неї золотий ланцюжок, який вирішив вкрасти задля власного збагачення. Реалізуючи таку мету, ОСОБА_7 у присутності інших неповнолітніх осіб підійшов до ОСОБА_10 та зірвав своєю рукою з її шиї золотий ланцюжок плетіння «Якірка» 585 проби вагою 5,85 г вартістю 14795,64 грн., який належить її матері ОСОБА_11 .

Відкрито заволодівши золотим ланцюжком, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення втік та через невеликий проміжок часу був затриманий працівниками поліції.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.4 ст.186 КК України у виді 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2024, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційної скарги, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважає вирок незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положення ст.71 КК України, та не приєднано до покарання за цим вироком повністю чи частково невідбуту частину покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2024 року.

Також зазначає про те, що суд першої інстанції при застосуванні приписів ст.71 КК України неналежним чином врахував особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії тяжких злочинів, інкриміноване йому кримінальне правопорушення вчинив під час іспитового строку за злочин із тотожним складом (ч.4 ст.185 КК України), та раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за тотожні кримінальні правопорушення,потерпілою від його кримінально-протиправних дій стала малолітня особа, вразливим станом якої і скористався обвинувачений з метою більш легкої реалізації кримінального умислу; будучи чоловіком працездатного віку, ніде офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків, має посередню суспільну характеристику за місцем мешкання, що свідчить про те, що обвинувачений веде антисоціальний образ життя, що в свою чергу може вказувати про небажання ним стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст.186 КК України, призначення покарання за даною правовою нормою у апеляційному порядку не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції вимог ст.71 КК України, що потягло за собою і м`якість призначеного за сукупністю вироків покарання, є слушними.

26 серпня 2024 року ОСОБА_7 був засуджений вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та був звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, за яке йому призначене покарання у виді 8 років позбавлення волі, у період іспитового строку.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, застосовуючи приписи ст.71 КК України, призначив ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком більш суворим за даним вироком у виді 8 років позбавлення волі.

Положеннями ч. 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З огляду на наведене, суд першої інстанції допустив помилку, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, який не передбачений ст.71 КК України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Призначивши ОСОБА_12 покарання за сукупністю вироків у виді 8 років позбавлення волі суд першої інстанції вимог ч.4 ст.71 КК України також не дотримався, призначивши покарання за сукупністю вироків, яке не є більшим від покарання за даним вироком.

Згідно ст. ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Також суд при призначені покарання, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, врахував, що ОСОБА_7 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, неодноразово раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з вимогами апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточного покарання у виді 10 років позбавлення волі, вважаючи його таким, що не відповідає меті кримінального покарання , передбаченій у ст.50 КК України.

Відповідно до положень п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора шляхом скасування вироку Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст.404,405,407,420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст. 186 КК України у виді 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2024 року та остаточно визначити ОСОБА_7 до відбування покарання у виді позбавлення волі 8 років і 1 місяць.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: Суддя: Суддя: