Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №357/13008/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

справа № 357/13008/25

провадження № 22-ц/824/6470/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленко Дмитра Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Цуранова А.Ю., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 21.01.2025-100000718 від 21.01.2025 у розмірі 70 250 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 21.01.2025-100000718, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 25 000 грн з процентною ставкою 1% за один день користування кредитом. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк в повному обсязі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 70 250 грн, з яких: 25 000 грн. - тіло кредиту; 31 500 грн - проценти; 3 000 грн - комісія; 10 750 грн - неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленко Дмитро Олександровичо подав апеляційну скаргу, в якій просить рішеннясуду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразових ідентифікаторів, які надсилались у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий.

Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу.

Лист ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що представником позивача не доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами договору, не доведено обґрунтованість нарахування відсотків. З наданих представником позивача документів неможливо встановити по яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та за якою ставкою. В свою чергу наданий представник позивача розрахунок заборгованості не підтверджений жодним первинним документом, що оформлений відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданий ТОВ «Споживчий центр» розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості.

До матеріалів справи долучена копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 63-1108 від 11.08.2025 про успішний переказ коштів за кредитним договором. Разом з цим, із вказаного листа неможливо встановити отримувача коштів, тому суд не може визнати цей документ належним доказом перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання умов укладеного кредитного договору.

Картка субконтролю також є неналежним доказом у справі, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Будь-яких інших документів на підтвердження перерахування коштів матеріали справи не містять, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 21.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 21.01.2025-100000718 (кредитної лінії), шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е316, надісланим смс-повідомленням на номер телефону НОМЕР_1 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 25 000 грн строком на 140 дні за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 6469,13%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 53 849,56 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 28 849,56 грн (п. 14 договору).

З Графіку платежів до договору вбачається розтермінування кредиту черговими платежами на десять місяців з чітко встановленими розмірами процентів.

Згідно із п. 8-9 договору (заявки, акцепту) передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту - 15% від суми кредиту, що дорівнює 3 750 грн (п. 7 договору).

Пунктом 15 договору передбачено, що неустойка в розмірі 250 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

В заявці про надання кредиту заявником зазначено реквізити для перерахування коштів: 4149-62XX-XXXX-0444.

21.01.2025 11:18:23 на картку НОМЕР_2 успішно перераховано кредитні кошти в розмірі 25 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 630381973, призначення платежу: видача за договором кредиту № 21.01.2025-100000718, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 63-1108 від 11.08.2025.

В матеріалах справи міститься візуальна форма послідовності дій, зразок анкети, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, відповідь позичальника (акцепт), додаток до анкети позичальника, інформаційне повідомлення позичальника, довідка про підтвердження доставлення смс на номер 0937581375, довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 21.01.2025-100000718 від 21.01.2025, картка субконтролю, договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 21.01.2025 р.; 2) подання відповідачем Заявки № 21.01.2025-100000718 від 21.01.2025 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №21.01.2025-100000718 (кредитної лінії) від 21.01.2025 р.

Таким чином, було укладено Кредитний договір №21.01.2025-100000718 від 21.01.2025 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової.

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.

Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразових ідентифікаторів, які надсилались у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонента ідентифікатора перенаправляє його на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора для автентифікації.

Абонент-ідентифікатор після успішного проходження користувачем багатофакторної автентифікації формує ЕПІ з даними користувача, запит на які надійшли в ЕЗІ.

Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Успішне проходження процедури багатофакторної автентифікації користувачем є обов`язковою умовою для передавання його даних абоненту - надавачу послуг/ абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом.

Матеріали справи містять відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу - iPay.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавепь здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 22 Постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 N 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо

Ті ж самі положення передбачені пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема за рішенням суду.

Еквайр зобов`язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд вказав, що «факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо».

У зв`язку з наведеним, лист ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 4149-62XX-XXXX-0444, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, дії відповідача із часткової сплати боргу 10.02.2025 р. у сумі 6 000,00 грн є обставиною, що свідчить про визнання відповідачем боргу.

Так як ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Павленко Дмитра Олександровича задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року скасувати.

Постановити нове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.01.2025-100000718 від 21.01.2025 року у розмірі 70 250,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 6 056,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді