Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №520/30104/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

30 червня 2026 р. № 520/30104/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ: 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року № 04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 16.05.2025 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та прийняти рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року №04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх) здійснити виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року по день прийняття рішення.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновлених довідок про суддівську винагороду, виданих ТУ ДСА України в Донецькій області на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Позивач зазначає, що відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку №3-1 орган Пенсійного фонду був зобов`язаний провести перерахунок довічного грошового утримання після подання відповідної заяви та належних довідок, однак безпідставно вийшов за межі своїх повноважень, фактично поставивши під сумнів чинність судового рішення та виданих на його виконання документів. Також позивач вважає незаконним застосування при розрахунку суддівської винагороди показника прожиткового мінімуму 2102 грн., оскільки це суперечить Конституції України, Закону №1402-VIII та правовим позиціям Конституційного Суду України щодо гарантій незалежності суддів і належного матеріального забезпечення суддів у відставці.

Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано до суду відзив, в якому він зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення діяв в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства.

Представником ГУ ПФУ в Харківській області до суду також подано відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

На підставі наказу голови Торезького міського суду Донецької області №55-к від 27.12.2010 р., згідно з Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 р. №2762-VI «Про звільнення суддів», відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (редакції 2010 року), п.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (редакції 2002 року) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Торезького міського суду Донецької області в зв`язку з поданням заяви про відставку.

Після звільнення з посади судді ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, до жовтня 2014 року – в Управлінні Пенсійного Фонду України в місті Торезі (нині Чистякове) Донецької області, а в теперішній час - в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області), з 12.11.2014 р. є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

На даний час ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене ГУ ПФУ в Харківській області, відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 р. по справі №520/12366/2020, на підставі виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі ТУ ДСА в Донецькій області), довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-295 від 02.03.2020 р.

Оскільки в 2021-2024 р.р. змінювались базові розміри посадового окладу судді, з яких розраховується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач звернувся до ТУ ДСА в Донецькій області із заявою про надання відповідних довідок для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вище зазначений період.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. по справі №200/8077/24, яке 14.04.2025 р. набрало законної сили, ТУ ДСА в Донецькій області позивачу було надано довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, який визначено: абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-ІХ станом на 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн. для працездатних осіб, що складає 112365,00 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 68100,00 грн. (2270,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 40860,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) ; 3405,00 грн. - № 04-518/25 від 30.04.2025 року; абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн для працездатних осіб, що складає 122809,50 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 74430,00 грн. (2481,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 44658,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) - 3721,50 грн. - №04-519/24 від 30.04.2025 р.; абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн. для працездатних осіб, що складає 132858,00 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 80520,00 грн. (2684,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 48312,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) - 4026,00 грн. - №04-520/25 від 30.04.2025 р.; абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 року № 3460-ІХ станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн. для працездатних осіб, що складає 149886,00 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 90840,00 грн. (3028,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 54504,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) - 4542,00 грн. - № 04-509 від 22.04.2025 р.

16.05.2025 року через веб-портал електронних послуг ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2021 року.

До заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем були надані довідки про суддівську винагороду, видані ТУ ДСА України в Донецькій області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/8077/24 від 24.02.2025 року станом на: 01.01.2021 року від 30.04.2025 року № 04-518/25, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 2270 грн.; 01.01.2022 року від 30.04.2025 року №04-519/24, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 2481 грн.; 01.01.2023 року від 30.04.2025 року №04-520/25, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 2684 грн.; 01.01.2024 року від 22.04.2025 року № 04-509, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 3028 грн.

За принципом екстериторіальності заява про перерахунок передана для вирішення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням відділу перерахунку пенсій №3 ГУ ПФУ у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вище вказаних довідок, виданих ТУ ДСА України в Донецькій області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/8077/24 від 24.02.2025 року з посиланням на те, що суд в цьому рішенні не зобов`язав органи пенсійного фонду здійснити такий перерахунок. Окрім цього, в означеному рішенні відділом перерахунку пенсій №3 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, визначено, що, починаючи з січня 2021 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік", «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн. та 3028,00 грн. відповідно, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум».

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік", статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік" в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні; а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. - 2102 гривні.

Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закон України "Про Державний бюджет України" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд наголошує, що закони України, які регулюють бюджет на відповідний календарний рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн), станом на 01.01.2022 року (2481 грн), станом на 01.01.2023 року (2684 грн) та станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2021 року, станом на 01.01.2022 року, станом на 01.01.2023 року та станом на 01.01.2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того, постановою від 12 вересня 2025 року № 19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50- 52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні для цілей визначення посадового окладу судді.

Звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні, для цілей визначення посадового окладу судді Пленум Верховного Суду виходив з того, що наявні підстави стверджувати, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.

Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).

Приймаючи Закон України "Про Державний бюджет на 2025 рік" в частині, що визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн, законодавець фактично встановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №200/2309/25.

Також суд бере до уваги, довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видано позивачу ТУ ДСА в Донецькій області лише на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. по справі №200/8077/24.

Відтак, з метою ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року № 04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити на підставі заяви від 16.05.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року №04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №440/3628/25.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ: 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року № 04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити на підставі заяви від 16.05.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року №04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з з 01 січня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.