Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №369/8231/19 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/8231/19

номер провадження: 22-ц/824/9432/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Максима Володимировича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року у складі судді Янченко А.В., у справі позовом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Боярської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фастівська районна державна адміністрація, про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками, шляхом витребування з чужого незаконного володіння та визнання права постійного користування земельними ділянками,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернулось до суду з позовною заявою до Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконними та скасування рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №78/184 від 12 грудня 2012 року про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Малютянка ОСОБА_3 та рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/42 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, відповідно до ст.1 статуту ДП «Київське лісове господарство», ДП «Київське лісове господарство» засноване на державній власності, створено відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України від 20 жовтня 2004 року №179 «Про реорганізацію державних лісогосподарських об`єднань та створення державних підприємств», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління лісового та мисливського господарства.

ДП «Київське лісове господарство» є постійним землекористувачем земель лісового фонду України (в тому числі земель Васильківського лісництва), як це визначено Лісовим кодексом України (далі - ЛК України) та веде облік земельних лісових ділянок на підставі наявних у підприємства планово-картографічних матеріалів землевпорядкування.

Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась адміністративна справа №826/240/16 за позовом ДП «Київське лісове господарство» до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян. За результатами розгляду вказаної справи постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року провадження у справі було закрито. Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року вказане судове рішення було залишено без змін, оскільки в процесі розгляду справи, суди дійшли висновку те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зокрема, при розгляді іншої адміністративної справи №826/9829/15 ДП «Київський лісгосп» стало відомо про існування рішень відповідача щодо передачі земельних ділянок, які входять до складу земель Васильківського лісництва, а саме, квартал 8 виділ 15, у приватну власність. Такими земельними ділянками є ділянки: з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074, площею 0,1405 га; з кадастровим номером 3222484200:03:003:5019, площею 0,19 га.

Щодо земельної ділянки площею 0,1405 га позивач дізнався про наступні документи:

- згідно із довідкою про склад угідь земельної ділянки за формою 6-зем, виданої 11 лютого 2013 року №01-21/799, земельна ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_3 в селі Малютянка обліковується землями запасу, склад угідь - сіножаті;

- згідно із висновком управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області датованого 06 лютого 2013 року за №85-03, було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1405 га у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах села Малютянка Києво-Святошинського району Київської області;

- вказаний проект землеустрою був розроблений на підставі рішення Малютянської сільської ради №78/184 від 12 грудня 2012 року;

- наявний висновок управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області про наявні обмеження на використання земельної ділянки від 06 лютого 2013 року №86-03.

Що стосується земельної ділянки площею 0,19 га, то позивач дізнався про наступні документи:

- рішення Малютянської сільської ради №22/42 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;

- довідка за формою 6-зем, виданою управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі від 27 лютого 2013 року №01-21/714, визначено, що дана земельна ділянка обліковується як землі запасу Малютянської сільської ради, склад угідь - чагарники;

- висновок датований лютим 2013 року №125-03 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1900 га у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах села Малютянка Києво-Святошинського району Київської області;

- висновок управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області №126-03 про наявні обмеження на використання земельної ділянки.

Наявні у ДП «Київське лісове господарство» планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (їх копії), які стосуються меж земельних ділянок лісового фонду із координатними точками кварталу 8 Васильківського лісництва та планшету №1 Васильківського лісництва (квартал 8) з відмітками номерів точок надаються суду, а саме: копія геодезичного журналу зйомки меж лісового фонду із координатними точками кварталу 8 Васильківського лісництва; копія кварталу 8 із планшету №1 Васильківського лісництва з відміткою номерів точок; копія таксаційного опису лісових насаджень із проекту організації та розвитку лісового господарства кварталу 8.

Позивач зазначав, що з наведених вище документів вбачається, що земельні ділянки були передані у приватну власність фізичних осіб Малютянською сільською радою за наявності складених Відділом Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області довідок за формою 6-зем, висновків про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян та висновків про наявні обмеження на використання земельних ділянок.

В той же час, у матеріалах адміністративної справи №826/240/16 міститься письмовий доказ, а саме, висновок земельно-технічного дослідження від 29 червня 2015 року підготовлений атестованим судовим експертом Герасименко І.В., який був наданий до справи третьою особою: ОСОБА_5 , за змістом якого наявні порушення, а саме, накладення меж спірних земельних ділянок із землями позивача ДП «Київське лісове господарство».

Позивач посилався на те, що такі дії відповідачів суперечать положенням законодавства України та порушують права ДП «Київський лісгосп», оскільки, фактично земельні ділянки передані у приватну власність є землями постійного користування ДП «Київський лісгосп» та належать до земель лісового фонду. Окрім того, на вказаних земельних ділянках розташовані багаторічні зелені насадження (ліс), тому віднесення даних земель до складу земель запасу Малютянської сільської ради є незаконним, а визначення складу угідь як «чагарники та сіножаті» не відповідає реальній дійсності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2029 року, яка занесена до протоколу судового засіданні, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

12 квітня 2021 року від представника ДП «Київське лісове господарство» надійшла до суду заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив:

визнати незаконними та скасувати рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/29 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ;

визнати незаконними та скасувати рішення рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/42 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди у здійсненні ДП «Київське лісове господарство» права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду, шляхом їх витребування (повернення) на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1405 га з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074 та земельну ділянку площею 0,19 га з кадастровим номером 3222484201:01:003:5019.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача.

Ухвалою цього ж суду від 30 червня 2021 року залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника відповідача Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - Боярську міську раду.

28 березня 2024 року до суду від представника ДП «Київське лісове господарство» надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просив:

визнати незаконними та скасувати рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/29 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ;

визнати незаконними та скасувати рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/42 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;

витребувати у власність держави в особі Київської державної адміністрації та в постійне користування ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1405 га з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074 і земельну ділянку площею 0,19 га з кадастровим номером 3222484201:01:003:5019.

Стягнути з відповідачів в рівних частках судові витрати на користь позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено позивача ДП «Київське лісове господарство» на його правонаступника - державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України), залишено без розгляду уточнену позовну заяву.

16 липня 2025 року до суду від ДСГП «Ліси України» надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просив:

визнати незаконними та скасувати рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/29 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ;

визнати незаконними та скасувати рішення Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №22/42 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди ДСГП «Ліси України» у постійному користуванні землями лісогосподарського призначення шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора №29415517 від 26 квітня 2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484200:03:003:5019, площею 0,19 га, із припиненням речових прав щодо неї;

- скасування рішення державного реєстратора №29419220 від 26 квітня 2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074, площею 0,1405 га, із припиненням речових прав щодо неї;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:5019 площею 0,19 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074 площею 0,1405 га.

Стягнути з відповідачів у рівних частках судові витрати на користь позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2025 року залучено Фастівську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні позову ДСГП «Ліси України» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу, які підлягали б судовому захисту. Суд виходив із того, що на момент ухвалення рішення ДСГП «Ліси України» не є належним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657, оскільки власником цієї земельної ділянки є Київська обласна державна адміністрація, а право постійного користування належить Національному університету біоресурсів і природокористування України. Також суд першої інстанції виснував, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5019 та 3222484201:01:003:5074 межують із земельною ділянкою державної форми власності, але не накладаються на її контури. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Пустовий М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ДСГП «Ліси України» у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява обґрунтована обставинами та письмовими доказами, які долучені до неї, а саме: згідно з листом ДП «Київське лісове господарство» від 02 травня 2012 року №02-366 позивач не надавав свого погодження на визначення та затвердження меж Малютянської сільської ради, повідомивши про часткову зміну (накладення) таких меж на межі Васильківського лісництва, зокрема квартал 8, виділи 15,18, квартал 9, виділ 9. Згодом вказані земельні ділянки лісового фонду незаконно включені до меж Малютянської сільської ради були передані у приватну власність та стали предметом спору у даній справі; згідно з листом ВО «Укрдержліспроект» від 24 травня 2021 року №264 було надано витяг з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталу 8 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами спірних земельних ділянок, з якого вбачається накладення таких меж; згідно з висновком земельно-технічного дослідження від 29 червня 2015 року підготовлений атестованим судовим експертом Герасименко І.В., за змістом якого наявні порушення, а саме - накладення меж спірних земельних ділянок із землями позивача - ДП «Київське лісове господарство». З наведеного вище вбачається, що ДСГП «Ліси України» обґрунтувало позов неправомірними рішеннями органу місцевого самоврядування, спрямованими на незаконне відчуження (передання у приватну власність) спірних земельних ділянок лісового фонду, в результаті яких, такі земельні ділянки перейшли у приватну власність.

Вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права у позивача, яке б підлягало судовому захисту, є помилковим. Факт формування, державної реєстрації та передання у власність Київській обласній державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657 із земель лісового фонду ДСПГ «Ліси України» в межах лісових виділів Васильківського лісництва (квартал № 8, виділ 15) не є тотожним втраті позивачем можливості та законних підстав для захисту у судовому порядку свого права постійного користування земельними ділянками лісового фонду, які знаходяться у межах спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5019, 3222484201:01:003:5074, які знаходяться у приватній власності відповідача ОСОБА_2 , оскільки самим листом Боярської лісової дослідної станції №409 від 24 липня 2025 року підтверджується, що ці три земельні ділянки межують та не накладаються одна на одну. В той же час, наявними у справі доказами переконливо доводиться, що саме у межах приватних земельних ділянок ОСОБА_2 з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5019, 3222484201:01:003:5074 наявні (накладаються) землі лісового фонду, які продовжують перебувати у постійному користуванні позивача та підлягають поверненню йому у спосіб, визначений у позовній заяві.

Стверджує, що суд першої інстанції, формулюючи висновок про відсутність порушеного права позивача у зв`язку із вилученням (передачею) позивачем земель лісового фонду на користь Київської обласної державної адміністрації та користувача Боярської лісової дослідної станції шляхом формування та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657, не ідентифікував та не встановив дійсні межі даної земельної ділянки з урахуванням її координат поворотних точок меж ділянок і дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, не отримав та не дослідив технічну документацію із землеустрою щодо відведення (встановлення меж) такої ділянки, не отримав до матеріалів справи та не дослідив рішення Київської обласної військової адміністрації від 05 серпня 2024 року №1101 і рішення щодо затвердження (погодження) меж такої ділянки.

Вважає, що Малютянська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області приймаючи оскаржувані рішення №22/29 від 12 березня 2013 року та №22/42 від 12 березня 2013 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 порушила порядок передання у приватну власність земельних ділянок лісового фонду, прийнявши оскаржувані рішення із перевищенням своїх повноважень, передбачених законодавством України, що є підставою для задоволення і інших (похідних) позовних вимог, зокрема щодо скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за останнім власником ОСОБА_2 , скасування реєстрації у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок, що у даній справі забезпечить ефективний спосіб захисту і поновлення порушених прав позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що спірні земельні ділянки, які перебувають у її власності, ніколи не накладались на земельну ділянку (не перебували в межах лісових виділів Васильківського лісництва (квартал №8, виділ 15)) з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657. Зазначає, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222484201:01:003:5074 та 3222484200:03:003:5019 надані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст.113, 118, 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), із земель, які належать до комунальної власності місцевої територіальної громади. Лісогосподарські землі їм не виділялись. Позивачем до позову не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зворотного.

Позивач ДГСП «Ліси України», відповідач Боярська міська рада, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фастівська районна державна адміністрація, не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що Боярська лісова дослідна станція є відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України. Свою навчальну, наукову та господарську діяльність проводить згідно до «Проекту організації та розвитку лісового господарства на 2018-2027 роки».

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484201:01:003:5074 та 3222484200:03:003:5019 межують із земельною ділянкою державної форми власності, яка перебуває в постійному користуванні Національного університету біоресурсів і природокористування України (кадастровий номер: 3222484200:03:003:0657) та не накладаються на її контури.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657 сформована за результатами проекту землеустрою та передана в постійне користування Національного університету біоресурсів і природокористування України відповідно до рішення Київської обласної військової адміністрації від 05 серпня 2024 року № 1101. Цим же рішенням земельну ділянку державної власності з цільовим призначенням 09.01 для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657 вилучено з постійного користування ДП «Ліси України».

Наведене підтверджується листом Боярської лісової дослідної станції № 409 від 24 липня 2025 року, складеним за наслідками розгляду адвокатського запиту адвоката Янчука О.С. від 18 липня 2025 року № 18/07/1-2025 (а.с.117, т.4).

Ці обставини також підтверджуються Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 24 вересня 2025 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657.

З цієї ж Інформації від 24 вересня 2025 року також вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657 є Київська обласна державна адміністрація, а сама земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Національного університету біоресурсів і природокористування України (а.с.178-180, т.4).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріалами справи підтверджується втрата ДП «Ліси України» з 05 серпня 2024 року права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У той же час зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (див. постанову Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц, (провадження № 14-122цс20)).

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 450/2875/19 (провадження № 61-5051св22).

У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 723/269/23 (провадження № 61-5160св24) Верховний Суд дійшов висновку, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною він якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657, на порушення прав щодо якої посилається ДП «Ліси України», на момент розгляду справи не перебувала у його постійному користуванні, оскільки відповідно до рішення Київської обласної військової адміністрації від 05 серпня 2024 року № 1101 була вилучена з постійного користування ДП «Ліси України» та передана у постійне користування Національному університету біоресурсів і природокористування України.

Отже, установивши, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:0657 є Київська обласна державна адміністрація, а її постійним користувачем - Національний університет біоресурсів і природокористування України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ДП «Ліси України» порушеного права або охоронюваного законом інтересу щодо вказаної земельної ділянки, який підлягав би судовому захисту в межах заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Пустового М.В. про те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, передчасно дійшов висновку про відсутність порушеного права у ДП «Ліси України» та не надав належної оцінки доказам щодо належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу (ч.1 ст. 53 ЦПК України).

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. За змістом ст. 53 ЦПК України така особа вступає або залучається до участі у справі у разі, якщо рішення суду може вплинути на її права чи обов`язки щодо однієї зі сторін, однак не набуває процесуального статусу позивача та не заявляє власної матеріально-правової вимоги щодо предмета спору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 самостійного позову у цій справі не подавав.

При цьому в апеляційній скарзі не наведено конкретних обставин і не подано доказів того, яким саме чином оскаржуване рішення порушує особисті права, свободи чи охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 як третьої особи.

Зміст апеляційної скарги фактично зводиться до обґрунтування порушення прав ДП «Ліси України», однак саме ДП «Ліси України» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувало, а матеріали справи не містять доказів уповноваження ОСОБА_1. діяти від імені або в інтересах позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Пустового М.В. доводи не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу, який підлягав би судовому захисту в межах заявлених позовних вимог, та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пустового Максима Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року.

Головуючий

Судді: