Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №500/1102/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1102/26

30 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №191950031296 від 17.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ та не зарахування до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983, періоду роботи у повному обсязі з 16.09.1985 по 02.09.2003, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 , період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983, період роботи у повному обсязі з 16.09.1985 по 02.09.2003 та повторно розглянути заяву від 10.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ТУМ із врахуванням зазначеного стажу, прийнявши відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України і Кіровоградській області у призначенні пенсії їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таке рішення відповідача щодо відмови у призначення пенсії за віком позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 06.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи відповідача загалом зводяться до того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Також, просить врахувати, що позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надано.

Як встановлено судом, позивач 10.02.2026 звернулась із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.02.2026 № 191950031296 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У даному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 06 місяців 7 днів. До страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_1 ), оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії; - період трудової діяльності з 16.09.1985 по 02.09.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 ), оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня» не відповідає назві підприємства на печатці, якою завізовано запис про звільнення «Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні»; - період трудової діяльності згідно довідки №Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу та прізвище, ім`я, по-батькові в довідці ( ОСОБА_1 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_1 ).

Водночас, до страхового стажу зараховано періоди трудової діяльності з 15.09.1985 по 15.09.1991, з 15.09.1993 по 15.12.1994, з 15.11.1996 по 15.12.1996, з 15.01.1997 по 31.05.2000 та з 01.07.2000 по 28.09.2003 згідно довідок №Д-25/04-15 від 16.04.2025, №Д-26/04-15 від 17.04.2025, №Д-107/04-15 від 17.04.2025 та даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально - виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов 'язаних з заявником спільною роботою.

Як встановлено судом, період навчання позивача з 01.09.1982 по 24.07.1983 підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_3 від 08.08.1983 та довідкою №421 від 11.09.2025, у зв`язку з чим повинен бути зарахований до загального страхового стажу для призначення пенсії.

Крім цього, у спірному випадку до страхового стажу позивача відповідачем не зараховано період трудової діяльності з 16.09.1985 по 02.09.2003, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу "Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня" не відповідає назві підприємства на печатці, якою завізовано запис про звільнення «Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні».

Водночас, період трудової діяльності з 16.09.1985 по 02.09.2003 підтверджується записами у трудовій книжці позивача від 08.08.1983.

Також, позивачем під час звернення з заявою про призначення пенсії була надана архівна довідка №Д-29/04-15 від 15.04.2025, в якій зазначено, що у справі фонду Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні» в історичній довідці є відомості про те, що загальними зборами трудового колективу Лікувально-виробничих майстерень (протокол від 09 жовтня 1995 року №1) відповідно до закону України «Про підприємство» за погодженням головного лікаря Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні був прийнятий Статут Лікувально-виробничих майстерень Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, де є відомості про те, що дане підприємство засноване в 1964 році Тернопільською обласною клінічною психоневрологічною лікарнею. Згідно рішення від 27 квітня 2001 року Тернопільської обласної ради та свідоцтва про перереєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності Лікувально-виробничі майстерні Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні перейменовано в Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні». Згідно рішення від 23 грудня 2005 року №515 Тернопільської обласної ради ХХ сесії четвертого скликання Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні» ліквідовано.

Тобто, на думку суду, при працевлаштуванні підприємство мало назву «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня» та в подальшому було перейменоване на «Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні», у зв`язку з чим роботодавцем здійснено у трудовій книжці позивача при звільненні відтиск печатки з останньою назвою підприємства.

Також, у спірному рішенні відповідачем зазначено, що не зараховано до страхового стажу позивача період трудової діяльності згідно довідки №Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу та прізвище, ім`я, по-батькові в довідці ( ОСОБА_1 , так зазначено в архівних документах) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_1 ).

В архівній довідці №Д-28/04-15 від 16.04.2025 зазначено, що в документах архівного фонду Тернопільське обласне комунальне підприємство «Лікувально-виробничі майстерні» в наказах з особового складу за 2003 рік є відомості, що наказом №10п від 02 вересня 2003 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 02 вересня 2003 року.

Щодо написання прізвища « ОСОБА_2 » в архівній довідці №Д-28/04-15 від 16.04.2025 слід зазначити, що з доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів, можливо ідентифікувати особу, а помилка написання прізвища « ОСОБА_2 », що різниться з паспортними даними « ОСОБА_2 » та необхідність виправити таку стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у право на соціальне забезпечення, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій такого органу.

Суд вважає, що помилка у написанні прізвища позивача не може бути підставою для не зарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказана помилка не може нівелювати відомості інших документів, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а. Архівна довідка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Як було вище зазначено, що запис за вказаний період роботи є в трудовій книжці позивача.

Таким чином, у трудовій книжці Позивача НОМЕР_4 наявні записи про період роботи з 16.09.1985 по 02.09.2003, тобто відповідачем безпідставно не зарахований зазначений період, у зв`язку з чим повинен бути обчислений у повному обсязі та зарахований до загального страхового стажу.

Суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

Наведене додатково підтверджується тим, що на час первинного заповнення трудової книжки позивачки НОМЕР_5 від 08.08..1983 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Так, в даному випадку записи у трудовій книжці в повній мірі підтверджує період навчання позивачки з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11 та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи (навчання), а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи документів про прийняття на роботу та звільнення.

В цьому контексті суд також зазначає, що спірний запис у трудовій книжці позивачки не містить недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали саму суть записів. Тому, на думку суду, відсутні достатні підстави для неврахування такого періоду при визначенні страхового стажу позивачки. При цьому враховується правова позиція Верховного Суду, наведена у постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17 та від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а.

Крім того, спірні періоди трудової діяльності, які не враховані відповідачем до страхового стажу позивачки, підтвердженні архівними довідками.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач неправомірно та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільській психоневрологічній лікарні.

Відтак рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 , період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983, період роботи у повному обсязі з 16.09.1985 по 02.09.2003 та повторно розглянути заяву позивача від 10.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ із врахуванням зазначеного стажу, прийнявши відповідне рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №191950031296 від 17.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ та не зарахування до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983, періоду роботи у повному обсязі з 16.09.1985 по 02.09.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 , період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983, період роботи у повному обсязі з 16.09.1985 по 02.09.2003 та повторно розглянути заяву від 10.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхвування" із врахуванням зазначеного стажу, прийнявши відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25001 код ЄДРПОУ 20632802);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ 14035769) .

Головуюча суддя Дерех Н.В.