Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №759/997/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року

справа № 759/997/25

провадження № 33/824/2284/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Скорікової Альони Ігорівни на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 та Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - Скорікова Альона Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 5 років.

В обґрунтування вимог посилається на те, що сторона захисту повністю погоджується з кваліфікацією правопорушення, визнає вину в частині накладеного основного стягнення (штрафу) та не оскаржує постанову суду в цій частині.

Враховуючи, що скаржник визнає вчинене ним правопорушення, щире каяття може довести суду, що призначення покарання у вигляді позбавлення прав є недоречним, навіть з урахуванням того, що суд може дійти висновку про законність такого покарання.

Відповідно до ст.30 КУпАП, законодавець імперативно встановив, що особу можна позбавити лише того прав, яке їй було попередньо надано у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 є неповнолітнім та ніколи у своєму житті не отримував посвідчення водія.

Суд першої інстанції під час винесення постанови повністю проігнорував ці об`єктивні дані. З правової точки зору неможливо позбавити особу того права, якого вона ніколи не набувала.

Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 556412 від 01.01.2026, встановлено, що 01.01.2026 о 12 год. 10 хв. у м. Києві по Берестейському Шосе, 6 км, ОСОБА_1 , керував автомобілем «BMW M340I XDRIVE», номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому не мавправа керування таким транспортним засобом.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 повідомив що, апеляційну скаргу підтримує та вину визнає в частині накладення на нього адміністративного правопорушення в частині накладення на нього штрафу. До суду надійшло клопотання про припинення повноважень захисника ОСОБА_3 ..

Окрім того, в судове засідання з`явилась захисник ОСОБА_1 - Клок В.В. надала ордер на представництво ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді та зазначила, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, та повідомила, що сторона захисту повністю погоджується з кваліфікацією правопорушення, визнає вину в частині накладення основного стягнення (штрафу) та не оскаржує постанову суду в цій частині.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушень доведена. Записи з нагрудних камер поліцейських, відображають події у хронологічній послідовності та порядку, що дає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, проаналізувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу.

Апеляційний суд не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові спеціального права застосовується за порушення порядку користування цим правом.

ОСОБА_1 є неповнолітнім та ніколи у своєму житті не отримував посвідчення водія. Цей факт беззаперечно підтверджується офіційною довідкою, що міститься в матеріалах справи (а.с. 8-9).

Ця позиція також підтверджується практикою Верховного Суду.

Зокрема у постанові від 29.03.2023 у справі № 145/932/20 чітко закріплено: «Згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка його не має».

Отже, застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка такого права не мала, є незаконним та підлягає скасуванню.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз (аб.2 п. 27 Пленуму).

За положеннями статтей 245,280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (ст. 256 КУпАП.

Окрім цього, суддею Апеляційної інстанції враховано, що на момент вчинення адміністративного правопорушення був неповнолітній та не мав посвідчення водія, в матеріалах справи не має даних про отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія і допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року.

Отже, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави призначити ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням викладеного, оскільки суд першої інстанції належним чином не оцінив матеріали судової справи, правозастосовну практику судів касаційної інстанції, постанова Святошинського районного суду міста Києва в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років є незаконною, а відтак підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, а саме: замість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років, застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі двох тисяч чотирьохсотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. В іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Скоріковій Альоні Ігорівні строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Скорікової Альони Ігорівни задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року змінити в частині накладення стягнення.

Застосувати до ОСОБА_1 замість позбавлення права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років, адміністративне стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя