Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №752/3240/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8332/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №752/3240/26

30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 наухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Данілової Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача,-

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача, в якому просив суд:

визнати, що опублікуванням публічного договору приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» порушило його, ОСОБА_1 , право на одержання доступної інформації про продукцію за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_1 ;

визнати, що опублікуванням публічного договору приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» порушило його, ОСОБА_1 , право на погодження, зміну або розірвання зазначеного договору протягом одного місяця з дня внесення проєкту договору.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача на підставі пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України ( у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 рокута направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у даній справі, не врахував обставини справи, неправильно витлумачив пункт 3 частини 1 статті 186 ЦПК України та не врахував роз`яснення, надані Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18.

Зазначає, що порівняння предметів та правових підстав спорів у даній справі № 752/3240/26 та у справах № 752/15384/25, № 752/2190/25 свідчить про їх абсолютну відмінність між собою.

Так, предметом спору у даній справі № 752/3240/26 є те, що опублікуванням Договору у газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року відповідач порушив його право на одержання доступної інформації про продукцію та порушив його право на погодження, зміну або розірвання Договору протягом одного місяця з дня внесення проекту Договору.

Предметом спору у справі № 752/15384/25 є те, що ігноруванням його прохання від 22.12.2022 року відповідач порушив його права на перевірку якості наданих послуг та складання акту-претензії.

Предметом спору у справі №752/2190/25 є те, щорозповсюдженням об`яви з інформацією про йогозаборгованість відповідач порушив його право на належну якість обслуговування і такі дії відповідача є нечесною та агресивною підприємницькою практикою, яка заборонена.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року - без змін.

Зазначає, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/29858/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання права та визнання договору таким, що не відповідає вимогам законодавства до інформації про продукцію.

В позовній заяві позивач просив визнати, що договір Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, опублікований у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №99 (4695) від 14.07.2015 року не відповідає вимогами законодавства до інформації про продукцію; визнати що застосуванням у правовідносинах з ним, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зазначеного у п.1. договору комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» порушило його право на інформацію про продукцію, передбачену законодавством.

У справі № 752/29858/25 позивач звернувся із позовом про визнання права та визнання договору таким, що не відповідає вимогам законодавства до інформації про продукцію, у якому просив суд визнати, що «застосування у правовідносинах з ним договору, опублікованого у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14 липня 2015 року Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» порушило його права і що договір не відповідає вимогам законодавства.

В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/3640/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів (про визнання права).

В позовній заяві позивач просив визнати, що відсутність у договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, опублікованому у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №99 (4695) від 14.07.2015року, згадки про Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та запропонованих цим підприємством умов зазначеного договору, порушує його право вимагати зміни або розірвання договору.

У цих справах такою фактичною обставиною є саме застосування договору у відносинах між сторонами, оскільки саме внаслідок цього (застосування) позивач стверджує про порушення своїх прав. Натомість мотиви (обґрунтування) позивача, чому саме він вважає застосування договору порушенням своїх прав (відсутність у ньому істотних умов чи підпису сторін або не зазначення його, як сторони договору, та його нечинність, тощо) є лише доводами позивача та на підстави позову не впливають. Так само не є відмінною рисою у підставах позову правові норми (судова практика), якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з`явились.

Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

У поданому клопотанні від 27 квітня 2026 року представник відповідача Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" не заперечувала протирозгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача.

Матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, зводиться до визнання, що опублікуванням публічного договору приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» порушило його, ОСОБА_1 , право на одержання доступної інформації про продукцію за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання, що опублікуванням публічного договору приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» порушило його, ОСОБА_1 , право на погодження, зміну або розірвання зазначеного договору протягом одного місяця з дня внесення проєкту договору.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» (відповідач) за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач надає свої послуги на підставі публічного договору приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, опублікованого у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року .

У розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) договір містить інформацію про продукцію, бо містить перелік, кількість та якість послуг, які відповідач зобов`язується надавати споживачам.

Права споживачів на ознайомлення з інформацією про продукцію передбачені частиною 1 статті 15 Закону, відповідно до якого споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Із наведених норм статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що однією із головних вимог до інформації про продукцію є її доступність.

Позивач зазначав, що відповідач, ігноруючи свої обов`язки, замість розміщення договору у місці, де він застосовується, наприклад, на дошках об`яв біля будинків, опублікував договір у газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року, яка не є місцем застосування договору, оскільки не є місцем знаходження споживачів, яким відповідач надає свої послуги, внаслідок чого значна частина споживачів не могла ознайомитися з цим договором.

Таким чином, опублікуванням договору у газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року відповідач позбавив споживачів, в тому числі і його ( позивача), можливості ознайомитися з договором, що, відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону, є порушенням прав споживачів на одержання доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 634 Кодексу, договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Датою внесення відповідачем проекту договору є 14.07.2015 року, коли договір був опублікований у газеті «Хрещатик» № 99 (4695). Відповідно до цієї дати споживачі могли погодити, змінити або розірвати договір лише до 14.08.2015року, тобто, впродовж одного місяця після опублікування договору.

Однак, публікацією договору у газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року відповідач порушив право споживачів на погодження, зміну або розірвання договору до 14.08.2015 року, оскільки абсолютна більшість споживачів про існування цього договору не знала внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо доступності інформації про продукцію та до місця її розміщення.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача на підставі пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України ( у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з даних автоматизованої системи документообігу Голосіївського районного суду м. Києва вбачається, що позивачем подано до суду аналогічні за змістом позови до цього самого відповідача, з тим самим предметом спору та з однакових підстав. В провадженні суду перебувають справи № 752/15384/25, №752/2190/25. Зокрема, ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача. Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача.

З огляду на наявність у провадженні цього суду справ зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій цивільній справі.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини(стаття 10 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу вимог цивільного процесуального законодавства суддя, після одержання заяви з`ясовує наявність/відсутність підстав для відкриття/відмови у відкритті провадження у цивільній справі, встановлених ЦПК України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року в справі № 146/318/20 (провадження № 61-11374св20).

Відповідно до зазначеного, необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена процесуальна норма права направлена на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів), з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Підстава позову - це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача та з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 522/13894/22 (провадження № 61-5564св23).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі передбачені статтею 186 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, і є заходом на шляху недопущення винесення судами суперечливих та взаємовиключних судових рішень.

За змістом наведеної норми суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для всіх, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває на розгляді цивільна справа № 752/2190/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів, з відкриття провадженням та призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ухвали від 21 травня 2025 року, та цивільна справа №752/15384/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів, з відкриття провадженням та призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ухвали від 27 червня 2025 року.

У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача (справа №752/3240/26.

Отже, суб`єктний склад учасників правовідносин у справах № 752/2190/25, №752/15384/25 та у справі, що переглядається №752/3240/26, збігається.

Разом з тим, матеріали цієї справи не містять належних та достатніх відомостей, які б давали можливість беззаперечно встановити тотожність предмета та підстав позову у цій справі №752/3240/26 та у справах № 752/2190/25, №752/15384/25.

Сам факт наявності у провадженні цього чи іншого суду справи за участю тих самих сторін не є достатнім для застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що висновок суду першої інстанції про тотожність спорів був зроблений на підставі відомостей з автоматизованої системи документообігу Голосіївського районного суду м. Києва про перебування справ № 752/2190/25, №752/15384/25 у провадженні суду.

Водночас, встановлення тотожності позовів потребує безпосереднього дослідження судом предмета та підстав заявлених вимог у кожній конкретній справі.

Позовні заяви у справах № 752/2190/25, №752/15384/25 для порівняння тотожності предмета та підстав позову у справі №752/3240/26 не було досліджено судом першої інстанції.

У доводах апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що предмет та правові підстави спорів у даній справі № 752/3240/26 та у справах № 752/15384/25, № 752/2190/25 є абсолютно відмінними між собою.

Так, предметом спору у даній справі № 752/3240/26 є те, що опублікуванням Договору у газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015 року відповідач порушив його право на одержання доступної інформації про продукцію та порушив його право на погодження, зміну або розірвання Договору протягом одного місяця з дня внесення проекту Договору.

Предметом спору у справі № 752/15384/25 є те, що ігноруванням його прохання від 22.12.2022 року відповідач порушив його права на перевірку якості наданих послуг та складання акту-претензії.

Предметом спору у справі № 752/2190/25 є те, що розповсюдженням об`яви з інформацією про його заборгованість відповідач порушив його права на належну якість обслуговування і такі дії відповідача є нечесною та агресивною підприємницькою практикою, яка заборонена.

Таким чином, спірним є питання щодо тотожності позовів у цій справі та у справах № 752/2190/25, №752/15384/25 в аспекті предмета (матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення) та підстав (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) позовів.

Водночас, як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не здійснив порівняльний аналіз предмета і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у цій справі та у справах № 752/15384/25, № 752/2190/25, належним чином не з`ясував ознаки тотожності позовів у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для відмови у відкритті провадження у справі з підстав встановлених пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

За викладених обставин висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживача, не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які за приписами статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали судупро відмову у відкритті провадження у справі, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 рокускасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про захист прав споживачанаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: