Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №520/29719/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Справа № 520/29719/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить (з урахуванням уточнених вимог): - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025 №385 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі командира військової частини ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ; - вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 10.12.2025 адміністративний позов в частині позивних вимог: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025 №385 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (вимога 2); - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 (вимога 3), - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 в особі командира військової частини ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (вимога 4) повернуто позивачу.

Постановою ДААС від 21.04.2026 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.12.2025 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування позову покликається на те, що 02.11.2005 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача було виключено з військового обліку на підставі п. "г" ч. 5 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на той час) у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів (вироки Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.11.2001 та 06.02.2003 за ч. 3 ст. 185 КК України). Позивач стверджував, що законодавство не передбачає поновлення на військовий облік осіб, виключених з нього, тому взяття на облік та призов 14.07.2025 є протиправними. Крім того, вказував на порушення процедури призову вилучення військово-облікового документа, застосування фізичного примусу, відсутність проходження ВЛК, неповідомлення про призов. Разом із тим, враховуючи незаконну мобілізацію, необхідним є усунення наслідків такого явища та відповідно, виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи те, що проходження військової служби є безпосереднім наслідком від незаконного наказу про мобілізацію, з метою ефективного захисту порушеного права Позивача та повного його відновлення необхідним та правомірним є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі відповідач-1) подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що ОСОБА_1 не було виключено з військового обліку, на момент призову він мав статус військовозобов`язаний та підлягав мобілізації. З 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), перебувають на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку. Позивач не маючи оформленої належним чином відстрочки від призову на військову службу підчас мобілізації, відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та визнаний придатним до військової служби, був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 385 від 14.07.2025 року). Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. На момент подання позову позивач вже набув статусу військовослужбовця та зарахований до списків особового складу військової частини, а відтак підстави для скасування наказу про призов відсутні. Таким чином, процедура призову є завершеним юридичним фактом, який має незворотний характер. Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, не передбачено обов`язку ТЦК ознайомлювати призвану особу з текстом наказу про призов під підпис або надавати його копію безпосередньо під час мобілізації. Процедура призову завершується направленням особи до місця служби. Остаточне завершення процесу набуття статусу військовослужбовця відбувається вже у військовій частині. Відповідно до пунктів 3.10– 3.11 Інструкції про організацію обліку особового складу Збройних Сил України, саме командир військової частини видає наказ про зарахування особи до списків особового складу. Згідно зі Статутом внутрішньої служби ЗСУ, саме за місцем проходження служби військовослужбовець ознайомлюється з відповідними наказами, що стосуються його проходження служби та призначення на посаду. Таким чином, доводи позивача щодо не ознайомлення його з наказом про призов з боку ТЦК є безпідставними, оскільки реалізація цього акту індивідуальної дії та подальше ознайомлення особи зі зміною її правового статусу покладається на командування відповідної військової частини. Просить у позові відмовити.

Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України. Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Водночас, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець. Відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач відправлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2025 року № 199 солдата ОСОБА_2 , 3159002339, призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 15.04.2025 №236/2025, та призначено на посаду солдата резерву 3 взводу 95 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Тож військова частина НОМЕР_1 , не мала права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже він отримав усі передбачені чинним законодавством документи (іменні списки) та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного наказу. При цьому, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Після того, як припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, які врегульовані Законом № 2232-XII, Положенням №1153/2008 та іншими нормативно правовими актами з питань проходження військової служби. Порядок та підстави припинення військової служби передбачені Законом №2232-XII та Положенням № 1153/2008. Таким чином, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу частини, яке вичерпало свою дію фактом його виконання з моменту вступу позивача на військову службу за призовом, не може мати правових наслідків у вигляді звільнення позивача з військової служби. З огляду на наведені вище положення Закону № 2232-ХІІ, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Оскільки підстави для виключення позивача з військового обліку відпали в силу вимог діючого законодавства, позивач фактично набуває статусу військовозобов`язаного, з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2023 № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024. А тому, підстав для визнання наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 14.07.2025 №385 про призов на військову службу під час мобілізації Позивача є законним та мобілізація здійснення з дотриманням норм чинного законодавства, Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача-1. Наводить аргументи про те, що висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги такі посилання апелянта”. Отже, у даному випадку процедура призову на військову службу є зворотною, наказ про призов на військову службу та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини з огляду на їх очевидну протиправність підлягають скасуванню, а ухвалення рішення про звільнення Позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу є ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 і повного відновлення такого порушеного права. Саме факт засудження до позбавлення волі за тяжкий злочин, а не наявність чи відсутність непогашеної судимості, відповідно до п. “г” ч.5 ст.37 ЗУ “Про загальний військовий обов`язок і військову службу” (редакція, чинна станом на 02.11.2005) був самостійною та достатньою підставою для виключення особи з військового обліку. Саме на цій законній підставі 02.11.2005 ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивача було виключено з військового обліку. З моменту такого виключення він втратив статус військовозобов`язаного та перестав належати до осіб, які перебувають у запасі. Отже, виключення Позивача з військового обліку у 2005 році на підставі п. “г” ч.5 ст.37 ЗУ “Про загальний військовий обов`язок і військову службу” було здійснено правомірно та мало наслідком втрату ним статусу військовозобов`язаного. Особа, яка не перебуває у запасі, не може бути суб`єктом мобілізації відповідно до ст.39 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу”. Подальші зміни законодавства або зміна правового статусу особи (зокрема, погашення судимості) не можуть ретроспективно скасувати наслідки правомірного виключення з військового обліку у 2005 році. Надана ІНФОРМАЦІЯ_5 довідка військово-лікарської комісії №2025-0714-1527-1712– 7 від 14.07.2025 року не містить підписів членів ВЛК, голови ВЛК та секретаря ВЛК то вона не має жодної юридичної сили та відповідно не може підтвердити належне проведення військово-лікарської експертизи. Додатково, звертаємо увагу на те, що надана Відповідачем довідка військоволікарської комісії №2025-0714-1527-1712– 7 від 14.07.2025 року не містить інформації про ознайомлення ОСОБА_1 з постановою ВЛК (графа “відмітка про ознайомлення з постановою ВЛК” є незаповненою). Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з вищезазначеною постановою. Крім цього, ОСОБА_1 взагалі не знав та не міг знати про проведення ВЛК. 14.07.2025 ОСОБА_1 було зупинено ІНФОРМАЦІЯ_6 , що свідчить про перебування ОСОБА_1 у м. Харкові у розпорядженні Відповідача у цей день. Таким чином, проведення ВЛК 14.07.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_8 (як зазначено у довідці) є неможливим, з огляду на відсутність Позивача у м. Дніпрі у цей день. Крім цього, неможливість проведення ВЛК 14.07.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_8 випливає також зі змісту відповіді на адвокатський запит від 29.04.2026 №4611, у якій, на питання адвокатського запиту щодо проходження військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив, що не може надати відповіді оскільки ОСОБА_1 у них на обліку не перебуває. Просить позов задовольнити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 аргументи про те, що позивач був виключений з військового обліку 02.11.2005, з цієї дати він є особою, яка відповідно до законодавства не підлягає повторному взяттю на військовий облік і, відповідно призову на військову службу. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_7 були безпосередньо обізнані про відсутність у позивача статусу особи, яка перебуває на військовому обліку та може бути мобілізована. На момент затримання позивач не висловлював наміру проходити військову службу, не подавав заяв чи інших документів щодо добровільного вступу на військову службу, не укладав контракт і не проходив військово-лікарську комісію. Станом на день прийняття зазначених рішень і постановлення відповідних наказів, тобто 14.07.2025 і 15.07.2025, позивач вже був виключений із військового обліку і, відповідно, не міг бути призваний на військову службу під час мобілізації. Наслідком зазначених неправомірних дій уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 стало незаконне оформлення ОСОБА_1 як особи, яка нібито підлягає мобілізації, його подальше направлення до військової частини, а також безпідставне включення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . При цьому всі подальші рішення та накази щодо Позивача, а саме наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.07.2025 №385 про призов під час мобілізації, направлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 №199 про зарахування до списків особового складу є похідними від первинного протиправного рішення про мобілізацію особи, яка не перебувала на військовому обліку та не мала статусу військовозобов`язаного. Отже, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.07.2025 №385 про призов під час мобілізації, направлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 №199 про зарахування до списків особового складу є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач станом на момент мобілізації взагалі не перебував на військовому обліку і не мав статусу військовозобов`язаного, а отже, не міг бути суб`єктом мобілізації. Відтак, наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.07.2025 №385 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, так само як і наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 №199 в частині зарахування Позивача до списків особового складу військової частини, є очевидно протиправними та такими, що не можуть породжувати правомірних юридичних наслідків. Сам по собі факт реалізації зазначених наказів, направлення Позивача до військової частини і його формального включення до списків особового складу не легалізує допущені порушення й не позбавляє позивача права на ефективний судовий захист і повне відновлення його порушених прав. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 06.05.2026 адміністративний позов в частині позовних вимог прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 28.05.2026 у задоволенні клопотання представника позивача Хоруженка Анатолія Анатолійовича про зупинення провадження у справі № 520/29719/25 відмовлено.

08.06.2026 ухвалою суду клопотання представника позивача від 03.06.2026 про зупинення провадження у справі № 520/29719/25 (зареєстрована за номером 63557/26) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 09.06.2026 виправлено описку допущену в резолютивній частині ухвали суду від 08.06.2026 у справі 520/29719/25 в абзаці “Ухвала складена та підписана суддею” та замість дати “08.06.2025”, вважати вірну “08.06.2026”.

Ухвалою суду від 24.06.2026 поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на подачу відповіді на відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 25.06.2026 поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на подачу відповіді на відзив Військововї частини НОМЕР_1 на адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України.

Суд установив, 02.11.2005 позивач був виключений з військового обліку на підставі редакції Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", чинної на той час п. "г" ч. 5 ст. 37, у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Суд установив, 02.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 направив ОСОБА_4 для визначення придатності до військової служби. Дата початку медичного огляду 02.08.2025. Дані обставини підтверджено направленням ІНФОРМАЦІЯ_11 від 02.08.2025 № 4510815.

14.07.2025 відповідно до довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 №2025-0714-1527-1712-7 позивача визнано придатним до військової служби.

14.07.2025 відповідачем-1 прийнято наказ №385 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службі під час мобілізації, на особливий період» та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 позивача.

15.07.2025 позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всі види забезпечення, що підтверджено наказом відпоаідача-2 від 15.07.2025 № 199.

Наказом відповідача-2 від 15.07.2025 № 199 позивача вважати таким, що залишив розташування військової частини.

Позивач наводить аргументи про те, що оскільки він був виключений з військового обліку на підставі редакції Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", чинної на той час п. "г" ч. 5 ст. 37, у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за тяжкі злочини, а відтак медичний огляд стосовно нього проведено з порушеннями вимог Положення №402 та Порядку №560 за відсутності відповідних правових підстав, що призвело до протиправності подальших дій з приводу направлення позивача для проходження військової служби та наказів, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушено права.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 Про загальну мобілізацію, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Приписами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі по тексту - Положення №402).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) Придатний до військової служби; Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: Обмежено придатний до військової служби).

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову придатний до військової служби, за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Судом повторно відмічає, що довідкою військово-лікарської комісії від 14.07.2025 позивача визнано придатним до військової служби.

У разі незгоди з висновком комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК при ТЦК та СП, яка наділена таким правом.

Зокрема, абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Попри те позивач своїм правом на звернення до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК не скористався.

Остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК.

Відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Разом з тим, позивач не звертався до вищого рівня для перегляду висновку військово-лікарської комісії та не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби, з урахуванням наявності у позивача захворювань, які не були встановлені при огляді 14.07.2025.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби) про що вказано вище у цьому судовому рішенні, а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Попри те, відповідачем-1 не надано суду доказів дотримання положень п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення 402 при направленні позивача для проходження медичного огляду.

У матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії відповідача-1 від 14.07.2025 про проведення огляду позивачу.

Відповідно до п. 3.4 глави 2 розділу ІІ Положення перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Довідка військово-лікарської комісії не містить записів про проведення вказаних аналізів позивачу перед оглядом.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що обов`язкові передбачені Положенням № 402 обстеження при проходженні військово-лікарської комісії позивачу проведені не були.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 при встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Попри те суд установив з довідки військово-лікарської комісії від 14.07.2025 та картки обстеження та медичного огляду від 14.07.2025, що медичний огляд позивача проведено за один день.

Відповідачем-1 не доведено, що позивачу була надана можливість в повному обсязі надати інформацію про стан здоров`я лікарям під час проходження військово-лікарської комісії.

Тобто, ВЛК не вжито всіх заходів щодо встановлення дійсного стану здоров`я позивача та не доведено відсутність у нього захворювань, які можливо виключають придатність до військової служби.

Законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань. Медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

На переконання суду, вказані вище порушення не є формальними та в своїй сукупності підтверджують протиправність спірної довідки. При цьому, відповідач-1, всупереч процесуальному обов`язку, не довів суду належним чином правомірність винесення спірної довідки, оскільки саме він повинен довести порядок процедури ВЛК та дотримання її при огляді позивача.

В зв`язку з наведеним, довідка військово-лікарської комісії від 14.07.2025 про визнання позивача придатним до військової служби не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позивач наводить аргументи про те, що позивач був виключений з військового обліку 02.11.2005, з цієї дати він є особою, яка відповідно до законодавства не підлягає повторному взяттю на військовий облік і, відповідно призову на військову службу, а відтак усі подальші дії відповідачів є протиправними.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 30.01.2026 цій справі у адміністративному позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку ОСОБА_1 відмовлено. Поставною Другого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд у рішенні від 30.01.2026 дійшов висновку про відхилення доводів позивача, які ґрунтуються на тому, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із тим, що підлягає виключенню з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки станом на 2024 рік позивач в відповідності до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, адже термін після засудження сягає більше двадцяти років. Отже, посилання в адміністративному позові на те, що позивач раніше притягувався до кримінальної відповідальності неспроможне, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимості.

Отже наведені позивачем доводи з цих обставин суд оцінює критично та не бере до уваги.

Попри те, незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваних наказів про призов та зарахування до особового складу такі накази вичерпали свою дію їх реалізацією, однак суд вважає, що позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 06.10.2021 р. у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 р. у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 р. у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 р. у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 р. у справі №990/152/22, від 14.09.2023 р. у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником відповідача-2, наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, суд, враховуючи очевидну протиправність дій відповідача-1 щодо прийняття такого наказу без проведення дослідження ВЛК реального стану здоров`я мобілізованого і направлення його для проходження служби до військової частини, з метою належного та ефективного способу судового захисту, дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу начальника відповідача-1 про призов позивача для проходження військової служби за мобілізацією.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача-2 про зарахування позивача до особового складу військової частини, зобов`язання військову частину звільнити позивача з військової служби, то суд зазначає наступне.

Після видання начальником відповідача-1 наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Натомість, цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку з визнанням незаконним рішення щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція №280).

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу XII Інструкції №280, для обліку особового складу в особливий період використовуються:

1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час;

2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Пунктами 30-32 розділу II Інструкції №280 визначено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: 1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; 2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, - виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту; 3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Отже, організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що "... процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу" (пункт 56).

Отже, правовідносини щодо зарахування до списку особового складу військової частини військовослужбовця не є релевантними щодо правовідносин щодо оскарження призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано доказів звернення до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, а тому суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу з подальшим звільненням позивача із військової служби.

Однак, суд зазначає, що позивач має право у встановленому законом порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби шляхом звернення до військової частини з відповідним рапортом.

Суд зазначає, що Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача-2 про зарахування до списків особового складу військової частини, зобов`язання військової частини позивача із військової служби задоволенню не підлягають, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору за спірними позовними вимогами у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025 № 385 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;

відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження – місто Берестин, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.06.2026.

Суддя М. І. Садова