Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №460/22143/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м. Рівне№460/22143/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п.3.п 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 №200 “Про притягнення до матеріальної відповідальності”, згідно з яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності.

Стислий виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача.

Позивач зазначає, що в період з 10.03.2025 по 18.04.2025 аудиторською групою 5 Територіального управління внутрішнього аудиту проведено аудит відповідності діяльності військової частини НОМЕР_1 . За результатами аудиту складено довідку, згідно з якою вибірковим дослідженням бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , рапортів командирів підрозділів, довідок, журналів бойових дій, які були підставою для нарахувань винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , встановлено безпідставні виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць, загалом 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 року - жовтня 2024 року. В аудиторському звіті констатовано, що у рапортах Позивача, а також виданих на їх підставі наказах командира військової частини НОМЕР_1 , відсутнє обґрунтування виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць відповідно пункту 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. На виконання пропозиції аудиту, у військовій частині НОМЕР_1 проведено службове розслідування, за підсумками якого порушень щодо підстав виплат особовому складу додаткової винагороди не виявлено. Разом з тим, за результатами службового розслідування уповноваженою особою вищого органу управління віддано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2025 № 678, яким командира військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної та обмеженої матеріальної відповідальності та зокрема, наказано забезпечити вжиття заходів щодо відшкодування безпідставно витрачених коштів додаткової винагороди у завищених розмірах на вказану аудитом суму, зокрема за рахунок притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності згідно з Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”. Відтак, 31.10.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 200, яким зокрема, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у формі суворої догани та до повної матеріальної відповідальності. Позивач не погоджується з таким наказом та вважає його протиправним, вказуючи на порушення порядку подання документів, рапортів та іншої інформації щодо безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність підстав для нарахування такої винагороди, а тому висновки аудиту є хибними. Висновки Відповідача про наявність підстав для притягнення Позивача до матеріальної відповідальності ґрунтуються виключно на матеріалах аудиту, в яких жодним чином не обґрунтовано, хто саме вчинив правопорушення, які саме дії призвели до виникнення переплати і в чому полягає ця переплата, то притягнення Позивача до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності також є протиправним. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що Порядком виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, передбачено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану. Так, пунктом 2 Розділу XXXIV названого Порядку встановлено вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе нарахування додаткової винагороди у максимальному розмірі. Як встановлено за результатами аудиту 5 Територіальним управлінням внутрішнього аудиту відповідності діяльності військової частини НОМЕР_1 , у рапортах, поданих позивачем, не було зазначено, яка саме з одинадцяти умов, передбачених пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, стала підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідним військовослужбовцям. Таким чином, рапорти містили узагальнені формулювання, без належної конкретизації фактичних обставин, які б відповідали критеріям, визначеним Порядком виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. За таких обставин, зазначені рапорти не відповідали вимогам належності та достатності, що призвело до прийняття управлінського рішення про виплату додаткової винагороди у максимальному розмірі без належного нормативного та документального обґрунтування. Також, відповідач вказує, що наявність усіх передбачених статтею 3 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” умов у діях Позивача підтверджується матеріалами Аудиторського звіту № 526/5/АЗ від 18.04.2025, яким встановлено факт завдання державі прямої дійсної шкоди у вигляді надлишкових виплат грошового забезпечення. Вказаним аудиторським звітом встановлено, що шкода була завдана поданням рапортів без належного нормативного обґрунтування, що перебуває у прямому причинному зв`язку з прийняттям управлінських рішень про нарахування та виплату додаткової винагороди у завищеному розмірі. Відтак, Відповідач стверджує, що оскаржувані пункти Наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2025 № 200 прийняті в силу наділених повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2022 №114 сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що справи та посаду головного сержанта-командира 1 автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення здав; призначено на посаду командира взводу матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 15).

В період з 10.03.2025 по 18.04.2025 аудиторською групою 5 Територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони проведено аудит відповідності діяльності Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з Довідки за результатами аудиторського дослідження військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2025, підготовленої старшим інспектором відділу аудиту соціального забезпечення та закупівель 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони, полковником ОСОБА_2 (далі – Довідка аудиту), за результатами аудиторського дослідження встановлено наступне:

«Вибірковим дослідженням бойових розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 , рапортів командирів підрозділів, довідок, журналів бойових дій, які були підставою для нарахувань винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 встановлено безпідставні виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць 74 військовослужбовцям протягом лютого 2023 - жовтня 2024 років.

Так, на підставі бойового розпорядження ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 15.01.2023 №125т/окп/бр командиром в/ч НОМЕР_1 видано бойове розпорядження від 15.01.2023 №5/дск/кп, згідно якого створено групу логістичного забезпечення у складі відділення матеріально-технічного забезпечення та ремонтного відділення з розміщенням у нп. Васильківка Дніпропетровської області, яку у подальшому перейменовано у тиловий командний пункт управління та згідно бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 3 0.06.2024 № 123дск/ОКП передислоковано у нп. Чорненкове Дніпропетровської області (крім ремонтно- евакуаційного відділення, яке залишено у нп. ОСОБА_3 ).

Створений підрозділ займався підвозом до підрозділів матеріально-технічних засобів, евакуацією та ремонтом несправної техніки.

Аудитом встановлено, що протягом лютого 2023 - жовтня 2024 років військовослужбовці зведеного підрозділу включалися до наказів командира в/ч НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць на підставі рапортів:

заступника командира в/ч НОМЕР_1 з озброєння майора ОСОБА_4 - періоди виконання завдань за лютий-квітень 2023, грудень 2023, січень 2024, квітень 2024;

командира групи логістичного забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_5 - періоди за травень-жовтень 2023, червень-липень 2024;

заступника командира в/ч НОМЕР_1 з тилу майора ОСОБА_6 - періоди за листопад 2023, лютий 2024, березень 2024, травень 2024, серпень 2024;

командира тилового командного пункту управління головного сержанта ОСОБА_7 - період за вересень 2024;

ТВО заступника командира в/ч НОМЕР_1 з тилу лейтенанта ОСОБА_8 - період за жовтень 2024.

Слід зазначити, то у вказаних в рапортах не зазначалося яка з 11-ти умов відповідно п.2 р.XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення № 260, стала підставою для виплати додаткової винагороду з розрахунку 100 тис. грн у місяць, наприклад: виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) пертого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно або інші умови.

Тобто, у вищезазначених рапортах, а також виданих на їх підставі наказах командира в/ч НОМЕР_1 відсутнє обґрунтування виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць відповідно п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення № 260.

Дослідженням з`ясовано, що створений тиловий пункт управління знаходився у населених пунктах, що наказами Головнокомандувача ЗСУ не віднесені у відповідні періоди до районів ведення воєнних (бойових) дій, а саме: Васильківка за 62 км від лінії бойового зіткнення та Чорненкове - за 42 км, тому відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення № 260 та затвердженого Міністром оборони України Переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30 тис. грн у місяць, за фактичне виконання визначених цим Переліком завдань на цьому пункті управління належала виплата винагороди з розрахунку 30 тис. грн у місяць.

Крім виконання завдань безпосередньо на пункті управління здійснювався підвоз до визначених підрозділів в/ч НОМЕР_1 матеріально-технічних засобів, евакуація та ремонт пошкодженої техніки за визначеними бойовими розпорядженнями командира в/ч НОМЕР_1 шляхами підвозу засобів до населених пунктів та евакуації техніки.

Якими конкретно військовослужбовцями тилового командного пункту управління які завдання виконувалися протягом лютого 2023 - січня 2024 року аудитом не встановлено внаслідок відсутності (не надання аудиту) будь-яких підтверджуючих документів (наказів, донесень, тощо). В журналах бойових дій в/ч НОМЕР_1 відомості про логістичне забезпечення підрозділів не зазначалися. Журнал бойових дій тилового командного пункту управління відсутній (аудиту не наданий), хоча на нього є посилання у всіх вищезазначених рапортах, а саме, наприклад: (далі за текстом рапорту) "періоди безпосередньої участі, зазначені у цьому рапорті військовослужбовців тилового командного пункту в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у квітні 2024 року документально підтверджені бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесення тощо) тилового командного пункту."

З метою отримання всіх первинних документів піл час аудиту надано вимогу командиру в/ч НОМЕР_1 від 20.03.2025 про надання аудиту документів, що підтверджують виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями тилового командного пункту управління.

Копія вимоги командиру в/ч НОМЕР_1 від 20.03.2025 у додатку №38/9 до Довідки.

Аудиту надані робочі зошити командира ремонтного взводу (інв. №№ 226, 394) з наказами командира ремонтно-евакуаційної о відділення з № Іткп від 11.02.2024 по № 57ткн від 10.04.2024, командира ремонтного взводу з № 58ткв від 11.04.2024 по № 193 від 26.08.2024, з № 1 від 01.09.2024 по № 39 від 09.10.2024, а також робочі зошити командира відділення матеріального забезпечення (інв. №№ 224, б/н) з наказами командира відділення матеріального забезпечення з № Іткп від 11.02.2024 по №239 від 08.10.2024.

Аналізом бойових розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 та бойових наказів командира ремонтно-евакуаційного відділення, командира ремонтного взводу, командира відділення матеріального забезпечення встановлено що підвоз матеріально-технічних засобів, виконання ремонтних робіт повинен був проводитися протягом лютого 2023 - січня 2024 року та фактично проводився протягом лютого-жовтня 2024 року до населених пунктів на відстані від 9 до 44 км від лінії бойового зіткнення, що не надавало ґрунтовних підстав для отримання винагороди з розрахунку 100 тис. гри у місяць.

ІНФОРМАТИВНО:

П.2 р.XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення № 260:

2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцями строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно...,

Бойовий статут механізованих і танкових військ сухопутних військ ЗСУ (частина 11, батальйон, рота):

р.2 п.2.1 ч.4 ... Батальйон першого ешелону готує і займає оборону на першій позиції. Він призначається для відбиття наступу противника, знищення його перед переднім криєм і при вклиненні в оборону на першій позиції, а також для стійкого утримання важливого району місцевості та створення сприятливих умов для розгрому противника.

р.2 п.2.І ч.5 Батальйону призначається район оборони ... Ширина району оборони батальйону може складати 3-5 км... Глибина оборони повинна забезпечувати тактичну взаємодію і вогневу підтримку між елементами бойового порядку, розосереджене розташування підрозділів і маневр та маже бути: району оборони батальйону батальйону - до 3 км.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи необґрунтованість рапортами посадових осіб, журналами бойових дій, наказами командира в/ч НОМЕР_1 підстав для нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. гри у місяць за період виконання завдань безпосередньо на тиловому командному пункті управління та при здійсненні підвозу до підрозділів матеріально-технічних засобів, евакуації та ремонту пошкодженої техніки, а також не встановлення під час аудиту фактичного виконання військовослужбовцями тилового командного пункту управління бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. гри у місяць, аудитом ідентифіковано порушення вимог Порядку виплати грошового забезпечення № 260.

Таким чином, аудитом встановлено безпідставні витрати коштів на загальну суму 26 910 079,82 гри (у т.ч. КЕКВ 2112- 26 910 079,82 гри (у т.ч. ПДФО - 4 104 92 7,43 гри).

За бухгалтерським обліком операції з нарахування вищезазначених сум грошового забезпечення проведені за дебетом рахунку 8011 та кредитом рахунку 6511.

Згідно пояснень заступника командира в/ч НОМЕР_1 з тилу майора ОСОБА_6 , офіцера резерву запасної роти майора ОСОБА_4 , командира взводу матеріального забезпечення головного сержанта ОСОБА_7 , військовослужбовці тилового командного пункту управління на їх думку мали право на отримання додаткової винагороди відповідно п.2 р.XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260, але за виконання якої з умов цього пункту, не зазначили.

Пояснення зі старшого лейтенанта ОСОБА_5 не взято через його загибель.

Причина порушення - невірне трактування вимог керівних документів».

Згідно з пунктом 2 розділу 4.2 Пропозиції Довідки аудиту, з метою відшкодування неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах у сумі 26 910,08 тис. грн, виплат винагороди за період відпусток та подвійних виплат у сумі 11,94 тис. грн провести службове розслідування за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення.

Тотожні висновки щодо результатів аудиторського дослідження відображенні 5 Територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони і у Аудиторському звіті від 18.04.2025 № 526/5/А3 (далі – Аудиторський звіт) (а.с. 24).

Відповідно до витягу з наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.06.2025 № 112 «Про результати службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом неналежних виплат додаткової винагороди у завищених розмірах у сумі 26 910,08 тис. грн.; підстава проведення службового розслідування - пункт 1 розділу 4.2. Пропозиції аудиторського звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту №526/5/АЗ від 18.04.2025; за результатами проведення службового розслідування встановлено відсутність підтверджень порушень розділу XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану” Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, у зв`язку з чим наказано службове розслідування рахувати завершеним (а.с. 32).

Командувачем військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » видано наказ від 28.07.2025 № 678 «Про результати службового розслідування», яким наказано, зокрема: командиру Військової частини НОМЕР_1 забезпечити вжиття заходів щодо відшкодування безпідставно витрачених коштів додаткової винагороди у завищених розмірах на суму 26910079,82 грн, зокрема за рахунок притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності згідно із Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» (а.с. 42).

Командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) від 31.10.2025 № 200 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким на підставі Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 28.07.2025 № 678 «Про результати службового розслідування» та пропозицій до аудиторського звіту від 18.04.2025 № 526/5/АЗ:

за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260, притягнуто до дисциплінарної відповідальності головного сержанта ОСОБА_1 , наклавши нього дисциплінарне стягнення у виді «сувора догана» (пункт 3);

за шкоду завдану державі відповідно до вимог статей 3, 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до повної матеріальної відповідальності головного сержанта ОСОБА_1 у розмірі 915949,28 грн (з врахуванням пропорційної частки суми, віднесеної на рахунок особи, притягнутої до обмеженої матеріальної відповідальності, відповідно до Довідки про вартісну оцінку завданої шкоди (суми надміру нарахованого та виплаченого грошового забезпечення) № 1639 від 29 10 2025) (пункт 4) (а.с. 48).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення – Наказу №200 (пункти 3 та 4), на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 за №548-XIV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

За приписами статті 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження, військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Статтею 14 Статуту визначено, що зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

В силу приписів статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, відповідно до яких військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 за № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).

За положеннями статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 за №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608).

Згідно з пунктом 7 Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.

Також, Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

У свою чергу, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 за №160-IX (далі - Закон №160-IX).

Згідно з підпунктами 3-5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ, командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно з статтею 5 Закону № 160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Згідно з положеннями статті 8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:

1) дії непереборної сили;

2) необхідної оборони;

3) крайньої необхідності;

4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;

5) виправданого службового ризику;

6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;

7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (частина третя статті 9 Закону № 160-IX).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків:

- до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди;

- під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність; у свою чергу висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин спричинення шкоди, встановлення наявності (або відсутності) у діянні складу порушення, вирішення питання щодо наявності (або відсутності) підстав для притягнення його до відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі;

- Закон №160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності.

За висновками Верховного Суду щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця у завданні дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Предметом спору у цій справі є пункт 3 Наказу № 200 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани, та пункт 4 Наказу №200, згідно з яким Позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 915949,28 грн.

Відповідач в Наказі № 200 покликається на та цитує висновки та пропозиції Аудиторського звіту від 18.04.2025 № 526/5АЗ.

Натомість, інші документи щодо встановлення порушень з боку Позивача в оскаржуваному Наказі №200 не згадуються.

Вирішуючи питання про дотримання Відповідачем встановленого законом порядку притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження обставин щодо проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання Позивачем службових обов`язків та порушення останнім вимог Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, формування матеріалів та акту службового розслідування, надання їх командиру військової частини НОМЕР_1 для розгляду, на підставі яких командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято оскаржуваний Наказ №200 в частині пункту 3 щодо притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани.

На переконання суду, не є доказом проведення такого службового розслідування Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.06.2025 № 112 «Про результати службового розслідування», оскільки, як слідує зі змісту такого наказу, висновки службового розслідування є протилежними (щодо відсутності порушень з боку Позивача).

Також, суд вказує на те, що наявність у статті 8 Закону №160-IX застереження про можливість не призначати службове розслідування, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту, стосується випадків притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку проведення службового розслідування для вирішення питання про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

За наведеного, суд доходить висновку про протиправність пункту 3 Наказу № 200 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260, притягнуто до дисциплінарної відповідальності головного сержанта ОСОБА_1 , наклавши нього дисциплінарне стягнення у виді «сувора догана», у зв`язку з чим він підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 4 Наказу №200, яким за шкоду завдану державі відповідно до вимог статей 3, 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до повної матеріальної відповідальності головного сержанта ОСОБА_1 у розмірі 915949,28 грн (з врахуванням пропорційної частки суми, віднесеної на рахунок особи, притягнутої до обмеженої матеріальної відповідальності, відповідно до Довідки про вартісну оцінку завданої шкоди (суми надміру нарахованого та виплаченого грошового забезпечення) № 1639 від 29 10 2025), суд зазначає таке.

Зі змісту оскаржуваного Наказу №200 вбачається, що підставою для застосування до Позивача повної матеріальної відповідальності слугували висновки та пропозиції Аудиторського звіту від 18.04.2025 № 526/5АЗ.

Разом з тим, дослідивши зміст вказано вище Аудиторського звіту, суд констатує, що він не містить належного обґрунтування завдання прямої дійсної шкоди державі саме Позивачем, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою Позивача і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди.

Також, Аудиторській звіт від 18.04.2025 № 526/5АЗ не містить жодних обґрунтувань з приводу наявності підстав для притягнення Позивача до повної матеріальної відповідальності.

Не містить таких обґрунтувань і оскаржуваний Наказ № 200 "Про притягнення до матеріальної відповідальності".

Фактично висновки аудиту зводяться до того, що у рапортах Позивача, а також виданих на їх підставі наказах командира Військової частини НОМЕР_1 відсутнє обґрунтування виплати винагороди з розрахунку 100 тис. грн у місяць відповідно п.2 р. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення № 260.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, підставою для виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди є відповідний наказ командира військової частини, а не рапорт безпосереднього начальника, у підпорядкуванні якого перебуває військовослужбовець.

Також, в оскаржуваному Наказі №200 Відповідач, цитуючи висновки аудиторської групи, чітко вказує реквізити рапортів Позивача, на підставі яких видано накази та безпідставно виплачено додаткову винагороду військовослужбовцям у збільшеному розмірі, а також вказує конкретну суму переплати.

Разом з тим, ні Довідка аудиту, ні Аудиторський звіт, таких відомостей не містять.

Суд також зауважує, що в ході судового розгляду Відповідачем не надано жодних доказів на обґрунтування розміру шкоди, яку було завдано саме Позивачем, в тому числі Довідки про вартісну оцінку завданої шкоди (суми надміру нарахованого та виплаченого грошового забезпечення) № 1639 від 29.10.2025.

Відтак, з поданих суду доказів вбачається, що Позивач притягнутий до матеріальної відповідальності без всебічного, повного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, що на думку суду є передчасним.

Як встановлено судом, Відповідач при прийнятті Наказу №200 про притягнення Позивача до повної матеріальної відповідальності, не врахував наведені вище судом обставин, не надав належної оцінки зазначеним судом доказам, не встановив наявність неправомірних дій з боку Позивача, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

Також, Довідкою аудиту та Аудиторським звітом не встановлено причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням Позивачем обов`язків військової служби, вини Позивача, не доведено факту умисного скоєння дій виключно з вини Позивача.

Слід зазначити, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність пункту 4 Наказу №200 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», у зв`язку з чим він підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення – Наказу №200 в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн, сплачена відповідно до квитанції від 28.11.2025.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 4 Наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» від 31.10.2025 №200.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська