Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №520/4590/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 червня 2026 р. справа № 520/4590/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02 січня 2026 року №023830036944 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як матері дитини з інвалідністю з дитинства з дати первинного звернення - 26 грудня 2025 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.08.2005 та періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати зазначені періоди до страхового стажу та здійснити відповідні виплати з урахуванням дати первинного звернення, а саме від 26 грудня 2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Справа розглянута з урахуванням перебування судді Біленського О.О. у відпустці та відрядженні з 08.06.2026 по 29.06.2026.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №023830036944, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови відповідач визначив недосягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначене рішення, на думку позивача, є протиправним, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування спеціальної норми законодавства, яка підлягала застосуванню, а також із порушенням вимог щодо належного обліку страхового стажу. Позивач зазначає, що звернулась із заявою про призначення пенсії як мати дитини з інвалідністю з дитинства. На день звернення їй виповнилося 50 років, страховий стаж становить 28 років 08 місяців 00 днів, що значно перевищує мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за спеціальною нормою. Незважаючи на це, відповідач повністю проігнорував зазначену спеціальну норму та розглянув заяву позивача виключно крізь призму статті 26 Закону, зробивши помилковий висновок про відсутність права на пенсію у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. У рішенні відсутній будь-який аналіз підстав звернення позивача як матері дитини з інвалідністю з дитинства та відсутні мотиви, з яких стаття 115 Закону не була застосована. Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив про не зарахування до страхового стажу окремих періодів, а саме періоду догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 01.01.2004 по 31.08.2005, мотивуючи це відсутністю наказів підприємства про надання відпустки для догляду за дитиною, а також періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 з підстав відсутності дати вступу до Вінницького державного музичного училища ім. М.Д. Леонтовича. Такий підхід позивач вважає протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства. Вказане стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_1 не надала документ, що підтверджує її право на призначення дострокової пенсії за віком, а саме документ, що дитина є інвалідом з дитинства, також за доданими документами до страхового стажу не зараховано: свідоцтва про народження дітей ОСОБА_2 . НОМЕР_3 та ОСОБА_3 НОМЕР_4 , оскільки відсутні накази підприємства про надання відпустки для догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку за період 01.01.2004 по 31.08.2005; навчання згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки немає дати вступу до Вінницького державного музичного училища ім. М.Д. Леонтовича. Крім того, надано ксерокопію свідоцтва про одруження ( НОМЕР_5 ). Таким чином Головним управлінням прийнято рішення №023830036944 від 02.01.2026 про відмову в призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою від 26.12.2025 про призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства на підставі п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2026 №023830036944 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також, у рішенні зазначено, що за доданими документами позивачу до страхового стажу не зараховано:

- свідоцтва про народження дітей ОСОБА_2 . НОМЕР_3 та ОСОБА_3 НОМЕР_4 , оскільки відсутні накази підприємства про надання відпустки для догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку за період 01.01.2004 по 31.08.2005;

- навчання згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки немає дати вступу до Вінницького державного музичного училища ім. М.Д. Леонтовича.

Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні дострокової пенсії, а також діями щодо не зарахування страхового стажу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цимЗакономпенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IVпередбачено, що відповідно до цього Законув солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56).

Відтак, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку, після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у призначенні спірної пенсії була та обставина, що заявниця не досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2026 №023830036944, вік заявника становив 50 років 00 місяців 03 дні. Страховий стаж заявника - 28 років 08 місяців 00 днів, що є достатнім для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства на підставі п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у спірних правовідносинах допустило помилку у правозастосуванні норми Закону.

Суд вказує, що Закон №1058-IV, а саме статтею 9 передбачає три різні види пенсій: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, закон чітко розрізняє пенсію за віком й пенсію по інвалідності як різні види пенсій.

У той же час пункт 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачає спеціальні умови призначення (дострокове за визначених умов) пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач у цій справі невірно застосував Закон.

Тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2026 №023830036944 підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки нею не надано документ, що підтверджує право на призначення дострокової пенсії за віком, а саме документ, що дитина є інвалідом з дитинства, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2026 №023830036944 вказана підстава відмови у призначенні пенсії відсутня. Судовим розглядом встановлено, що питання наявності підстав та умов для призначення позивачу дострокової пенсії за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV взагалі не досліджувалось.

Щодо способу відновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивач звернувся до суду із вимогами щодо визнання протиправним рішення відповідача та зобов`язання вчинити певні дії щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

Проте слід врахувати, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може підміняти цей орган та приймати за нього відповідне рішення.

Враховуючи, що заява позивача не була розглянута належним чином, відповідачем не досліджувалось питання дотримання позивачем умов для призначення пенсії саме згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.08.2005 та періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 суд зазначає наступне.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.08.2005 та періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 виразилась у прийнятті рішення від 02.01.2026 №023830036944.

Так, суд у даній справі прийшов до висновку про протиправність рішення пенсійного органу, а тому визнання протиправними дій не потребується для ефективного поновлення прав позивача.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.08.2005, період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 та здійснити відповідні виплати з урахуванням дати первинного звернення, а саме від 26.12.2025, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що у період з 01.01.2004 по 31.08.2005 ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дітьми до 3-х річного віку, а також доказів навчання у Вінницькому державному музичному училищі ім. М.д. Леонтовича, що позбавляє суд можливості при розгляді вказаної вимоги позивача встановити чи діяв відповідач на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надана суду копія трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01.09.1995 не містить записів про навчання та перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дітьми до 3-х річного віку з 01.01.2004 по 31.08.2005.

Диплом НОМЕР_2 взагалі не доданий до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.08.2005 та періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність перед судом.

Вимога ж щодо зобов`язання відповідача здійснити відповідні виплати з урахуванням дати первинного звернення, а саме від 26.12.2025, є передчасними, оскільки пенсія позивачу станом на час звернення до суду та ухвалення судом рішення у даній справі не призначалась.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.01.2026 №023830036944 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.