Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №761/38818/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/38818/24

номер провадження 22-ц/824/6917/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Верхотуров О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - Сисина Віталія Вікторовича

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року /суддя Пукало А.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якій просила стягнути з ТОВ «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 2 164 074,97 грн, 245 815,20 грн - 3% річних, 1 254 631,28 грн - інфляційних втрат та 15 000 грн - витрат на проведення оціночно-будівельної експертизи.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 2 164 074,97 грн, 245 815,20 грн - 3% річних, 1 254 631,28 грн - інфляційних втрат та 15 000 грн - витрат на проведення оціночно-будівельної експертизи. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 грн. /т. 2 а.с. 188-197/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - Сисин В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування скарги апелянт посилається на неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним розмір заборгованості позивача станом на 24.12.2021 у сумі 137 116,56 дол. США. На думку апелянта, відповідно до договору факторингу № 05/11/1/2021 від 05.11.2021 та договору відступлення прав вимоги загальна заборгованість позивача становила 488 629,68 дол. США, що в еквіваленті на дату продажу предмета іпотеки складало 13 327 227,93 грн. Апелянт зазначає, що така сума заборгованості підтверджується постановою Київського апеляційного суду у справі № 756/3970/22, а доказів її погашення позивач не надала (ст. 81 ЦПК України).

Щодо застосування ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» апелянт стверджує, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» повністю дотрималося вимог закону: предмет іпотеки було продано на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ» (звіт від 23.12.2021, зареєстрований у базі ФДМУ), ціна продажу становила 2 720 000 грн, що відповідає ринковій вартості на дату відчуження. Апелянт вважає, що висновок судового експерта Голубенко І.М. від 09.08.2024 про вартість квартири у 5 903 888 грн є неналежним доказом, оскільки не підтверджує реальну можливість продажу майна за такою ціною з урахуванням обтяження іпотекою, терміновості продажу та інших ринкових факторів.

Апелянт також вказує на відсутність складу цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України), оскільки не доведено протиправної поведінки, причинного зв`язку між діями відповідача та збитками, а також вини. На думку апелянта, стягнення різниці між ціною продажу та «звичайною ціною» можливе лише за наявності всіх елементів делікту.

Крім того, апелянт вважає неправильним застосування судом ст. 625 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання відповідача перед позивачем не існувало до моменту встановлення розміру збитків висновком експерта від 09.08.2024. Апелянт зазначає, що позивач не пред`являла відповідачу вимоги про сплату різниці, не повідомляла реквізити для платежу, а отже, зобов`язання не є простроченим.

Представник позивача Остапенко І.М. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що апелянтом не спростовано ключових обставин справи, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості станом на 24.12.2021 у сумі 137 116,56 дол. США, оскільки після рішення суду від 18.11.2009 заборгованість не могла збільшуватися за рахунок договірних процентів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц). Апелянт безпідставно включає до суми боргу проценти, нараховані після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, що суперечить ст. 1050 ЦК України.

Щодо дотримання вимог ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» позивач вказує, що апелянт порушив імперативну норму закону, оскільки ціна продажу предмета іпотеки (2 720 000 грн) є істотно нижчою за його звичайну ринкову вартість. Звіт ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ» від 23.12.2021 є неналежним доказом, оскільки оцінка проведена без особистого огляду об`єкта, без фіксації його фактичного стану та без надання доступу іпотекодавцю, що суперечить вимогам Національного стандарту № 1 та позиції Верховного Суду (постанова від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/15469/20-ц). Натомість висновок судового експерта Голубенко І.М. № 2-09/08 від 09.08.2024, який встановив ринкову вартість у 5 903 888 грн, є належним і допустимим доказом, оскільки виконаний з дотриманням усіх процедур, з безпосереднім обстеженням квартири.

Позивач обґрунтовує наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України): протиправну поведінку апелянта, яка полягає у порушенні ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», причинний зв`язок між такою поведінкою та завданими збитками у розмірі 2 164 074,97 грн, а також вину у формі недбалості. Позивач зазначає, що апелянт, як професійний учасник ринку фінансових послуг, повинен був забезпечити продаж майна за справедливою ціною.

Щодо застосування ст. 625 ЦК України позивач вказує, що після порушення іпотекодержателем обов`язку з повернення різниці між ціною продажу та звичайною вартістю у відповідача виникло грошове зобов`язання, прострочення якого дає право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Апелянт в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні, яке відхилено апеляційним судом, у зв`язку з наданням достатнього часу для обґрунтування правової позиції, яка вже висловлена в апеляційній скарзі, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 26 липня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір споживчого кредиту № 22-8IV/07-2006И на суму 160 000 дол. США та договір іпотеки № 22/8IV/07-2006И, предметом якого є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2009 року у справі № 2-5011/2009 з позивача та поручителів солідарно стягнуто заборгованість у сумі 143 452,69 дол. США. Після зазначеної дати позивач та поручителі частково погасили заборгованість на суму 6 336,13 дол. США.

05 листопада 2021 року права вимоги за кредитним договором та іпотекою відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу. 24 грудня 2021 року відповідач на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя продав предмет іпотеки ОСОБА_2 за ціною 2 720 000 грн згідно зі звітом оцінки ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ» від 23.12.2021.

На замовлення позивача судовим експертом Голубенко І.М. проведено оціночно-будівельну експертизу, згідно з висновком якої ринкова вартість квартири станом на 24 грудня 2021 року становила 5 903 888 грн. Різницю у продажі позивач визначає як збитки, які і просить стягнути.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» про те, що ціна продажу предмета іпотеки має бути не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, а у разі порушення цієї вимоги іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю різницю між ціною продажу та звичайною ціною; ст. 22 ЦК України про те, що особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що відповідач порушив вимоги ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продавши предмет іпотеки за заниженою ціною, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків у розмірі 2 164 074,97 грн, які підлягають стягненню разом з інфляційними втратами у сумі 1 254 631,28 грн та 3 % річних у сумі 245 815,20 грн, а також витратами на експертизу у сумі 15 000 грн.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст. 367 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для стягнення збитків.

Так, відповідач діяв у повній відповідності до вимог ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Предмет іпотеки було продано на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності, а ціна 2 720 000 грн відповідає ринковій вартості на дату відчуження. Висновок експерта Голубенко І.М. від 09.08.2024 не може бути покладений в основу рішення, оскільки виконаний майже через три роки після продажу та без урахування особливостей реалізації обтяженого іпотекою майна.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» у разі продажу предмета іпотеки за ціною, нижчою за звичайну, іпотекодержатель несе відповідальність перед іпотекодавцем за відшкодування різниці між ціною продажу та звичайною ціною. Однак такий спосіб захисту, як позов про стягнення збитків у порядку ст. 22 ЦК України, не є належним у даній категорії спорів.

Продаж предмета іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та позов про відшкодування збитків - це різні правові процедури з різними предметами доказування та правовими наслідками. Порушення порядку реалізації предмета іпотеки (у тому числі вимог щодо ціни) може бути захищене шляхом оскарження договору купівлі-продажу, визнання його недійсним або іншими способами, передбаченими Законом України «Про іпотеку» та ЦК України, а не шляхом пред`явлення самостійного позову про стягнення різниці в ціні як збитків.

Крім того, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення (ст. 1166 ЦК України), оскільки відсутні докази протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв`язку та вини. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України взагалі не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки у відповідача не виникло грошового зобов`язання перед позивачем.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача.

Позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. У правовідносинах, що виникають у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, стягнення різниці між ціною продажу та звичайною вартістю майна не може здійснюватися шляхом пред`явлення позову про відшкодування збитків у порядку статей 22 та 1166 ЦК України. Такий спосіб захисту не відповідає правовій природі цих відносин та не передбачений частиною шостою статті 38 ЗУ «Про іпотеку».

Дії щодо реалізації предмета іпотеки не визнавались такими, що не були вчинені з дотриманням вимог законодавства, а отже, його дії не можуть бути визнані протиправними. Відсутність протиправної поведінки виключає можливість стягнення збитків, а також застосування статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушивши вимоги ст. 376 ЦПК України, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягуються з позивача на користь апелянта у розмірі 22 710 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - Сисина Віталія Вікторовича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року - задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про відшкодування збитків, - залишити без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» 22 710 грн. судового збору.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", ЄДРПОУ 41153878, адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, офіс 503.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 30.06.2026 р.

Головуючий: Судді: