Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №369/4468/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4468/26

Провадження № 2/369/10411/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.05.2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Худинець Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просив суд:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

внести наступні зміни до актового запису № 279 від 22.07.2009 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, з видачею нового свідоцтва про народження: виключити з актового запису відомості про ОСОБА_4 як про батька дитини; зазначити батьком дитини у актовому записі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Нове Києво-Святошинського району Київської області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він та відповідачка з січня 2008 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 . Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька – ОСОБА_3 , про що було складено актовий запис про народження № 279.

Батько дитини сторін був записаний зі слів матері, відповідача, яка помилково вказала батька як « ОСОБА_4 », тоді як фактично кровним батьком дитини є він – ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначив що з моменту народження дитини він постійно проживає разом із відповідачем та дитиною однією сім`єю, бере активну участь у вихованні та утриманні доньки, проводить з нею значну частину часу, піклується про її розвиток та благополуччя, що також підтверджує фактичні сімейні відносини між позивачем, відповідачем та дитиною.

13.07.2023 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 321 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що в актовому записі про народження дитини містяться відомості про іншу особу як батька дитини, при цьому відповідач помилилась в імені по-батькові батька дитини, він позбавлений можливості у позасудовому порядку внести зміни до такого актового запису та зазначити себе батьком дитини. Саме тому з метою захисту своїх батьківських прав позивач був змушений звернутися до суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

У підготовче судове засідання сторони не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи без позивача та її, як представника, вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач також подала клопотання, в якому визнала позовні вимоги та обставини, якими він обґрунтований, та просила розглядати справу без її участі.

Керуючись ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову та ухвалити судове рішення по суті спору у підготовчому засіданні.

Дослідивши пред`явлений позов, матеріали справи та заяви сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З довідки від 29.08.2025 № 21192 та акту від 26.08.2025 № 1/04-805 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина також визнавалась сторонами при розгляді справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що було складено актовий запис про народження № 279, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

У вказаному свідоцтві про народження батьками ОСОБА_3 вказані: батько - ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 03.03.2026 № 00056853741 вбачається, що відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України

13.07.2023 Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 321, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 13.07.2023 серії НОМЕР_2 .

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як передбачено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

У статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою..

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватися усі передбачені законом докази у їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

З огляду на ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням проаналізованих правових норм в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відомості про її батька були внесені до актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері дитини.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що на момент народження дитини позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та підтримували фактичні сімейні відносини, а в подальшому зареєстрували шлюб у встановленому законом порядку.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №444/526/18, від 08.03.2023 у справі №205/5698/21, від 20.09.2024 у справі №183/2690/21.

При цьому, в якості доказів батьківства можуть розглядатися різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (див. постанову Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №444/526/18).

У ході судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що з моменту народження дитини він постійно проживав разом із відповідачем та дитиною однією сім`єю, брав участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні, піклувався про її розвиток та благополуччя, фактично виконуючи батьківські обов`язки.

Крім того, надані позивачем фотографії підтверджують його постійне спілкування з дитиною та активну участь у її житті з раннього віку. На таких фотографіях зафіксовано спільне проведення часу позивача з дитиною під час прогулянок, сімейного дозвілля та інших життєвих подій. При цьому на частині фотографій також зображена відповідач, що додатково підтверджує факт спільного проживання сторін однією сім`єю та виховання дитини позивачем від самого її народження.

Суд також враховує, що відповідач подала до суду заяву про визнання позову, не заперечувала проти задоволення позовних вимог та фактично підтвердила обставини, викладені позивачем щодо його батьківства відносно дитини.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів є належною, допустимою, достовірною та достатньою для висновку про те, що саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки визнання батьківства є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини відповідно до статті 134 СК України, вимоги позивача про виключення з актового запису відомостей про ОСОБА_4 як батька дитини та зазначення батьком дитини ОСОБА_1 є похідними від вимоги про визнання батьківства та також підлягають задоволенню.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням принципів розумності, справедливості та забезпечення найкращих інтересів дитини, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 7, 18, 121, 125, 128, 129, 134, 135 СК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 200, 206, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внести зміни до актового запису № 279 від 22 липня 2009 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, з видачею нового свідоцтва про народження:

виключити з актового запису відомості про ОСОБА_4 як про батька дитини;

зазначити у графі «батько» дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Нове Києво-Святошинського району Київської області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2026 року.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ