Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №752/1571/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/1571/26 Головуючий у суді І інстанції: Галась І.А.

провадження №22-ц/824/10893/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Самойлова Дмитра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшли матеріали справи в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій представник заявника просив визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на майно зареєстроване на ОСОБА_2 : 1) гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба-2», по АДРЕСА_1 ; 2) гаражний бокс № НОМЕР_2 в ГБК «Дніпро» по вул. Генерала Кульчицького, 17А в м. Києві; 3) автомобіль Huyndai Elantra 2016 року випуску.

Представником заявниці зазначено, що метою встановлення факту права спільної сумісної власності є виникнення майнових прав заявниці для прийняття спадщини ОСОБА_2 ..

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року відмовлено у відкритті окремого провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Самойлов Д.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право між заявницею та невідомою особою. Суд першої інстанції не зазначив: з вирішення якого конкретного спору пов`язане встановлення відповідного факту; між ким саме існує спір; який виник спір.

Зазначав, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Сама по собі необхідність встановлення факту права спільної сумісної власності для оформлення заявницею спадщини не свідчить про наявність спору про право, адже саме для цього і передбачається можливість встановлення відповідних фактів у порядку окремого провадження.

При цьому, суд першої інстанції не встановив інших заінтересованих осіб, які б могли претендувати на спадщину після померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкриття провадження, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що подана заява містить вимогу з якої випливає спір про право заявника ОСОБА_1 на майно (гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба-2», по АДРЕСА_1 ; гаражний бокм № НОМЕР_2 в ГБК «Дніпро» по вул. Генерала Кульчицького, 17А в м. Києві; автомобіль Huyndai Elantra 2016 року випуску), тому суд позбавлений можливості відкриття в порядку окремого провадження.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.

У справі, що переглядається, представник заявника просив визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на майно зареєстроване на ОСОБА_2 : 1) гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Дружба-2», по АДРЕСА_1 ; 2) гаражний бокс № НОМЕР_2 в ГБК «Дніпро» по вул. Генерала Кульчицького, 17А в м. Києві; 3) автомобіль Huyndai Elantra 2016 року випуску.

Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року у справі № 752/21475/24 встановлено факт проживання однією сім`єю (без укладення шлюбу) заявниці - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 14 листопада 2019 року (а.с.9-10).

Представник заявниці у поданій заяві зазначав, що з 15.11.2019 року до 21.07.2024 року заявниця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованим Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (актовий запис №1012), що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.11.2019 серія НОМЕР_3 (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23.07.2024 року серія НОМЕР_4 (а.с. 14).

Зі змісту поданої заяви вбачається, що метою встановлення факту права спільної сумісної власності є виникнення права власності заявниці на майно, що є предметом спадкової маси.

Сукупність обставин, зазначених заявницею в заяві про встановлення юридичного факту, свідчить про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. За наявності спору про право встановлення юридичного факт повинно вирішуватися не в порядку окремого провадження, а в позовному провадженні, як і було роз`яснено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що ст. 315 ЦПК України містить перелік фактів встановлення яких можливе в судовому порядку. Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що фактично ними ставиться питання про визнання права власності на нерухоме та рухоме майно, яке не може бути розглянуто в порядку окремого провадження.

Встановлення такого факту спрямоване на визнання права власності та може порушувати майнові права та законні інтереси інших осіб щодо володіння та користування належним їм майном, а тому спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. При цьому, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив інших заінтересованих осіб, які б могли претендувати на спадщину після померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки це не виключає ймовірності наявних у померлого ОСОБА_2 інших спадкоємців.

Верховний Суд у своїй постанові від 14 квітня 2021 року у справі №205/2102/19-ц зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про позбавлення її права на законний захист у судовому порядку та позбавлення права на отримання спадщини, оскільки судом першої інстанції відмовлено відкритті у порядку окремого провадження та роз`яснено право на звернення в порядку цивільного позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Самойлова Дмитра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «29» червня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко