Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №279/3369/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3369/26

Провадження 2-а/279/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року місто Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., при секретарі судового засідання Зубкової І.М., розглянувши в м.Коростень адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7190261 від 13.05.2026 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Коростенського міськрайонного суду з позовом до Коростенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7190261 від 13.05.2026 року.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що постановою інспектора Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції Штань Олександром Сергійовичем серії ЕНА №7190261 від 13.05.2026 його ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гри. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 13.05.2026 року о 21 годині 44 хвилини в м. Коростень по вул. Шатрищанська, 2 керуючи транспортним: засобом: Nissan Note з номерним знаком НОМЕР_1 порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами, а саме, в темну пору доби не були ввімкнуті фари ближнього світла, чим порушив п.9 ПДР України.

Вважає вказану постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін.

03.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що заявлені вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки оскаржувана постанова винесена в межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з врахуванням усіх обставин справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Зазначив, що вина позивача є доведеною, що підтверджується винесеною у законному порядку постановою по справі про адміністративне правопорушення та відео - доказами, що долучені до відзиву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що інспектором Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції Штань Олексієм Миколайовичем винесено постанову серії ЕНА №7190261 від 13.05.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 13.05.2026 року о 21 годині 44 хвилини в м. Коростень по вул. Шатрищанська, 2 керуючи транспортним: засобом: Nissan Note з номерним знаком НОМЕР_1 порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами, а саме, в темну пору доби не були ввімкнуті фари ближнього світла, чим порушив п.9 ПДР України.

Даною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Відповідно до вимог ч.1ст.2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому перераховує норми чинного законодавства, якими керувалася посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення. Крім пояснень до відзиву долучено диск з відеозаписом. З долученого відеозапису вбачається, що такий починається з розмови з водієм автомобіля, який вже був зупинений та одразу зазначає, що із адміністративним правопорушенням, який ставлять йому у провину, не згодний. Крім цього, на відеозаписі відсутній безпосередньо момент скоєння позивачем адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується.

Ч.2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Єдиним належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення, в якій зафіксовано нібито порушення водієм ПДР України.

Оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Крім того, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 62 Конституції України наголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України».

Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідачем не доведено правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку, про відсутність достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху України, про які йдеться в постанові, тому суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь останнього.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 13.05.2026 року серія ЕНА № 7190261 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штраву в розмірі 510 гривень, провадження у справі закрити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О.Пацко