Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №760/585/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/585/25

номер провадження 22-ц/824/5705/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року /суддя Волошин В.О./

за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, державного підприємства «Сетам», треті особи: акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ).

04 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на вказану квартиру та заборонити реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2025 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення./а.с. 34-36 виділених матеріалів/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 149 ЦПК України, та застосував завищений стандарт доказування. На думку апелянта, для забезпечення позову достатньо обґрунтованого припущення про можливість настання негативних наслідків (ймовірність реєстрації права власності та подальшого відчуження спірної квартири відповідачем ОСОБА_3 ), а не доказів вже вчинених дій. Апелянт наголошує, що предметом спору є визнання недійсними електронних торгів щодо конкретної квартири, а невжиття заходів забезпечення може призвести до відчуження майна третім особам, що унеможливить виконання рішення суду на користь позивача. Апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо превентивної природи забезпечення позову та недопустимості вимагати доказів «очевидних речей» (право власника розпоряджатися майном). Також апелянт зазначає, що обрані заходи забезпечення (арешт квартири та заборона реєстрації права власності) є співмірними, не порушують баланс інтересів сторін і спрямовані виключно на збереження status quo до вирішення спору по суті.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Відповідач зазначає, що апелянт ОСОБА_1 не є співвласником спірної квартири, оскільки вона була реалізована на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08.06.2012. Право власності на квартиру набув ОСОБА_3 на підставі свідоцтва, виданого 08.08.2023 приватним нотаріусом Ляшуком О.В. Відповідач вказує, що апелянт не довів реальної загрози невиконання можливого рішення суду, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях. Суд першої інстанції правильно встановив відсутність належних доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Також відповідач наголошує, що апелянт тривалий час ухиляється від виконання рішення суду 2012 року, на підставі якого і було звернуто стягнення на спірне майно, та вже має негативну судову практику у подібних справах.

Представник третьої особи ОСОБА_5 - адвокат Омельченко Д.В. у письмових поясненнях підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Він наголошує на превентивній природі забезпечення позову, наявності реального ризику відчуження спірної квартири та істотних порушеннях, допущених під час проведення електронних торгів.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Представник ОСОБА_7 адвокат Д. Омельченко, представник АТ "Креді Агріколь Банк" А. Ручайська звернулись з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича, ДП «Сетам» (треті особи: АТ «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про визнання недійсними електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

04 грудня 2025 року представник позивача звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на вказану квартиру та заборонити реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ч. 2 ст. 149 ЦПК України про те, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач не надав достатніх доказів реальної загрози невиконання можливого рішення суду, а його доводи ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заявник зобов`язаний довести наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, а не обмежуватися загальними припущеннями про можливість настання негативних наслідків у майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представник позивача не надав належних і допустимих доказів на підтвердження існування такої реальної загрози. Сама лише обставина наявності спору щодо дійсності електронних торгів та можливість розпорядження майном його власником не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Обґрунтоване припущення про можливість настання негативних наслідків, на яке посилається апелянт, не відповідає вимогам частини другої статті 149 ЦПК України, яка передбачає наявність саме істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення.

Окремо колегія суддів зауважує на тому, що спірна квартира придбана на електронних торгах в порядку здійснення заходів виконавчого провадження, а отже, на заявника покладається тягар доведення наявності реальної загрози відчуження майна третім особам до вирішення спору по суті. Сама лише наявність позову про визнання електронних торгів недійсними без надання доказів на підтвердження такої загрози не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання апелянта на превентивну природу інституту забезпечення позову не спростовує обов`язку заявника довести існування реальної загрози. Превентивний характер забезпечення позову означає можливість його застосування до настання негативних наслідків, однак не звільняє заявника від обов`язку надати суду докази на підтвердження того, що такі наслідки є ймовірними та можуть істотно ускладнити виконання рішення.

Обрані заявником заходи забезпечення (накладення арешту на квартиру та заборона реєстрації права власності) за своїм змістом є співмірними з позовними вимогами. Водночас відсутність доказів реальної загрози невиконання можливого рішення суду виключає можливість їх застосування, оскільки забезпечення позову не може використовуватися як засіб тиску на відповідача або як гарантія виконання можливого рішення незалежно від наявності відповідних підстав.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 30.06.2026 р.

Головуючий: Судді: