Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №753/17355/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

справа № 753/17355/25

провадження № 22-ц/824/5145/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Комарцевої Л.В., у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитними договорами, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 21257,55 грн.

З урахуванням викладеного, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами № 3700307660-145317 від 07.11.2021, № 77518421 від 14.09.2021 в загальному розмірі 21257,55 грн. (двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят сім гривень 55 копійок), 2422 гривень 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору; 5000 гривень 00 копійок (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що суд проігнорував, що сплачені скаржником кошти позивач, ймовірно, зарахував на погашення штрафних санкцій або штучно нарахованих відсотків, замість погашення тіла кредиту та відсотків за строк користування. Відповідно до закону, сума погашення спочатку покриває прострочену суму кредиту та відсотки, а не штрафи.

Суд стягнув проценти за користування кредитом, нараховані позивачем за період, що значно перевищує строк кредитування.

Суд у рішенні зазначив: "відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості". Цей висновок спростовується власними доказами позивача, доданими до позовної. У цих документах зафіксовано, що скаржником було здійснено понад 15 транзакцій на погашення боргу.

Стягнення 5 000 грн витрат на правничу допомогу за складання типового позову у справі, яка розглядалася без участі сторін, є порушенням принципів співмірності та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 зазначає, що твердження скаржника про те, що вона була «позбавлена можливості» надати квитанції, заявити про позовну давність та подати контррозрахунок, є оціночними та не підтверджують безумовної підстави для скасування рішення. Саме по собі бажання надати заперечення та докази не доводить, що такі докази фактично існували та не могли бути подані належним чином у строки, визначені ухвалою про відкриття провадження.

Подані позивачем розрахунки є детальними, чіткими і таким, що відповідають умовам кредитного договору, у тому числі в частині визначення строку користування кредитом в межах якого нараховувалися проценти.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Матеріали справи надають достатні докази отримання Відповідачем коштів за договорами, часткового погашення заборгованості та подальшого користування кредитними коштами. Непогашення боргу стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права як правонаступника.

Заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено.

У заперечення на відзив на апеляційну скаргу представник скаржника зазначає, що порушення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки позбавило Відповідача можливості подати контррозрахунок та докази часткового погашення боргу.

Кредитор свідомо ігнорує імперативну вимогу ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою загальна сума неустойки (штрафу, пені) не може перевищувати 50% від суми одержаного кредиту. Встановлення відповідальності на рівні 1 404% річних обходить цей імператив і є незаконним збагаченням фінансової установи.

Нарахування, заявлені Кредитором на суму понад 9 000 грн за цим договором, є юридичною фікцією. Суд першої інстанції ігнорував ці фактичні та правові обставини.

Спрощене провадження, малозначний спір щодо мікрокредиту. Не виправдовує залучення надмірних ресурсів для формування стандартних позицій. Обсяг та час роботи Подання типового позову та шаблонного відзиву, де більшість тексту - копіювання умов договору Час на адаптацію шаблонного документа під конкретного боржника є мінімальним і не коштує 10 000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, відзиву на позов не надав, розмір боргу не спростував.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07.11.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3700307660-145317, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 1500,00 грн. відсоткова ставка 0,5 %, що нараховується за кожен день користування кредиту на умовах строкового повернення.

14.09.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 77518421, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6500,00 грн. відсоткова ставка 1,99 %, що нараховується за кожен день користування кредиту на умовах строкового повернення.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). Окрім вказаного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року справа №910/4518/16, зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

07.11.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем укладено Договір № 3700307660-145317.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором.

П. 2.2. Договору передбачено, що кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 1 500, 00 грн.. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Згідно п.п. 2.3. Договору позики, дата видачі кредиту 07.11.2021 р. , дата повернення кредиту 21.11.2021 р. (включно), термін користування кредитом 14 діб.

Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 0,5 % за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2.7. Договору позики встановлено, що плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування Кредитом на рахунок Товариства.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним Законодавством, а також відшкодовують заподіяні збитки, понад неустойку.

П. 6.2. Договору погоджено, що закінчення строку дії договору не звільняє від відповідальності за невиконання та/чи неналежне виконання умов цього Договору.

Відповідно до п. 9.6. Договору визначено, що сторони домовились, що після закінчення строку дії цього Договору, проценти за користування Кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на усю суму боргу та встановлюється у розмірі 1 404% річних та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної Вимоги Позикодавця Позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти Позичальника.

Згідно з п. 9.12. Договору, у відповідності до ст. 599 ЦК України, Сторони домовились про те, що зобов`язання за цим договором, якщо інше не буде передбачено у відповідних договорах, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

14.09.2021 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Відповідачем укладено Договір № 77518421.

Згідно п. 1. Договору, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору про надання позики :

- Сума Позики становить 6500.00 грн.

- Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою.

Згідно з п.п. 5, 5.1., 5.2. Договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що:

- Позичальник ознайомився на сайті з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

- Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщенні на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку за користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.

У відповідності до п. 6.1 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за користування Позикою Позичальник сплачує Товариству Проценти у розмірах, визначених у Договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму Позики та Проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики.

п. 6.2. Правил передбачено, що проценти за користування Позикою нараховуються на суму Позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування Позикою.

п. 6.3. Правил передбачено, що нарахування процентів за користування Позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування Позикою, включаючи день (дату) видачі Позики та включаючи день (дату) її повернення.

Відповідно до п. 6.5. Правил, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована або прямою нормою закону (нікчемний правочин), або рішенням суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

П. 7.1 Правил передбачено, що Позичальник має право подовжити строк користування Позикою (далі - Пролонгація). За подовження строку користування Позикою, Позичальник сплачує Товариству Проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення певного виду Пролонгації.

п. 7.2. Правил передбачено, що умови Пролонгації вказуються в Особистому кабінеті Позичальника на Сайті. При цьому, Розмір Процентів, що сплачує Позичальник при оформленні Пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у Договорі позики, та кількості днів, на яку Позичальник бажає оформити Пролонгацію.

п. 7.3. Правил передбачено, що не обмежуючи вказаного у пункті 7.2 вище Товариство на власний розсуд може застосувати до певного виду Пролонгації програму лояльності та запропонувати Позичальнику знижену процентну ставку для оформлення Пролонгації. У будь-якому випадку, нарахування Процентів та їх перерахунок здійснюється на умовах, передбачених Договором позики та цими Правилами.

Товариством можуть бути запропоновані як один, так і декілька варіантів подовження користування позикою.

Подані позивачем розрахунки є детальними, чіткими і таким, що відповідають умовам кредитного договору, у тому числі в частині визначення строку користування кредитом в межах якого нараховувалися проценти.

Таким чином, сторони погодили, що Позичальник сплачує Товариству проценти за користування позикою, а у разі прострочення повернення позики нарахування процентів триває до 90 днів; Позичальник має право на пролонгацію на умовах Договору та Правил, а відповідно до ст. 204 ЦК України, договір є правомірним і підлягає виконанню.

Також, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладених кредитних договорів протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення договорів не скористався.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погоджених сторонами Договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаних договорів, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.

При цьому договори та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором від первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», Відповідачем було здійснено оплати за користування кредиту. Отже, як вбачається із розрахунків боргу, Відповідач сплачував кошти за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором від первісного кредитора ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", Відповідачем було здійснено оплати за користування кредиту. Отже, як вбачається із розрахунків боргу, Відповідач сплачував кошти за кредитним договором.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц.

Факт здійснення погашення заборгованості та пролонгації строків виконання зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується розрахунком первісного кредитора, свідчить про належне усвідомлення відповідачем умов зазначених договорів, їх прийняття та фактичне визнання існування заборгованості.

Отже, матеріали справи надають достатні докази отримання відповідачем коштів за договорами, часткового погашення заборгованості та подальшого користування кредитними коштами. Непогашення боргу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права як правонаступника.

Щодо стягнення районним судом витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України ).

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається в матеріалах справи, Позивачем було надано відповідні документи разом з позовною заявою на дотримання вимоги ч. 9 ст. 175 ЦПК України, а саме: Договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.11.2023 № 01-11/2023; Заявка на надання юридичної допомоги від 02.06.2025 № 172; Витяг з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025.

Суд першої інстанції враховуючи підставу та предмет позову, характер виконаної адвокатом роботи та фактично надані послуги, зміст і обсяг позовної заяви, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на вище викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано їм належну правову оцінку, висновки суду про задоволення позовних вимог є обґрунтовані.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді