Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №520/3926/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 червня 2026 р. справа № 520/3926/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у безпідставному взяттю на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті заяви позивача від 05.12.2025 про внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про те, що 14.07.2022 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про те, що 14.07.2022 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести достовірні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про те, що 14.07.2022 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Справа розглянута з урахуванням перебування судді Біленського О.О. у відпустці та відрядженні з 08.06.2026 по 29.06.2026.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2022 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 01.12.2025 позивач виявив, що у його електронному військово-обліковому документі Резерв+ змінилась інформація, а саме відтепер в Єдиному державному реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» не відображається інформація про його виключення з військового обліку. У зв`язку з цими змінами, позивач 04.11.2025 звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про те, що 14.07.2022 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 01.10.2022), як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у моєму тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022. У відповідь на вказану заяву позивач отримав лист від 12.12.2025 №4832/ВВОБ, в якому повідомлено підстави виключення з військового обліку відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХII, у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, а також те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних заявник не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо безпідставного взяття на військовий облік та не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про те, що 14.07.2022 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ІНФОРМАЦІЯ_8 подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення актуальних даних до Реєстру є правомірними, вчиненими на підставі закону та не порушують прав позивача.

У відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 представником позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх, наголошуючи на тому, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2233-XII від 25.03.1992 (в редакцій чинній на момент звернення до суду з даною позовною заявою) відсутні законні підстави для «взяття» на облік особи, яка вже була «виключена» з військового обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 також було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_8 діяли відповідно до покладених завдань та функцій, в рамках правового поля, в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. А позовні вимоги ОСОБА_1 направлені на вчинення дій як ІНФОРМАЦІЯ_5 , так і ІНФОРМАЦІЯ_8 , які суперечать вимогам законодавства України, виходять за межі покладених обов`язків та технічних можливостей, необґрунтовані, безпідставні, та й відповідно такі, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 19.07.2022, 14.07.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Також, це підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 19.07.2022 №162/4.

Як вбачається з витягу з військово-облікового документа Резерв+, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_11 у місті Харкові.

04.11.2025 позивачем подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якій просив: внести відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що 14.07.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 01.10.2022), як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у моєму тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022.

Листом від 12.12.2025 №4832/ВВОБ ІНФОРМАЦІЯ_9 надав відповідь на заяву позивача від 04.11.2025, в якій вказав на те, що відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивач вважає, що такими діями, відповідачі порушили його права, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 18.05.2024, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).

Відповідно до п. 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами для військовозобов`язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Згідно п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.

Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Абзацом п`ятим частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з абзацами сьомим і дев`ятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України:

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають усі військовозобов`язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон №2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників.

Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача виключено з військового обліку за п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину).

Суд зазначає, що статтею 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача з військового обліку, було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни в Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі».

З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Отже, з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка набула статусу військовозобов`язаного, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину у розумінні приписів частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1487 відсутні.

Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивача було правомірно поновлено на обліку військовозобов`язаних та законних підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що позивач 14.07.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022, станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи - відсутні.

Доводи ж позивача щодо не розгляду по суті заяви позивача від 05.12.2025 про внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про те, що ОСОБА_1 14.07.2022 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп.6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 08.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_12 надійшла заява ОСОБА_1 від 04.11.2025, в якій заявник просив внести відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що він 14.07.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 01.10.2022), як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, що підтверджується відповідним записом у моєму тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 29.07.2022.

Дане звернення (заява) зареєстровано в журналі обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 за №9895 від 08.12.2025.

За результатом розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_9 листом від 12.12.2025 №4832/ВВОБ надав відповідь, якою по суті відмовлено у задоволенні вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 .

Відповідь за вих. №4832/ВВОБ від 12.12.2025 зареєстрована в Журналі реєстрації вихідних документів ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлена засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») за адресою вказаною у звернені (заяві): АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_13 у відзиві зазначено, що з 12.12.2025 по 26.01.2026 будь-яких повідомлень, клопотань, заяв, скарг, запитів від позивача щодо неотримання відповіді на його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило.

Доказів неотримання відповіді, яка надана ІНФОРМАЦІЯ_13 за вих. №4832/ВВОБ від 12.12.2025, а також того, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_10 ще з однією заявою від 05.12.2025 суду не надано.

26.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_12 надійшов адвокатський запит представника позивача, який зареєстровано в журналі обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 за №938 від 26.01.2026.

Адвокатський запит з порушених питань Слобідським об`єднаним районним у місті Харків територіальним центром комплектування та соціальної підтримки розглянуто та у встановлений законодавством термін ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 за вих. №365/ВВОБ від 31.01.2026 надано відповідь, з додаванням завіреної належним чином копії прийнятого рішення за заявою ОСОБА_1 .

Вищезазначена відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено у визначений у зверненні спосіб та електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_14

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не було допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду по суті заяви позивача від 05.12.2025 про внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованим, безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.