Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №759/23189/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

справа № 759/23189/25

провадження № 22-ц/824/7497/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Київ 25 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.04.2024 між сторонами було укладено кредитний договір, згідно з яким відповідач отримала кредит у сумі 53 450,00 грн. строком на 24 місяці під 0,01% річних та щомісячною комісією 6,9%. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо повернення коштів, станом на 01.05.2025 утворилася заборгованість у розмірі 81 933,92 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Київ 25 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Заявою-договором №4008664-028 від 11.04.2024 року у розмірі 81 933 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять три) гривні 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подалаапеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що наданий до суду розрахунок, сам по собі не може бути належним та допустимим доказами наявності боргу та його розміру, оскільки нічим не підтверджується, і його правильність неможливо перевірити.

Окрім того, вказаний розрахунок не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів.

Доводи позивача про те, що саме договірні умови є обов`язком відповідача та позивача, але фактично не вказав, що відповідач також виконував умови договору, крім того, оплачував тіло кредиту і відсотки. Саме довідка банку від 27.12.2025 р. і говорить про те, що умови відповідача перед позивачем були виконані в повному обсязі.

У заяві, підписаній сторонами, відсутній встановлений строк повернення кредитних коштів та відповідальності за його порушення, між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Таким чином, відсутня можливість встановлення процентної ставки, перевірення наданого позивачем розрахунку заборгованості щодо нарахованих відсотків за відсутності досягнення домовленості між сторонами, строку виконання зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Попов Євген Васильович зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем розрахунком заборгованості підтверджується наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №4008664-028 від 11.04.2024.

Згідно з п. 1.2.2 та 1.2.6 Заяви-договору, Позичальник отримала 53 450,00 грн. строком на 24 місяці. Умовами договору (п. 1.4) встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 6,9% щомісячно.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що остання оплата або часткове погашення не забезпечили повного виконання графіку платежів. Станом на 01.05.2025 борг становить 81 933,92 грн., з яких:

40 267,15 грн. - тіло кредиту;

3,12 грн. - відсотки;

41 663,65 грн. - комісія за обслуговування.

Позичальник порушив зобов`язання, передбачені ст. 526, 629, 1054 ЦК України, оскільки не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти у встановлений строк.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у строк, згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №4008664-028 від 11.04.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорі зазначені і сума кредиту (п.1.2.2), строк кредиту (п.1.2.6), розмір комісії (п.1.2.3 та 1.4.), розмір відсотків (п. 1.2.9.) та інші умови.

Відповідно до п.п. 1.11. Кредитного договору Відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п.п. 1.2.2. даного Розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: на власні потреби у сумі 53 450,00 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору Відповідач просив надати кредит , згідно інформації, наведеної в Заяві-договорі та зобов`язався повертати кредит щомісячно згідно графіку , передбаченого Додатку № 1 до цієї Заяви договору, що є її невід`ємною частиною.

Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань Позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в Додатку № 1 до цієї Заяви - договору. Відповідач підтвердив, що дана Заява-Договір є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1.4. Кредитного договору).

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору Відповідач підтверджує, що на момент укладання Заяви-Договору попередньо ознайомлений з умовами та правилами надання споживчого кредиту в тому числі з вартістю споживчого кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість споживчого кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та загальними витратами за споживчим кредитом, а також з будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормативними документами Національного банку України, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згоден.

Таким чином, при укладанні кредитного договору відповідач ознайомилася та погодилася з порядком видачі кредитних коштів, встановленням плати за кредити, цілями, на які надаються кредитні кошти, та іншими умовами, про що свідчить її підпис в договорі кредиту, що додано до матеріалів справи. Позичальник своїм підписом підтвердила на Заяві-договорі, що ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних позичальником умов кредитування.

В Постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22 зазначається про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Таким чином, підписавши договір, відповідач підтвердила своє волевиявлення для його укладення, а тому аргумент про неузгодження істотних умов договору є необґрунтованим, оскільки основним доказом цього є саме підпис, який поставлений у договорі.

Відповідач перед підписанням кредитного договору мала можливість ознайомитися з умовами кредитного договору і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить її підпис. Таким чином, доводи відповідача про неузгодження істотних умов є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказані умови сторонами були визначені спільно в кредитному договорі.

Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17.

Таким чином, проценти, які має сплатити відповідач окрім заборгованості по тілу кредиту, є сумою за використання коштів та не стосуються пені, штрафу чи інших платежів за порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Зі змісту укладеного договору, видно, що позичальник підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення правочину . Розмір відсотків за користування кредитними коштами та комісії сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України. Таким чином, до підписання Заяви-договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21.

Розрахунок заборгованотсі, який міститься в матеріалах справи, є повним, оскільки містить періоди нарахування (помісячно та з вказаними датами) як заборгованості за тілом кредиту та відсотками, зокрема і відсоткові ставки та їх суми. Також вказано помісячно із зазначенням конкретних дат зарахування коштів на погашення відсотків та тіла кредиту окремо, які сплачував відповідач.

Наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з її рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника, які свідчать про те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором.

З огляду на вище викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано їм належну правову оцінку, висновки суду про задоволення позовних вимог є обґрунтовані.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Київ 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді