Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №520/10334/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р. № 520/10334/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовило у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений строк до суду документи не надходили.

Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком згідно з Законом України №1058-IV від 09.07.2003р. "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.05.2021.

01.12.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення та виплати грошової допомоги, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Листом від 29.12.2025 №46786-48342/У-03/8-2000/25 відповідач повідомив, право на пенсію за вислугу років визначається по займаній посаді за основним місцем роботи, зарахування до спеціального стажу періодів роботи за сумісництвом на посадах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993р. № 909 (із змінами), законодавством не передбачено. Відповідно до довідки від 07.06.2021 р. №486, виданої Державною установою "Інститут дерматології та венерології Національної академії медичних наук України" ОСОБА_1 працював:

- 3 03.07.1990 на посаді молодшого наукового співробітника відділення венерології епідеміологічних дерматовенерологічних захворювань:

- 3 01.04.1991 на посаді молодшого наукового співробітника відділення венерології;

- 3 01.05.2000 на посаді наукового співробітника відділення венерології;

- 3 01.01.2006 на посаді наукового співробітника відділення інфекцій, що передаються статевим шляхом по 07.06.2021.

Вищевказані посади не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993р. № 909 (із змінами), тому підстави зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, періоду роботи з 03.07.1990р. по 07.06.2021 р. відсутні.

Позивач, не погодившись із вищевказаними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Відповідно до п. 7.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до положень п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (надалі - Перелік № 909), незалежно від віку.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.

Крім того, синтаксичний аналіз п. 7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та п. 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Відтак, отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 № 328/1619/17 (2-а/328/80/17).

Відповідно до п. 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналізуючи п. 7.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, суд виділяє наступні умови отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення:

- особи, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення",

- наявність страхового стажу (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах,

- не отримання будь-якої пенсії до того.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023р. по справі №520/18906/23, яке набрало законної сили 26.01.2024р., зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 за зверненням від 18.05.2023р. перерахунок пенсії з 18.05.2022р. шляхом включення до страхового стажу періоду роботи 01.01.2004р.-21.05.2021р. у подвійному розмірі у порядку статті 60 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та провести виплату пенсії з урахуванням раніше здійснених платежів.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023р. по справі №520/18906/23 позивачу проведено перерахунок з 18.05.2022р. та зараховано до страхового стажу період роботи 01.01.2004р.- 21.05.2021 р. у подвійному розмірі у порядку статті 60 Закону України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Страховий стаж складає 74 роки 1 місяць 13 днів (страховий стаж зараховано по 30.06.2023р.), що підтверджує лист відповідача від 03.07.2024, копія якого наявна у матеріалах справи.

Таким чином, страховий стаж позивача на момент призначення пенсії склав понад 35 років, а отже, був достатнім для виплати грошової допомоги, передбаченої п. 7.1 розділом ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримував будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, що підтверджується відповідачем у численних листах, зокрема у листі від 04.04.2025 №17505-13972/У-02/8-9600/25.

Основної причиною для відмови позивачу у спірної грошової допомоги є те, що посади "молодший науковий співробітник" та "науковий співробітник" не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993р. № 909 (із змінами), тому підстави зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.

Так, позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Крім того, відповідно до довідки ДУ "Інститут дерматології та венерології Національної академії медичних наук України" від 27.02.2023 №87, позивач дійсно працює в Державній установі «Інститут дерматології та венерології НАМН України» з 26.10.1989 р. на посадах:

з 26.10.1989 р. на посаді лікаря дерматовенеролога відділення венерології (наказ про прийняття на роботу № 142-Л від 25.10.1989 р.) по 03.07.1990 р. (наказ про переведення № 98-Л від 04.07.1990 р.);

з 03.07.1990 року на посаді молодшого наукового співробітника відділення венерології, епідеміології дерматовенерологічних захворювань (наказ про переведення № 98-Л від 04.07.1990 р.);

з 01.04.1991 р. на посаді молодшого наукового співробітника відділення венерології (наказ про переведення №33-Л від 29.03.1991 р.);

з 01.05.2000 р. на посаді наукового співробітника відділення венерології (наказ про переведення № 66-0 від 28.04.2000 р.);

з 01.01.2006 р. у зв`язку з перейменуванням відділення на посаді наукового співробітника відділення інфекцій, що передаються статевим шляхом (наказ № 1-0 від 03.01.2006 р.);

з 27.01.2011 р. у зв`язку з перейменуванням відділення на посаді наукового співробітника відділу інфекцій, що передаються статевим шляхом (наказ № 12-0 від 27.01.2011 р.) по цей час.

Вказане корелюється із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Так, суд зауважує, що дійсно у Переліку закладів і установ в частині "Найменування закладів і установ" не зазначено конкретно "молодший науковий співробітник" та "науковий співробітник".

Однак у вказаній Поставнові №909 зазначено: "лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладав, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з довідкою ДУ "Інститут дерматології та венерології Національної академії медичних наук України" від 27.02.2023 №88, позивач працював в Державній установі „Інститут дерматології та венерології НАМН України" за сумісництвом:

з 03.12.2001 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №173-0 від 03.12.2001р.) до 18.08.2002 р. (наказ про звільнення №96-0 від 15.08.2002 р.);

з 09.09.2002 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №109-0 від 09.09.2002 р.) до 31.07.2003 р. (наказ про звільнення №92-0 від 01.08.2003 р.);

з 01.10.2003 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №120-0 від 30.09.2003 р.) до 15.08.2004 р. (наказ про звільнення №90-0 від 13.08.2004 р.);

з 01.10.2004 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №118-Л від 01.10.2004 р.) до 21.08.2005 р. (наказ про звільнення №83-0 від 15.08.2005 р.);

з 05.09.2005 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №94-Л від 05.09.2005 р.), до 20.08.2006 р. (наказ про звільнення №74-0 від 17.08.2006 р.);

з 01.09.2006 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №77-0 від 31.08.2006 р.), до 31.12.2008 р. (наказ про звільнення №1-0 від 05.01.2009 р.).

з 02.02.2009 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №10-0 від 02.02.2009 р.), до 24.08.2009 р. (наказ про звільнення №79-0 від 20.08.2009 р.).

з 01.10.2009 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №98-0 від 01.10.2009 р.), до 30.08.2010 р. (наказ про звільнення №77-0 від 27.08.2010 р.).

з 01.10.2010 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №96-0 від 01.10.2010 р.), до 29.08.2011 р. (наказ про звільнення №84-0 від 26.08.2011 р.).

з 04.10.2011 р. на 0,25 ставки лікаря-дерматовенеролога відділення венерології (наказ про зарахування №106-0 від 04.10.2011 р.), до 29.12.2012 р. (наказ про звільнення №142-Л від 29.12.2012 р.).

ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» є державним лікарняним закладом.

Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" у пункті 1 статті 31 закріплює, що основними посадами наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності є, зокрема, науковий співробітник, молодший науковий співробітник.

Відповідно до Державного класифікатора України, Класифікатора професій ДК 003-95, посада Науковий співробітник (лікувальна справа, крім стоматології) код 2221.1 (23667) належить до посад лікарів та середнього медичного персоналу, незалежно від найменування посад, що передбачені Переліком №909.

Відповідно до трудової книжки позивача та уточнюючих довідок ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» про умови праці, займаючи посаду наукового співробітника у період з 03.07.1990 по 07.06.2021, відповідно до посадової інструкції, позивач працював у венерологічному відділенні, що є структурним підрозділом стаціонару клініки.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права працівників охорони здоров`я на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Крім того, суд зауважує, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

Більше того, відповідачі не надали жодних доказів, що ним були здійсненні дії спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити чи спростувати, вказаний вище, стаж позивача з 03.07.1990 по 07.06.2021.

Отже, як встановлено судом, під час розгляду заяви позивача про призначення грошової допомоги відповідач не здійснив належного аналізу, поданих заявником документів, що призвело до необґрунтованої відмови у нарахуванні відповідної допомоги.

Відсутність повного та всебічного аналізу цих відомостей з боку органів Пенсійного фонду України є порушенням принципів об`єктивного розгляду та свідчить про неправомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги.

Таким чином, позивачем дотримані усі необхідні умови для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п. 7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позовні вимоги є обґрунтованими, а отже, підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 червня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях